УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №2/0624/456/2012 Головуючий у 1-й інст. Слободенюк Н.Є.

Категорія 2 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Заполовського В.Й.,

при секретарі судового засідання: Капустинській Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі

справу за позовом ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні позивачки: Черняхівська селищна рада до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів: Черняхівська районна державна адміністрація про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Черняхівської селищної ради

на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 25 грудня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Свої вимоги обґрунтовувала тим, що до 1999 року мала на праві приватної власності будинок в АДРЕСА_3, який був знесений в зв'язку з вилученням земельної ділянки для громадських потреб. В зв'язку із зносом будинку позивачці та її двом донькам була надана 3-х кімнатна квартира АДРЕСА_1. На підставі ордеру вона з дітьми вселилися та зареєструвалися в зазначеній квартирі. Ключі від квартири одержала разом з ордером. В квітні 2009 року із позовної заяви прокурора району дізналася, що дана квартира з 1993 року належить на праві власності відповідачам. Вважає, що приватизація квартири проведена з порушенням закону, оскільки повнолітній член сім'ї ОСОБА_5 не прийняв участі у приватизації, хоча на день приватизації постійно проживав в зазначеній квартирі і не втратив право користування нею. З огляду на порушення, допущені при приватизації житла в смт. Черняхові, а також в зв'язку з тим, що відповідачі також отримали і приватизували після цього квартиру АДРЕСА_2 просила визнати незаконним та скасувати розпорядження відділу приватизації від 21 грудня 1993 року №343 та визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 21 грудня 1993 року за адресою: АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 25 грудня 2012 року в задоволені позову відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просить, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, скасувати рішення про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та ухвали нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Зокрема, посилається на те, що відповідачі приватизували не тільки спірне житло, а й іншу квартиру АДРЕСА_2, хоча фізичні особи мають право приватизувати державне житло лише один раз; довідка житлової організації про склад сім'ї та займані приміщення була підписана не керівником, а головним бухгалтером та на ній відсутній вихідний номер і дата; в п.п.5,6 розпорядження органу приватизації відсутні необхідні прізвища тощо.

У поданій апеляційній скарзі Черняхівська селищна рада просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити, вийшовши за межі заявлених позивачкою вимог(а.с.198 т.1). Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим. На думку Черняхівської селищної ради не враховано, що селищна рада мала на обліку спірну квартиру, як комунальну, оскільки вона була здана попередніми наймачами (сім'єю ОСОБА_3) та ОСОБА_1 на склад сім'ї було видано ордер на вільне житлове приміщення; при приватизації спірної квартири органом приватизації не дотримано місячного терміну щодо прийняття рішення про приватизацію житла.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що вони не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Пунктами 18,20, 23 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року №56, яке діяло на час приватизації спірної квартири, було передбачено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадян бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім'ї та займані приміщення.

Оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з доданою до неї довідкою про склад сім'ї та займані приміщення, а також документ, що підтверджує право на пільгові умови приватизації, подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої ради народних депутатів чи державного підприємства, організації, установи, де вони реєструються.

Зазначені документи, а саме: заява, довідка про склад сім'ї та займані приміщення були подані відповідачами до органу приватизації (а.с. 7,59 т.1).

Доводи апеляційних скарг щодо уповноваженої особи на підпис довідки, відсутності на ній вихідного номера та дати самі по собі не тягнуть визнання рішення органу приватизації (розпорядження від 21 грудня 1993 року №343) незаконним, оскільки не спростовують тієї обставини, що довідка видана підприємством, яке обслуговувало житловий будинок. Відношення посадових осіб підприємства до виконання своїх обов'язків (недоліки у діловодстві) не впливають та не перешкоджають набуттю відповідачами права власності на спірне житло та використанню ними свого законного права на приватизацію займаного ними житла.

Приватизація спірного житла відбулася без ОСОБА_5 Дана обставина зачіпає його законні права та інтереси, але він за захистом до суду не звертається.

Розпорядженням органу приватизації від 21 грудня 1993 року №343 прохання наймача ОСОБА_2 задоволено та передано спірну квартиру АДРЕСА_1 в приватну спільну власність(а.с.14).

Відсутність у розділах 5 та 6 розпорядження органу приватизації прізвищ осіб, з якими виробничому підприємству житлово-комунального господарства слід укласти договір на участь у витратах на обслуговування та ремонт будинку та на кого покладається контроль за виконанням цього розпорядження не впливає на законність прийнятого органом приватизації рішення та не тягне його незаконності, а відтак - його скасування.

Свідоцтвом про право власності на житло від 21 грудня 1993 року №343 посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 дійсно належить на праві власності відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3.(а.с.15).

10 січня 1994 року право власності на спірне житло зареєстровано БТІ за відповідачами.

Таким чином, на час видачі ОСОБА_1 ордеру (станом на 29 листопада 1999 року) спірна квартира не була вільна, оскільки перебувала у приватній власності відповідачів. Дана обставина встановлена ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 26 грудня 2011 року, яка набрала законної сили, та не потребує доказування при розгляді даної справи (а.с.39-42 т.1).

Факт прийняття у 2005 році відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_6 участі у приватизації квартири АДРЕСА_2 не має правового значення для розгляду даної справи, оскільки спірна квартира в смт. Черняхів була приватизована ними раніше ніж квартира у м. Житомирі. Окрім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року №15-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положення п.5 ст.5 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" (справа про безоплатну приватизацію житла) одноразовість приватизації житла законодавець обумовив номінальною вартістю житлового чека, а не кількістю квартир (будинків), площа яких відповідає цій вартості і встановленій санітарній нормі.

Не дотримання органом приватизації місячного терміну щодо прийняття рішення про приватизацію житла не є підставою для визнання розпорядження цього органу недійсним та його скасування.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано норми матеріального права, що їх регулюють, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Апеляційний суд перевірив встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а відтак відсутні правові підстави для його скасування.

Докази та обставини, на які посилаються ОСОБА_1 та Черняхівська селищна рада в своїх апеляційних скаргах, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, наведені в апеляційних скаргах, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди ОСОБА_1 та Черняхівської селищної ради з висновком суду першої інстанції по їх оцінці та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу Черняхівської селищної ради відхилити.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 25 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: