АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження №22-ц/796/6255/13 Головуючий в 1 інстанції - Зотько Т.А.
Доповідач - Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Заришняк Г.М.
при секретарі Мившук В.М.
представника позивача: Мойсеєнко Д.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 лютого 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
Публічне акціонерне товариство Банк «ТРАСТ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителів за договором кредиту.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08.02.2013 року позов Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» заборгованість за договором кредиту у загальному розмірі 307862 грн. 83 коп., судовий збір у розмірі 3078 грн. 63 коп.
В задоволенні інших вимог Публічному акціонерному товариству Банк «Траст» - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, представник ПАТ Банк «Траст» подав апеляційну скаргу в якій просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В скарзі вказував на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права. На обґрунтування своїх доводів посилався на те, що суд першої інстанції не врахував того, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору, кредитор був змушений звернутися до позичальника та поручителів з вимогами (16 травня 2011року) про дострокове повернення кредиту, які були направлені відповідно раніше, ніж кінцева дата кредитного договору (25.05.2011 року), а тому строк виконання основного зобов'язання настав 16 травня 2011року, тобто з моменту звернення кредитора до позичальника та поручителів з вимогами про дострокове виконання договору кредиту, а тому визнання договору поруки припиненим на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України, не відповідає обставинам справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 належним чином не виконує свої обов'язки за кредитним договором № S011.0002356 від 27 травня 2008 року, не повертає кошти, а тому з нього, як боржника була стягнута заборгованість в розмірі нарахованому позивачем. Відмовляючи в задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості з поручителів суд виходив з того, що ПАТ Банк «ТРАСТ», як кредитор, не звернувся з позовом до суду, або з вимогою до поручителів в шестимісячний строк з дня настання строку виконання основного зобов'язання, а тому порука припинилась на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, так як він відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що згідно кредитного договору № S011.0002356 від 27 травня 2008 року, укладеного між ВАТ Банк «РНС», правонаступником якого є ПАТ Банк «ТРАСТ» та відповідачем ОСОБА_2, останній було надано кредит у розмірі 97 000,00 грн. строком до 25 травня 2011 року зі сплатою 24,5 % річних.
Факт отримання відповідачем ОСОБА_2 кредиту підтверджується заявою на видачу готівки № VOshega-3285 від 25 травня 2008 року.
Для забезпечення повернення кредиту за кредитним договором з відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки № S011.0002356-G-1 від 27 травня 2008 року, відповідно до якого він несе солідарну відповідальність за невиконання умов кредитного договору.
Крім того, з метою забезпечення повернення кредиту за кредитним договором з відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки № S011.0002356-G-2 від 27 травня 2008 року, відповідно до якого він також несе солідарну відповідальність за невиконання умов кредитного договору.
Відповідно до умов кредитного договору № S011.0002356 від 27 травня 2008 року відповідач ОСОБА_2 зобов'язана здійснювати сплату чергових платежів по погашенню кредиту в порядку і терміни, зазначені в графіку повернення кредиту та сплати відсотків.
Останнє часткове погашення внеску за кредитом згідно графіка було виконане 30 вересня 2011 року в сумі 500,00 грн.
Згідно з умовами вказаного кредитного договору останній платіж по погашенню кредиту та відсотків за його користування відповідач повинен був здійснити 25.05.2011 року.
Як вбачається з п. 3.4 кредитного договору № S011.0002356 від 27 травня 2008 року, у разі простроченні позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати відсотків за його користування та/або інших платежів згідно умов цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню, розмір якої встановлено у 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення.
Як вбачається з розрахунку, заборгованість позичальника перед банком станом на 25 червня 2012 року становить 307 862 грн. 83 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 85 264 грн. 40 коп., відсотків за користування кредитом у розмірі 23 434 грн. 48 коп., пені в розмірі 0,50% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, що становить 199 163 грн. 95 коп.
Відповідно до пункту 3.7 кредитного договору - у разі невиконання Позичальником зобов'язань, передбачених в п.5.4.7 цього Договору, Кредитор має право вимагати дострокового повернення Позичальником Кредиту.
Згідно умов п. 5.2. Кредитного договору, Позивач набуває право вимагати, в тому числі і в судовому порядку, від Позичальника дострокового повернення кредиту, а Позичальник зобов'язується на вимогу Позивача достроково повернути кредит в повному обсязі та сплатити нараховані проценти за користування кредитом, нараховану неустойку та інші платежі та нарахування за цим Кредитним договором (при їх наявності), що підлягають сплаті Позичальником на користь Позивача, у випадках:
- затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць;
іншого істотного порушення умов Кредитного договору...;
в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Також в пункті 5.3. Кредитного договору зазначено, що у разі набуття Кредитором на підставі передбачених цим Договором права вимагати від Позичальника дострокового повернення кредиту, Кредитор направляє на адресу Позичальника рекомендованим листом письмову вимогу про дострокове повернення Кредиту, сплату нарахованих процентів за користування Кредитом нарахованої неустойки та інших платежів та нарахувань за цим Договором або про усунення порушення та виконання порушеного зобов'язання протягом тридцяти днів з письмовим попередженням про звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання цієї вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ Банк «ТРАСТ» надсилав на адресу відповідача ОСОБА_4 вимоги про дострокове погашення кредиту та інших нарахувань за ним за вих. № 655/02-08 від 16.05.2011 р. та вих. № 656/02-08 від 16.05.2011 р., а відповідачу ОСОБА_3 надіслано аналогічні вимоги вих. № 657/02-08 від 16.05.2011 р. та вих. № 658/02-08 від 16.05.2011 р.
Згідно п. 4.1 договору поруки № S011.0002356-G-1 від 27 травня 2008 року, укладеного між ВАТ Банк «РНС», правонаступником якого є ПАТ Банк «ТРАСТ» та відповідачем ОСОБА_3, сторони цього договору встановлюють, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та проставлення відбитку печатки кредитора та припиняє свою дію з моменту припинення забезпеченого ним зобов'язання. При цьому, сторони констатують, що строк закінчення цього договору не вказується ними конкретно, так як він визначається моментом повного погашення заборгованості позичальника по кредитному договору.
Так само викладено і п. 4.1 договору поруки № S011. 0002356-G-2 від 27 травня 2008 року, укладений ВАТ Банк «РНС», правонаступником якого є ПАТ Банк «ТРАСТ» з відповідачем ОСОБА_4
Тобто, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ПАТ Банк «ТРАСТ», правильно виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 не виконує зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яку він не сплачує.
Правильність розрахунку заборгованості, зробленого позивачем відповідачі не оспорювали, рішення не оскаржили.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ Банк «ТРАСТ» про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як солідарних боржників за договорами поруки, суд першої інстанції керувався положенням п.4 заст. 559 ЦК України, виходячи з того, що договори поруки припинилися у зв'язку з закінченням 25.05.2011 року, строку виконання основного зобов'язання, та не пред'явлення вимоги до поручителів протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Вказаний висновок суду також відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що до закінчення строку основного зобов'язання, а саме до 25 травня 2011 року поручителям надсилались вимоги про погашення заборгованості на правильність постановленого рішення не впливають, тому, що відповідно до п.24 вищенаведеної постанови ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ, пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Так, як після направлення вимоги поручителям 16 травня 2011 року до закінчення строку виконання основного зобов'язання, з позовом до суду позивач звернувся лише 02.10.2012 року, в строк що перевищує 6 місяців, суд дійшов правильного висновку про припинення поруки.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Суд повно з'ясував обставини справи, які мали значення для її вирішення, перевірив доводи сторін, надавши правильну оцінку доказам. Ухвалив рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк «Траст» - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді: