УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "20" травня 2013 р. Справа № 906/626/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А. ,
за участю представників сторін:
- від позивача: Петриковець А.В., довіреність від 06.05.13р.;
- від відповідача: не з'явився;
за участю прокурора: Шевчук М.М., посвідчення №011387,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Овруцького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" (с.Словечне Овруцького району)
до Лугинського державного лісогосподарського агропромислового підприємства "Лугинський держлісгосп АПК" (смт.Лугини, Житомирська область)
про стягнення 21393,45грн.
Прокурором пред'явлено позов про стягнення з відповідача 23500,97грн. заборгованості, з яких: 19840,40грн. основного боргу та 3660,57грн. пені. Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що згідно договору №5 від 20.01.2012р. він здійснив поставку дров паливних відповідачу, за які останній в повному обсязі не розрахувався.
Прокурор в судове засідання подав заяву від 20.05.2013р. №80-1464 вих.13, в якій повідомляє, що після порушення провадження у справі відповідач сплатив частину основного боргу у розмірі 1000,00грн., тому просить припинити провадження у справі в цій частині за відсутністю предмету спору; також в цій же заяві прокурор, здійснивши перерахунок суми пені відповідно до приписів п.6 ст.232 ГК України, зменшив розмір пені, та просить стягнути з відповідача крім суми основного боргу, 1553,05грн. пені. (а.с.33).
Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 21393,45грн.
Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог, на виконання вимог ухвали суду надали акт звірки взаєморозрахунків станом на 16.05.2013р., підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність боргу перед позивачем на суму 18440,40грн.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. В адресованому господарському суду (факсимільним зв'язком) запереченні на позов за №47 від 20.05.2013р. відповідач зазначає, що сума основного боргу становить 18840,40грн., пені 1533,91грн. (а.с.35-36).
Заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 20 січня 2012 року між ДП "Словечанське лісове господарство" (продавець, позивач) та Лугинським державним лісогосподарським агропромисловим підприємством "Лугинський держлісгосп АПК (покупець, відповідач) укладено договір №5 (а.с.7), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та по ціні, що вказані в накладних, а покупець зобов'язався прийняти товар, сплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором (п.1.1 договору).
Пунктами 1.2, 1.3 договору визначено, найменування та ціна товару: дрова паливні - 148,86 куб.м.. Загальна сума договору складає 20840,40грн.
Покупець проводить оплату протягом 7 банківських днів з моменту отримання продукції (п.4.1 договору).
На виконання умов договорів позивач передав відповідачу товар на загальну суму 20840,40грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №11753 від 16.02.2012р., №11752 від 17.02.2012р., №11754 від 17.02.2012р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 14.02.2012р., виданою на ім'я Васьковського В.М. (а.с.-9-12).
Позивач направляв на адресу відповідача претензію від 31.08.2012р. за №897 з вимогою сплатити заборгованість (а.с.13-14).
Відповідач за поставлений товар провів розрахунок частково на загальну суму 1000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №63 від 04.03.2013р. (а.с.16).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість, яка станом на час звернення прокурора до суду становила 19840,40грн.
Під час розгляду справи в суді відповідач також частково сплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 1000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №177 від 25.04.2013 (а.с.30), тому провадження у справі в частині стягнення 1000,00грн. суми основного боргу необхідно припинити за відсутністю предмету спору відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України.
Матеріалами справи та відповідачем підтверджено, що несплаченою залишилась заборгованість у розмірі 18840,40грн.
Суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 18840,40грн., з огляду на наступне:
Згідно положень статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема з договору.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, за своєю правовою природою є відносинами поставки товару.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вже зазначалось, пунктом 4.1 договору визначено, що покупець проводить оплату протягом 7 банківських днів з моменту отримання продукції.
Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за отриманий товар не провів. Наявність заборгованості в сумі 18840,40грн. (станом на 16.05.2013р.) не заперечується відповідачем, що вбачається із акту звірки розрахунків, підписаного представниками та скріпленого печатками обох сторін (а.с.32).
Враховуючи, що відповідач в порушення умов договору №5 від 20.01.2012р. не провів розрахунки з позивачем, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 18840,400грн. заборгованості за отриманий товар обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач відповідно до п.5.2 договору №5 за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню у розмірі 1553,05грн.
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).
Пунктом 5.2 договору встановлено, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за одержаний товар, продавець має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.
Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня в сумі 1553,05грн. нарахована відповідно до вимог чинного законодавства України.
Наданий відповідачем розрахунок пені (а.с.35-36) обґрунтований, однак містить арифметичну помилку в розрахунку другого періоду пені.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Наявність заборгованості не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи на суму 21393,45грн., з яких: 18840,40грн. основного боргу та 1553,05грн. пені.
В частині стягнення 1000,00грн. основного боргу провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України.
Таким чином, до стягнення підлягає сума 20393,45грн., з яких: 18840,40грн. основного боргу, та 1553,05грн. пені.
Судовий збір покладається на відповідача, оскільки він спонукав прокурора звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Лугинського державного лісогосподарського агропромислового підприємства "Лугинський держлісгосп АПК" (Житомирська область, смт.Лугини, вул.Базарна, 12а, код 05418496)
на користь Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" (Овруцький район, с. Словечне, вул.Сабурова, 13, код 00991953)
- 18840,40грн. основного боргу;
- 1553,05грн. пені.
3. Стягнути з Лугинського державного лісогосподарського агропромислового підприємства "Лугинський держлісгосп АПК" (Житомирська область, смт.Лугини, вул.Базарна, 12а, код 05418496)
- в дохід Державного бюджету України 1720,50грн. судового збору.
4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 1000,00грн. основного боргу за відсутністю предмету спору згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 3 прим.
1- в справу
2- прокурору
3- відповідачу (рек. з повід.)