АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження №22-ц/796/5801/13 Головуючий в 1 інстанції - Петренко Н.О. Доповідач - Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Желепи О.В.
суддів: Кабанченко О.А., Заришняк Г.М.
при секретарі: Дубик Ю.Г.
за участю представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2013 року в справі за позовом Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» до ОСОБА_3 про зобов'язання припинити протиправні дії,
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив зобов'язати відповідачку припинити використання квартири АДРЕСА_1 як нежитлове приміщення. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачка в порушення вимог ст. 383 ЦК України т. ст. 6, 152 ЖК України та Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків використовує квартиру як нежитлове приміщення, - перукарню.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2013 року позов задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_3, припинити використання житлової квартири АДРЕСА_1 не за призначенням, а саме як не житлову.
Не погодившись з таким рішенням, відповідачка через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В скарзі представник посилалась на порушення судом норм матеріального права, а саме ст. 383 ЦК України. На думку апелянта вказана норма не повинна була застосовуватись, так як квартира не використовувалась відповідачем для промислового виробництва. Квартира позивачем використовувалась відповідно до ст. 320 ЦК України для здійснення підприємницької діяльності. Також в скарзі є посилання на недоведеність встановлених обставин. Апелянт зазначає, що квартира оглядалась лише з вулиці, а тому відповідно відомості зазначені в акті про використання квартири не за призначенням не відповідають дійсності. Крім того скарга містить доводи про відсутність у позивача права вимоги, так як в позові не зазначено, які права позивача порушуються відповідачем і такі порушення не були встановлені судом.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи скарги підтримала.
Представник позивача доводи скарги не визнала .
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив такі обставини.
Відповідачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14 лютого 2008 року.
Відповідно до ст. 6 ЖК України жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у житлових будинках для потреб промислового характеру забороняється.
Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою М України від 08.10.1992 року № 572, власник і наймачі квартир зобов'язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків. Перепланування житлових приміщень для розміщення в них офісів, контор, торгових організацій та для інших цілей непромислового характеру чинним законодавством не передбачено. Згідно з наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 не допускається самовільне переобладнання та перепланування житлового будинку та житлового приміщення без згоди власника будинку та органу місцевого самоврядування.
В порушення вищезазначених норм відповідачка самовільно переобладнала житлову кватиру в нежитлове приміщення, яке використовує під перукарню, що підтверджується актами позивача, а також актом № 4 -03/141 СВП Енергозбут» ПАТ « КИЇВЕНЕРГО».
Ці обставини є доведеними, так як підтверджуються дослідженими судом першої інстанції доказами.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність порушення прав позивача, спростовуються вимогою ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», на адресу позивача, з якої вбачається, що через, використання відповідачем приміщення під перукарню, визначення вартості поставленої теплової енергії не відповідає фактичному використанню опалювальних житлових приміщень. Крім того в вимозі зазначено про відсутність підстав для нарахування тарифів як для населення для осіб, які використовують житлові приміщення не за призначенням. Таким чином неправомірна поведінка відповідача призводить до неправильного нарахування тарифів позивачем, тобто встановлено порушення прав позивача.
Доводи скарги з приводу неправильного застосування судом ст. 383 ЦК України, з огляду на те, що відповідач не використовує квартиру для промислового виробництва на правильність постановленого рішення не впливають, тому, що судом достовірно встановлено, що квартира відповідачкою використовується під перукарню для підприємницької діяльності без переведення житлового приміщення у нежитлове.
Представник відповідача не заперечувала в судовому засіданні, що відповідачем не здійснювались дії по переведенню приміщення в нежитлове.
Доводи про недоведеність використання квартири не за призначенням не відповідають дійсності, тому, що в матеріалах справи містяться акти в яких чітко встановлено, що кватира на момент її обстеження, як працівниками позивача так і працівниками Пат «КИЇВЕНЕРГО» використовувалась під перукарню. Ця обставина також підтверджується вивіскою на стіні будинку з назвою «Перукарня». Наявність такої вивіски відповідачем не заперечувалась.
Інші доводи скарги висновків суду не спростовують.
Позивач обрав способом захисту свої прав припинення неправомірного використання житлової квартири, як нежитлового приміщення. Вказаний спосіб захисту відповідає вимогам ч.2 п.3 ст. 16 ЦК України, а тому суд правомірно задовольнив позов.
З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.
Суд першої інстанції ухвалив рішення без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: