Справа №2а-613/2008 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2008 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі:
Головуючої судді Бортник О.П.
при секретарі Фльоровій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про визнання права на використання квартири в підприємницьких цілях
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 27.08.2008 року звернулась до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про визнання права на використання квартири в підприємницьких цілях, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.07.2008 року вона є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1. Вказана квартира зареєстрована на першому поверсі багатоповерхового житлового будинку.
Відповідно виписки з додатку № 7 до протоколу № 54 від 31.01.20-08 року засідання постійної комісії з питань містобудування, раціонального природокористування, екології і земельних відносин Сімферопольської міської ради V скликання позивачці узгоджена реконструкція квартири № 9 з організацією додаткового входу, окремого від сусідніх квартир. Відповідно до рішення комісії проведено технічний висновок про можливість реконструкції квартири з окремим входом, що виходить на фасадну частину будівлі. Технічний висновок узгоджений з органами Держпожежнагляду, міської СЕС, архітектури Київського району м. Сімферополя.
Згідно рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя № 124/9 від 27 травня 2008 року затверджене переобладнання вказаної квартири з пристроєм додаткового входу.
У липні 2008 року позивачка звернулась до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради з метою отримання дозволу на використання квартири під магазин, але до сьогоднішнього часу рішення про дозвіл на використання позивачем квартири не ухвалено, у зв'язку з чим позивачка просить суд визнати за нею право на використання квартири АДРЕСА_1 у підприємницьких цілях.
У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та ухвалення рішення відповідно до норм діючого законодавства.
Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясував наступні обставини по справі.
Судовим розглядом встановлено, що позивачка по справі ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.07.2008 року, видане згідно рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 11.07.2008 року № 1562 у матеріалах справи. Право власності на вказану квартиру зареєстровано у встановлений законом строк у Сімферопольському міжміському бюро реєстрації та технічної документації, що підтверджується ксерокопією витягу із реєстру прав на нерухоме майно № 19809652 від 07.08.2008 року.
Відповідно виписки з додатку № 7 до протоколу № 54 від 31.01.20-08 року засідання постійної комісії з питань містобудування, раціонального природокористування, екології і земельних відносин Сімферопольської міської ради V скликання позивачці узгоджена реконструкція квартири № 9 з організацією додаткового входу, окремого від сусідніх квартир. Відповідно до рішення комісії проведено технічний висновок про можливість реконструкції квартири з окремим входом, що виходить на фасадну частину будівлі. Технічний висновок узгоджений з органами Держпожежнагляду, міської СЕС, архітектури Київського району м. Сімферополя.
Згідно рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя № 124/9 від 27 травня 2008 року затверджене переобладнання вказаної квартири з пристроєм додаткового входу.
У липні 2008 року позивачка звернулась до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради з метою отримання дозволу на використання квартири під магазин, але до сьогоднішнього часу рішення про дозвіл на використання позивачем квартири не ухвалено.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і ст. 152 ЖК України з урахуванням вимог Закону України «Про основи містобудування» до компетенції органів місцевого самоврядування - виконавчих комітетів міських (районних) рад - відноситься вирішення питань переобладнання житлових приміщень і дача дозволу на розташування в житлових приміщеннях офісів, контор, торгівельних організацій і їх використання для інших цілей невиробничого характеру, яке оформлюється актом органу місцевого самоврядування, що видається в межах повноважень, тобто рішенням виконавчого комітету.
Ст. 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Норми ст. 320 ЦК України визначають, що власник має право здійснювати відносно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Громадяни мають право використовувати майно, що їм належить, для ведення господарської і іншої, не забороненої законом, діяльності. Жоден державний орган не має права втручатися в здійснення власником правомочності по володінню, користуванню і розпорядженню своїм майном, або встановлювати непередбачені законодавчими актами України додаткові обов'язки і обмеження.
Згідно ст. ст. 150, 152 ЖК| України громадяни, що мають в приватній власності житловий будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання та проживання членів їх сім'ї, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд (продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші, не заборонені законом, угоди).
Переобладнання і перепланування житлового будинку (квартири), що належить громадянину на праві приватної власності, проводиться з дозволу виконкому відповідної ради.
Таким чином, громадянин, що має на праві приватної власності житловий будинок або квартиру, має право на свій розсуд вирішувати питання про доцільність їх використання, тим більше, що чинне законодавство не містить заборони на використання житлового приміщення як об'єкту торгівлі і сфери послуг.
У ст. 6 ЖК України і ст. 383 ЦК України міститься лише заборона на використання житлових приміщень для потреб виробничого характеру. Використання житлового приміщення як об'єкту торгівлі і сфери послуг не може розглядатися як виробнича діяльність.
Сусіди не заперечують проти використання частині цього будинку як об'єкту торгівлі, сфери послуг і офісу.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст. ст. 6, 150, 152 Житлового Кодексу України, ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про основи містобудування», ст. ст. 8, 41 Конституції України, ст. ст. 320, 383 Цивільного Кодексу України, керуючись ст. ст. 11, 71, 86, 159-163 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право на використання квартири АДРЕСА_1 підприємницьких цілях: під розміщення офісу і інших цілей не промислового характеру.
Постанова може бути оскаржена в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Київський районний суд м. Сімферополя шляхом подання протягом 10 днів з дня проголошення постанови заяви про її апеляційне оскарження, та подання протягом 20 днів після цього апеляційної скарги.
Головуюча: