Справа  № 2-129\08

                                                       РІШЕННЯ

                                                   Іменем  України

21  травня  2008  року  Краснолуцький  міський  суд  Луганської  області

в  складі:  головуючого  -  судді  Палюх  Т.Д.

при  секретарі  Лебединець  О.В.

розглянувши  в  відкритому  судовому  засіданні  в  м. Красному  Луч

справу  за  позовом    ОСОБА_1     до  МКП „ЖЕРУ №1”

третя  особа  -  начальник  МКП „ЖЕРУ №1” ОСОБА_2,  про  поновлення  на  роботі,

                                           ВСТАНОВИВ:

      Позивач    29.10.07 року   звернулась  до  суду  із  позовною  заявою,  в  обґрунтування  якої  зазначила,  що  працювала  у  МКП  „ЖЕРУ №1”  з  19.06.2003 року   майстром.  

       Наказом  №  49.1 - К  від  31.08.2007р.  вона  звільнена  з  роботи з  31.08.2007року  за п.1 ст.40  КЗпП України у  зв'язку  із  скороченням    штату.   Позивачка  вважає  наказ про  її   звільнення  незаконним  з  тих  підстав,  що адміністрація  „ЖЕРУ № 1”  звільнила  її  з  порушенням  правил  ч.3 ст.40  КЗпП  України,  в період  її тимчасової   непрацездатності,   оскільки  вона  хворіла  по  31.08.2007  включно,  що  підтверджується   листком  непрацездатності. Також  у  перебіг   часу  з  моменту  її  попередження  про  звільнення  і  до  фактичного  звільнення   на  ЖЕРУ №1 був  прийнятий на  роботу  інший  інженерно - технічний працівник -  інспектор відділу  кадрів та  приймались  робітники  робочих професій. Також   її  звільнення  не  було  погоджено  з  профспілкою  УЖКГ -   вищої  організації ЖЕРУ, оскільки вона  є   членом профспілки  УЖКГ.   Просила  суд  відновити  їй  строк  звернення  до  суду,  оскільки     вона  пропустила  його,  так  як  хворіла,  поновити  її   на  попереднє  місце   роботи  та стягнути   з  відповідача   на  її  користь  середній  заробіток  за  час  вимушеного  прогулу   з  дня  звільнення  по день поновлення  її на  роботі.                                      

      В  судовому  засіданні   позивачка  та  її представник  підтримали  позов.  Позивач  уточнила   суму  позовних  вимог щодо  середнього  заробітку:  просить  стягнути з  відповідача  7 981,88 грн.  середнього  заробітку  за  час  вимушеного  прогулу  з  01.09.2007 р. по  21.05.2008 р. із  розрахунку її  особистого  середнього  заробітку на  момент звільнення  835грн.  із  врахуванням   фактичного   збільшення  окладу   у  „ЖЕРУ № 1”  за    посадою  майстра   з  01.10.2007р. з  950грн.до 994грн.,  а  з  01.01.2008 року  до 1112 грн.  згідно  довідки  відповідача.  

        На  підтвердження  своїх  вимог  суду  пояснила,  що з  16.05.2007року  по 31.08.2007 року  вона  знаходилась на лікарняному,  стати  до   роботи  їй   було    встановлено  з 01.09.2007року.  Оскільки 1 та 2  вересня  були  вихідними  днями,  то вона принесла та  віддала  лікарняний лист  у  відділ  кадрів  „ЖЕРУ № 1”  у  понеділок  03.09.2007року. В той  же  день, 03.09.2007 року,  у  відділі  кадрів    її  повідомили  про її   звільнення  у  зв”язку  із скороченням   штату  та  видали  трудову  книжку,  в  отриманні  якої  вона  розписалась  у  журналі, дату  при  цьому  не  ставила.   Із  позовом  до  суду  звернулась  із пропуском місячного строку  29.10.2007року,  оскільки  з  04.09.2007 року  по  28.09.2007  року  та  з  01.10.2007  року  по  16.10.2007  року  вона  хворіла,  що  підтверджується  довідками  міської  лікарні  ім. „Ізвєстій”( о.с.4) та  ДП  „Регіональний медико-реабілітаційний  центр” ( а.с.5).  Після  її   попередження  про  скорочення штату  відповідач  не  запропонував  їй   ніякої  іншої   роботи.   Вважає,  що  вона  є  членом профспілки,  оскільки  бухгалтерією  ЖЕРУ  із  її  заробітку  утримувалися  профспілкові  внески.  Вона,  дійсно,  не вміє працювати з  ПК.

    Представники  відповідача  позов  не  визнали  та   суду  пояснили,  що  позивач звільнена  із  дотриманням  норм  діючого  законодавства.  Краснолуцький міськвиконком

своїм  рішенням  № 50  від  25.01.2007  року    зобов”язал УЖКГ  виконкому  та підвідомчі  йому  підприємства  зменшити  чисельність  інженерно - технічних працівників , зокрема,  по  КП  „ЖЕРУ № 1” до  10  осіб.   У зв”язку  з  цим   19.02.2007 року  у  КП   „ЖЕРУ № 1” були проведені   збори  трудового  колективу  з  питання  скорочення  штату  та   прийняте  рішення  провести  скорочення  двох   штатних  одиниць:   бухгалтера  матеріального   відділу  та  майстра  виробничої   дільниці.  Позивачка  була  19.02.2007 року   письмово  попереджена  про  скорочення  одиниці  майстра,  однак  від  підпису при  ознайомленні  з наказом  № 7-К  від 19.02.2007року „Про  скорочення штату” відмовилась.  В  ЖЕРУ № 1 не  створена  профспілкова  організація  і  позивач  не  сплачувала  на день  її  звільнення  профспілкові  внески,  що підтверджується  розрахунковими листками  на  зарплату.        

       Третя  особа  ОСОБА_2  позовні  вимоги    не  визнала, суду  пояснила,  що  на  наказ № 49.1-К  від 31.08.2007р. про звільнення позивачки   у  зв'язку  із скороченням   штату  за  п.1.ст.40  КЗпП  України  підписувала  вона.   Звільнення  позивачки  було  здійснено 31.08.2007  року  в   останній  день  її   непрацездатності,  як  останній день  роботи,  відповідно до  вимог  п.2. 26  Інструкції  про  порядок  ведення  трудових  книжок працівників.    В той  же  день,  31.08.2007  року, позивачка  була  ознайомлена  з наказом  про  звільнення  та  отримала  трудову  книжку.  Дійсно, у період  2007 року  після  попередження  позивачки  про  скорочення   її    штатної   одиниці    в  ЖЕРУ № 1  була прийнята  ОСОБА_3  в  якості  інспектора  відділу  кадрів,  на  цей  час ОСОБА_3    вже  не  працює  в  ЖЕРУ № 1.     ОСОБА_3 мала  вищу  освіта  та  знання   роботи на  ПК.    Позивачці  ця  робота не  пропонувалась,  оскільки  вона  потребує  знання  персонального комп”ютеру,  а  позивач  цим  вмінням   не   володіє.

        Свідок  ОСОБА_4   суду  пояснила,  що  у  2007 році   вона  працювала

бухгалтером  „ЖЕРУ № 1” і  була  головою  соціально - страхової  комісії.  Позивачка  хворіла  та  здавала   кілька   лікарняних   листів.  Ії останній  лікарняний  лист  надійшов  зазначеної  комісії з  відділу  кадрів  03.09.2007року.  Коли саме  здала  цей  лист  у відділ  кадрів   позивачка,  31.08.2007року  чи  03.09.2007 року,  ії невідомо.

        Вислухавши  позивача,  представника  відповідача,  третю  особу, свідка,  вивчивши  матеріали  справи,  суд  приходить  до  висновку, що  позовні  вимоги  не   підлягають  задоволенню  з  наступних  підстав.

        У відповідності  із  ст.233, 234  КЗпП України   працівник може  звернутися  до  суду  з заявою про вирішення  трудового  спору    у  справах  про  звільненняі  в  місячний  строк  з дня  вручення  копії  наказу  про  звільнення  або  з дня   видачі  трудової  книжки.   

У  разі  пропуску  з поважних причин  строків,  установлених  статтею 233 КЗпП, суд може  поновити  ці  строки.

         Судом  встановлено, що позивач  отримала  трудову  книжку  із записом про  її  звільнення  за  п.1 ст.40  КЗпП України у зв”язку  із  скороченням  штату  31.08.2007 року,

що підтверджується  записом  у  книзі обліку  руху  трудових  книжок  ЖЕРУ №1 під№11,  яка була  оглянута  в  судовому  засіданні( витяг  із книги  на  а.с.75-76).Таким  чином, місячний  строк  звернення до  суду  спливає для  неї  30.09.2007  року. До  суду   із  позовом про поновлення  її   на  роботі  вона  звернулась  29.10.2007 року, тобто  з  пропуском   встановленого  місячного строку.

         Як  зазначив  Пленум  Верховного  Суду  України в  пункті  4  постанови від 06.11.1992р. № 9 „Про  практику розгляду  судами  трудових  спорів,” встановлені статею 233 КЗпП України строки  звернення  до  суду   застосовуються   незалежно  від  заяви  сторін.   Розглядаючи  трудові  спори,  суд  з”ясовує  і  обговорює додержання  і  причини  пропуску строку  звернення  до суду  за  вирішенням трудового спору. Якщо  цей строк  пропущено  без  поважних   причин,  у  позові  може  бути  відмовлено  з  цих  підстав.

          Судом встановлено,  і  це  підтверджується матеріалами справи (випискою  із амбулаторної  карти  хворого на  а.с.8) та  поясненнями  сторін, що  позивач  ОСОБА_1  із  16.05.2007  року  по  31.08.2007  року   знаходилась на  лікарняному  листі  у невропатолога  у  зв”язку з операцією  17.05. 2007року ( видалення  ліпоми правої  кисті),  приписано  стати  до   роботи  01.09. 2007 року. 

            Згідно довідки  поліклініки № 1 міської лікарні  імені „Ізвєстій”( а.с.4)  позивач  отримувала  лікування  у  лікаря -  невролога   з  04.09.2007 року  по  28.09.2007 року  із діагнозом:  наслідки  ЧМТ у  2006 році  з астено-невротичним   синдромом   на    фоні    шейного  остеохондрозу,  що  заважало  їй  у  цей період  звернутися  до  суду,   посилання позивачки  на  цю  хворобу,  як  поважну причину,  суд  визнає обгрунтованою.  Перебіг місячного  строку почався 01.09.2007року   (1, 2 та 3  вересня  2007 року)  та  повинен  був  закінчитися  30.09.2007року.    Суд  визнає,  що  з  поважних причин  він  був  пропущений  позивачкою  з  04.09.2007року по  28.09.2007року.  Але  подальший  пропуск  місячного  строку  із  29.09.2007  року  по  28.10.2007  року  допущений  позивачкою  без  поважних причин,  виходячи з  наступного.          

            Як  вбачається  із довідки Регіонального медіко - реабілітаційного центру( а.с.5), на яку посилається  позивач, вона  прийняла  реабілітаційний курс  лікування ( лікувальна

фізкультура,  побутова  гімнастика,  массаж)  з  01.10.2007  року  по  16.10.2007  року  після  видалення  ліпоми  правої  кисті  17.05.2007року.  Суд  вважає, що  проходження

зазначених  реабілітаційних  заходів  не  позбавляло  позивачку  можливості звернення  до суду. Загалом,  з  моменту  отримання  позивачкою  трудової  книжки  31.08.2007  року до

звернення  її до суду  29.10.2007року  без  урахування  25днів( з 04 по 28.09) пройшов  1  місяць  та  3  дні. 

          Виходячи  з  викладеного,  суд  відмовляє  позивачці  у  задоволенні  вимог  з  підстав пропуску  строку  звернення  до суду.  

         На підставі    вищевикладеного,  керуючись  ст. ст. 10,11,88,209,212-215,218  ЦПК  України, ст. ст.233,234  КЗпП  України, п.4  Постанови Пленуму  Верховного Суду

України від  06.11.92р. № 9 „Про   практику  розгляду  судами  трудових  спорів”,  суд

                                                     ВИРІШИВ:

             В  позові  ОСОБА_1  до  МКП „ЖЕРУ №1  про  поновлення  на  роботі    відмовити  за  пропуском  строку  звернення  до суду.

             Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області шляхом подачи у 10-денний строк з дня його проголошення заяви про

апеляційне оскарження та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або

в порядку п. 4 ст. 295 УПК України через Краснолуцький міський суд.

                                                          Суддя: