АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження№ 22ц/790/3236/13
Справа №2029/7608/2 Головуючий 1 інстанції Єрмоленко В.Б.
Категорія: поновлення на роботі Доповідач: Сащенко І.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Сащенко І.С.
суддів: - Довгаль А.П., Бездітко В.М.
при секретарі - Москаленко Е.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 02 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» (АТ «ХАРП»), третя особа: ОСОБА_4 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» (АТ «ХАРП»), третя особа - ОСОБА_4 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що з 08.01.2008 року він працював на посаді майстра 3-го класу дільниці шліфувальної обробки кілець «розсип» виробництва розсипу та збірки АТ «ХАРП», згідно наказу № 085/п від 10.07.2012 року був звільнений за п. 3 ст. 40 КЗпП України ( за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розрядку).
Звільнення за цих підстав вважає незаконним, оскільки він не допускав порушень виконання покладених на нього обов'язків, виконував необхідний об'єм роботи, невиконання планового завдання пов'язане з припиненням роботи шліфувального верстата, про що він доповідав керівництву, обладнання на підприємстві зношене, потребує капітального ремонту, необхідна кількість кілець за планом, який завищений, виготовив раніше на декілька днів, тому накази про накладення дисциплінарних стягнень від 25.01.2012 року, 17.02.2012 року, 07.03.2012 року, на думку позивача, неправомірні.
Крім того, вважає надуманим наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 16.05.2012 року за гру в карти, тому як вказаний факт не підтверджений об'єктивними даними.
Просив поновити його на роботі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що звільнення ОСОБА_3 здійснено з дотриманням вимог трудового законодавства, за систематичне невиконання ним своїх трудових обов'язків. Всі дисциплінарні стягнення застосовані після ретельних перевірок, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених проступків, обставин та попередньої роботи позивача.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 02 квітня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та постановити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ніяких дисциплінарних вчинків не вчиняв, норми добової виробітки продукції, якщо і не виконувались працівниками його дільниці, то тільки з об'єктивних підстав - через зношеність станків, поломку станків та з інших причин.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що звільнення останнього з займаної посади було проведено керівництвом підприємства з додержанням вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для поновлення на роботі та інше.
Вказаний висновок суду судова колегія апеляційного суду вважає вірним.
Встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 08.01.2008 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу до АТ «ХАРП» на посаду майстра дільниці шліфувальної обробки кілець «розсип» виробництва розсипу та збірки ( а.с. 12 ).
Наказом генерального директора підприємства №685/к від 10.07.2012 року він був звільнений з займаної посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України - за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розрядку ( а.с. 56 ).
Підставою звільнення стала відмова ОСОБА_3 30.06.2012 року надати звіт в письмовому вигляді про виробничу діяльність дільниці, передбачений вимогами п.п. 2.6, 2.7 посадової інструкції майстра виробничої дільниці цехів основного виробництва, згідно яких майстер зобов'язаний вести щоденний облік виконання змінного завдання кожного робітника, забезпечити своєчасне подання в ПДО звітності про виробничу діяльність дільниці ( а.с. 63 - 67 ).
Попередньо до позивача застосовувалися заходи дисциплінарного впливу наказами №63/к від 25.01.2012 року, №127/к від 17.02.2012 року, №218 від 07.03.2012 року та №472/к від 16.05.2012 року до нього були застосовані стягнення у вигляді доган. Накази були винесені за результатами проведених перевірок на підставі доповідних записок та службових записок відповідальних осіб, були складені акти про вчинення дисциплінарного проступку, винесенню наказів передували відмови ОСОБА_3 від пропозицій керівництва надати пояснення щодо порушень в письмовому вигляді. оформлені відповідними актами ( а.с. 68 - 87 ). Всі накази не зняті та ніким не скасовані, є чинними на день винесення наказу про звільнення.
Судом першої інстанції всебічно досліджено всі накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, дана правова оцінка доводам сторін та зроблений правильний висновок про наявність підстав для застосування до позивача вимог п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.
Пленум Верховного Суду України в п. п. 18, 22 постанови від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника. При цьому суди не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставини, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. При розгляді таких спорів судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених ст. ст. 147, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.
Відповідно до ст. 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з ч. 1 ст. 147 КЗпП України належать: догана та звільнення. Звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України - є видом дисциплінарного стягнення. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Зокрема, у справі про звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України суд повинен з'ясувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати у зв'язку з вчиненням його систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Рішенням спільного засідання цехового комітету профсоюзів та адміністрації підприємства від 09.07.2012 року, на підставі подання генерального директора АТ «ХАРП», надано згоду на звільнення ОСОБА_3 з займаної посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України ( а.с. 57 - 62 ).
З огляду на вищевказане, правильними є висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивач не надав доказів, які б спростували факти порушення ним трудової дисципліни.
Посилання позивача в позовній заяві та апеляційній скарзі на те, що всі накази про дисциплінарну відповідальність є незаконними, оскільки він ніколи не порушував трудової дисципліни, виконанню плану заважає зношеність станків та їх вихід з ладу, судовою колегією не приймаються.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що в ході виробничого процесу дійсно мають місце поломки обладнання, проте кожен верстат на підприємстві має по декілька дублюючих агрегатів, чого не заперечив позивач. Ці верстати можуть повністю замінити інші, що вийшли з ладу.
Крім того, в документах, поданих до суду ОСОБА_3 зазначає, що з порушенням технологічного процесу працював не тільки він один - так працюють всі майстри виробничих дільниць ( а.с. 181 ).
Суд розглянув справу в межах заявлених вимог. Доводи апеляційної скарги висновків не спростовують.
Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суду відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 301, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, 312, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 02 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді