Справа № 0903/1214/2012

Провадження 22ц/779/1141/2013

Категорія 45

Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Р.І.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.

суддів: Горблянського Я.Д., Шалаути Г.І.

секретаря Турів О.М.,

з участю представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Верховинського районного суду від 29 березня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

В грудні 2012 року ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_4, Зеленської сільської ради, відділу Держземагаенства України у Верховинському районі про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту, визначення меж дороги, скасування держаного акту на право власності на земельну ділянку та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні під'їзною дорогою.

В ході розгляду справи позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 подали до суду заяви про залишення їхніх позовних вимог без розгляду і ухвалою Верховинського районного суду від 29 березня 2013 року позовну заяву в частині позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4, Зеленської сілької ради, відділу Держземагенства України у Верховинському районі про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту, визначення меж дороги, скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні під'їзною дорогою залишено без розгляду.

Позивач ОСОБА_2 свої вимоги мотивувала тим, що належна їй на праві власності земельна ділянка межує із земельною ділянкою відповідачки ОСОБА_4 Однак, ОСОБА_4 загородила та чинить їй перешкоди у користуванні під'їзною дорогою до власного господарства, що знаходиться в с.Явірник Верховинського району. Вказує, що в Державному акті на право власності на земельну ділянку від 27.10.1010року зазначено під'їзд тільки до земельної ділянки відповідачки, а до її земельної ділянки дорогу не вказано. Тому вважає, що Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку видано відповідачці з порушенням чинного законодавства, оскільки межі спірної земельної ділянки не погоджувались із суміжними землекористувачами та не відображено під'їзну дорогу, яка перебуває у власності територіальної громади і не підлягає приватизації. А так як державний акт видано на підставі рішення Зеленської сільської ради від 02.10.2009року, то позивач просила визнати неправомірним вищезазначене рішення сільської ради, скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку та зобов'язати ОСОБА_4 та членів її сім'ї не чинити перешкоди у користуванні під'їзною дорогою.

Рішенням Верховинського районного суду від 29 березня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано неправомірним рішення Зеленської сільської ради за №13-та від 02.10.2009року про внесення змін в рішення цієї сільської ради від 16.12.1993року в частині визначення (уточнення) площі і цільового призначення земельних ділянок, переданих ОСОБА_4 у приватну власність, а саме, що площа її земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с.Явірник, присілок Центро становить 0,25га. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с.Явірник, присілок Центро Верховинського району серії ЯК №971490, виданого 27.04.2010року на ім'я ОСОБА_4, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011030000145, кадастровий номер 2620884001010030190. Стягнуто з ОСОБА_4, Зеленської сільської ради, відділу Держземагенства України у Верховинському районі на користь ОСОБА_2 в солідарному порядку 1029грн 40коп судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначає, що суд дав неправильну оцінку зібраним по справі доказам, не звернув увагу на те, що через її земельну ділянку між житловим будинком та господарською спорудою до житла ОСОБА_2 проходила стежка, а облаштування дороги призведе до знищення житла. Вказує, що рішенням Зеленської сільської ради від 16.12.1993року та тимчасовим актом приватної власності на землю їй передано у власність земельні ділянки загальною площею 0,8425га, а рішенням Зеленської сільської ради від 2009року розмір переданих їй у власність ділянок зменшено, тому вона визнала в цій частині позовні вимоги у повному об'ємі і просила скасувати рішення Зеленської сільської ради від 02.10.2009року та державні акти, видані на підставі цього рішення. Однак, вказує, що зазначені нею обставини суд першої інстанції повністю не врахував. Крім того, на думку апелянта, суд вирішив питання про судові витрати з порушенням вимог ст.88 ЦПК України. Тому ОСОБА_4 просить рішення суду І-інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким скасувати рішення Зеленської сільської ради від 02.10.2009року №13-та в частині передачі її у власність земельної ділянки площею 0,25га та вирішити питання судових витрат у відповідності із законом.

Апелянт ОСОБА_4, представник Зеленської сільської ради та представник Управління Держземагенства у Верховинському районі в засідання апеляційного суду не з'явились з невідомих причин, хоч судові повідомлення їм вручено завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у їх відсутності.

В засіданні апеляційного суду представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги заперечила, вважаючи, що суд першої інстанції в даній справі ухвалив законне рішення. Тому просила апеляційну скаргу відхилити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що приймаючи рішення №13-та від 02.10.2009року щодо внесення змін в рішення від 16.12.1993року стосовно уточнення площ земельних ділянок, які повинні бути передані у приватну власність ОСОБА_4, Зеленською сільською радою не було враховано право сервітутного користування суміжного користувача - ОСОБА_2 При видачі ж ОСОБА_4 державного акту про право власності на присадибну земельну ділянку площею 0,25 га наявність на цій ділянці пішохідного проходу, яким користувалась позивачка на законних підставах, не відображено, і сервітутні обмеження не визначені. Оскільки об'єктивними документальними доказами, які містяться в матеріалах справи, доведено, що оскаржене рішення Зеленської сільської ради і виданий відповідачці державний акт про право власності на зазначену ділянку суперечать вимогам чинного земельного законодавства України, то, на думку колегії суддів, суд першої інстанції у зазначеній частині обгрунтовано задовольнив позов ОСОБА_2 Фактично зазначені вище обставини у засіданні суду першої інстанції були визнані відповідачкою ОСОБА_4 Твердження апелянта про те, що суд, враховуючи її позицію в даній справі, повинен був визнати незаконним рішення Зеленської сільської ради від 02.10.2009року не частково, а повністю, не заслуговують на увагу, оскільки ніяких відомостей про те, що це рішення в частині уточнення площі іншої земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2, порушує права чи законні інтереси позивачки, немає.

Що стосується стягнення з відповідачів судових витрат у солідарному порядку, то рішення в цій частині суперечить процесуальному законодавству України, нормами якого не передбачено солідарний порядок відшкодування позивачу витрат. Тому рішення в цій частині не може бути залишено в силі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 понесла по даній справі судові витрати в загальній сумі 1526грн (1300грн за надання правової допомоги і 226 грн судового збору). Судом першої інстанції задоволено тільки дві позовні вимоги ОСОБА_2 з трьох.

В ч.1 ст.88 ЦПК України зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Виходячи з цього, позивачці слід присудити 2/3 частини понесених нею судових витрат, тобто 1016грн (1526грн:3х2). Визначену суму - 1016грн три відповідачі повинні відшкодувати ОСОБА_2 в рівних частках, тобто по 338грн кожен.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.218; 307; 309; 313; 314; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково. Рішення Верховинського районного суду від 29 березня 2013 року в даній справі в частині стягнення з відповідачів судових витрат в сумі 1029грн 40коп в солідарному порядку скасувати. В зазначеній частині ухвалити нове рішення.

Стягнути в користь ОСОБА_2 з ОСОБА_4, Зеленської сільської ради Верховинського району та з Відділу Держземагенства України у Верховинському районі по 338 (триста тридцять вісім)грн судових витрат з кожного відповідача.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили після його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів після набрання ним законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: Я.Д. Горблянський

Г.І. Шалаута