20.05.2013 року
Справа № 212/2418/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2013 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Борисюк І. Е.
за участю: секретаря Волхової М. А.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
представника третьої особи без самостійних вимог ВАТ «Керамік» на стороні позивача -арбітражного керуючого Лещенка А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору поруки недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
До Ленінського районного суду м. Вінниці звернулось АКІБ «УкрСиббанк» з позовом до ВАТ «Керамік» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 16.11.2007 року між АКІБ«УкрСиббанк» та ВАТ «Керамік» було укладено договір овердрафта № 545/11-1/ов. 16.11.2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 158335 в забезпечення виконання зобов'язань товариства по договору овердрафта. Зобов'язання по договору не виконуються належним чином у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про солідарне стягнення з ВАТ «Керамік» та ОСОБА_1 заборгованості по кредиту в сумі 419 701, 03 гривень.
В ході розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 було заявлено зустрічний позов до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору поруки № 158335 від 16.11.2007 року, укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, недійсним. Зустрічний позов мотивований тим, що зі слів банківських працівників обов'язковою умовою отримання ВАТ «Керамік» овердрафту було надання в заставу банку ліквідного майна або підписання договору поруки фізичною або юридичною особою. В зв'язку з тим, що для оцінки вартості ліквідного майна потрібно було понести додаткові витрати, то наглядовою радою товариства було прийнято рішення про підписання позивачем договору поруки. Позивач зазначив, що він був вимушений підписати договір поруки без особистого волевиявлення, оскільки був би звільнений з посади. Крім того, банком не було враховано відсутність згоди дружини ОСОБА_1 на підписання даного договору, не перевірено його майновий стан. Не перебуваючи у трудових відносинах із ВАТ «Керамік» з 20.10.2008 року, позивач зазначив, що ніяким чином не може впливати на виробничу діяльність товариства чи вживати заходів до погашення існуючої заборгованості.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.04.2010 року та ухвала апеляційного суду Вінницької області від 07.07.2010 року були скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.10.2012 року справу передано до Вінницького міського суду Вінницької області.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2012 справу прийнято до свого провадження.
Ухвалою суду від 20.12.2012 року позовну заяву ПАТ «УкрСиббанк» про солідарне стягнення заборгованості з ВАТ «Керамік» та ОСОБА_1 за кредитним договором залишено без розгляду.
В судовому засіданні позивач по зустрічному позову підтримав позов, просив задовольнити зустрічні позовні вимоги, аргументуючи їх мотивами викладеними в позовній заяві.
Представник відповідача по зустрічному позову позовні вимоги не визнала.
Представник третьої особи без самостійних вимог ВАТ «Керамік» на стороні позивача - арбітражний керуючий Лещенко А. М. просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки такі вимоги є необґрунтованими.
По справі встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
16.11.2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ВАТ «Керамік» було укладено договір овердрафта № 545/11-1/ов. (т. 1 а.с. 6-10)
В забезпечення належного виконання ВАТ «Керамік» договору овердрафта № 545/11-1/ов від 16.11.2007 року, між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» було укладено договір поруки № 158335 від 16.11.2007 року. (т. 1 а.с. 11-12)
Найменування банку з акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» змінено на ПАТ «УкрСиббанк», який є правонаступником всіх прав і обов'язків.
Згідно п. 5.1. договору поруки № 158335 від 16.11.2007 року ОСОБА_1 підтвердив наступне: надані кредитору ним документи не містять будь-яких недостовірних відомостей, складені та/або отримані в порядку, передбаченому чинним законодавством України; ОСОБА_1 повністю розуміє всі умови основного та цього договору, свої права та обов'язки за договором і погоджується з ними; на день укладення договору щодо поручителя відсутні будь-які судові розслідування (спори), розслідування з боку державних та контролюючих органів, що можуть істотно та/або негативно впливати на фінансовий стан та кредитоспроможність поручителя; цей договір не суперечить будь-яким договірним обмеженням, які є обов'язковими для поручителя; на день укладання договору відсутні будь-які перешкоди щодо його належного виконання
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3. ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Суд не погоджується з твердженням ОСОБА_1 про те, що він був змушений підписати договір поруки № 158335 від 16.11.2007 року позичальником - ВАТ «Керамік», враховуючи наступне.
Згідно протоколу засідання наглядової ради ВАТ «Керамік» № 20-07 від 25.09.2007 року вбачається, що ОСОБА_1 надано повноваження на укладення від імені товариства договору овердрафту, вимог щодо укладення договору поруки цей протокол не містить. (т. 1 а.с. 72)
ОСОБА_1 послався як на підставу своїх доводів про зобов'язання ВАТ «Керамік» його як фізичної особи укласти з банком спірний договір поруки на протокол засідання наглядової ради ВАТ «Керамік» № 21-07 від 28.09.2007 року. (т. 2 а.с. 9)
Судом було витребувано з ВАТ «Керамік» для огляду і дослідження в судовому засіданні даний протокол та витяг з реєстру протоколів наглядової ради ВАТ «Керамік». На вимогу суду було надано протокол № 21-07 від 28.09.2007 року та повідомлено про відсутність реєстрації протоколів наглядової ради ВАТ «Керамік». (т. 2 а.с. 8)
Судом встановлено, що вище зазначений протокол та повідомлення надані суду ОСОБА_4, як представником за довіреністю ВАТ «Керамік». Однак, як було встановлено в ході розгляду справи, ВАТ «Керамік» перебував в стадії банкрутства з 2010 року, 14.06.2012 року товариство визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, арбітражним керуючим (ліквідатором) призначено Лещенка А. М., який виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута з дня свого призначення, згідно ч. 2 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». (т. 2 а.с. 13)
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.
Отже, особа уповноважена законом представляти інтереси ВАТ «Керамік» - арбітражний керуючий (ліквідатор) Лещенко А. М. суду доказів наявності вищезазначеного протоколу не надав.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що вважає даний протокол фіктивним і таким, що не існував на момент підписання ОСОБА_1 договору поруки.
Судом звернуто увагу на те, що протягом усього часу розгляду даної цивільної справи з 2009 року протокол засідання наглядової ради ВАТ «Керамік» № 21-07 від 28.09.2007 року як доказ по справі не фігурував і з'явився лише в грудні 2012 року.
З вище зазначеного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 особисто на засіданні наглядової ради ВАТ «Керамік» зазначив, що саме банк вимагає підписання договору поруки щодо його особистої відповідальності перед банком за невиконання товариством своїх зобов'язань по договору овердрафту.
В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що до правоохоронних органів з приводу незаконного примушення вчинити дію, а саме підписати договір поруки, він не звертався.
Також, судом прийнято до уваги, що з моменту укладення договору поруки від 16.11.2007 року, з моменту звільнення ОСОБА_1 з підприємства в 2008 році, позивач не вважав даний договір недійсним, укладеним без його волевиявлення, поки банк не звернувся до суду про солідарне стягнення заборгованості з позичальника і поручителя.
До тверджень позивача про те, що він був би звільнений з посади директора ВАТ «Керамік» у разі не підписання спірного договору, суд ставиться критично, оскільки такі твердження належними і допустимими доказами не підтверджені.
Із ст. 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором.
Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 203 ЦК України, судом встановлено, що зміст договору поруки № 158335 від 16.11.2007 року не суперечить Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. ОСОБА_1 на момент укладення договору поруки від 16.11.2007 року мав необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину на момент його укладення було вільним і відповідало його внутрішній волі. Воля сторін спірного правочину на момент його укладення полягала в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки за договором, що й було здійснено ОСОБА_1 та банком. Ця воля була взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети. Правочин вчинено у формі, встановленій законом і спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Суд не погоджується із твердженням ОСОБА_1 про необхідність наявності згоди його дружини при укладенні спірного договору поруки, яка була відсутня, враховуючи наступне.
Положення ст. 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя.
Щодо договору поруки, то відповідно до ст. 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Така порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового), а не правочином щодо розпорядження майном, належним поручителю; договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а тому до таких правовідносин норми ст. 65 СК України не застосовуються.
На вище зазначене, також, звернув увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 25 Постанови Пленуму № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи принцип диспозитивності, суд прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованим і недоведеним.
Отже, суд прийшов до висновку про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання договору поруки № 158335 від 16.11.2007 року недійсним.
Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем, враховуючи відмову суду в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи вище викладене, керуючись п. 3 та п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 12, ст. ст. 14, 15, ч. 1 ст. 202, ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст.ст. 525, 526, 533, 554, 627 ЦК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 65 СК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору поруки № 158335 від 16.11.2007 року, укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, недійсним - відмовити.
Судові витрати залишити за ОСОБА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: