Справа № 2а-331/2007року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2007 рокум. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський судІвано-Франківської області
в складі: головуючої -суддіПерегінець Л.В.
секретаряУєвич Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УМВС в Івано-Франківській області та ОСОБА_2 управління пенсійного фонду Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій УМВС в області щодо відмови в перерахуванні пенсії з 01.05.1992 року в частині включення в розрахунок заробітку, з якого визначалася пенсія всіх його складових на момент звільнення позивача та зобов'язання провести перерахунок пенсії з врахуванням фактичного заробітку за місцем роботи з часу призначення, суд, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УМВС в Івано-Франківській області та ОСОБА_2 управління пенсійного фонду Івано-Франківської області по зобов'язання провести перерахунок пенсії з врахуванням фактичного заробітку за місцем роботи з часу призначення.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що згідно Наказу МВС Комі АРСР №9 від 18.01.1991 року він звільнився по ст. 67 п. «а» по віку в запас з лютого 1991 року. Вислуга років складає 33 роки 10 місяців. На пенсію оформлений з посади начальника ІТТ Воркутинського МВС МВС Комі Республіки.
Вказує, що пенсію отримував в сумі 323,44 рублі. В квітні місяці 1992 року переїхав на постійне місце проживання на Україну в м. Івано-Франківськ, та відповідно, з 1 травня 1992 року йому нараховували пенсію вже на Україні. Однак грошове забезпечення для нарахування його пенсії взято неправильно. Неодноразово звертався до Фінансового відділу УВС та пенсійне відділення з проханням по перерахунок, проте йому було відмовлено.
Доводи про неправильне нарахування пенсії підтверджує Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і працівників органів внутрішніх справ» від 01.05.1992 року та Угодою між Міністерствами Закордонних справ СНД від 13.03.1992 року. Вказує, що в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб начальницького і рядового складу ОВС» від 01.05.1992 року регламентується, що цей закон розповсюджується і на осіб начальницького І рядового складу ОВС СРСР. Також в ст. 43 даного Закону вказано, що пенсія особам офіцерського складу нараховується із грошового забезпечення цієї особи. Крім того, в ст.5 Угоди Міністерств закордонних справ держав СНД від 13.03.1992 року, зазначено, що дана угода розповсюджується на всі види пенсійного забезпечення громадян СНД, і це значить, що і на всі пенсії ОВС. Стаття 7 цієї угоди регламентує, що якщо громадянин переїздить на постійне місце проживання з однієї держави СНД в іншу, то розмір пенсії перераховується у відповідності з законодавством держави учасниці угоди по новому місцю проживання пенсіонера з забезпеченням умов передбаченим п. 3 ст. 6 цієї угоди, тобто береться дійсна зарплата позивача, яку він отримував на посаді начальника ІТТ УМВС в області, а згідно українського законодавства про пенсійне забезпечення працівників ОВС повинно взяти його дійсне грошове забезпечення та з 01 травня 1992 року перерахувати його пенсію. Вважає, що такі дії УМВС в Івано-Франківській області порушують його право на належний розмір пенсії. Також просить поновити строк звернення до суду.
2
Представник відповідача в судове засідання не з»явився. В попередньому засіданні представник за Довіреністю ОСОБА_3 позов не визнав, вказав, що даний позов є безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства та підлягає відхиленню.
Суду пояснив, що хоча в угоді Міністерства закордонних справ держав СНД від 13.03.1992 року і зазначається, що пенсійне забезпечення громадян ОСОБА_4 цієї угоди і членів їх сімей, здійснюється по законодавству держав, на території якої вони проживають, однак сама пенсійна справа позивача вислана 07.10.1992 року, коли на території України діяв Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі Закон 2262), і тому пенсію ОСОБА_1 було призначено у відповідності до ст. 43 даного Закону із врахуванням грошового забезпечення, прирівняного до «українського» начальника ІТТ. В подальшому до вказаного Закону було внесено зміни, та зазначено, що цей Закон набирає чинності з 01.01.2005 року. Крім того, у відповідності до Закону, мають право на перерахунок пенсії з врахуванням положень та виплату - 50 % з 01.01.2005 року, а з 01.01.2006 року - 100%, у відповідності до чого і УМВС Івано-Франківської області було правомірно перераховано пенсійне забезпечення позивачу, - що підтверджують відповідні довідки. Також представник відповідача акцентує увагу на тому, що позивачем пропущено строки звернення до суду. Просив в позові відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_2 управління пенсійного фонду Івано-Франківської області в судове засідання не з»явився. В попередньому засіданні представник за Довіреністю ОСОБА_5 позов не визнав, вказав, що даний позов є безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства.
Вислухавши пояснення сторони, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи із наступного.
Судом встановлено, що 18.01.1991 року позивач звільнився в запас та вийшов на пенсію за вислугу років. На пенсію оформлений з посади начальника ІТТ Воркутинського МВС МВС Комі Республіки. В квітні місяці 1992 року переїхав на постійне місце проживання на Україну в м. Івано-Франківськ, та з травня 1992 року йому призначили пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року.
При проведенні обчислення пенсії позивачу у зв'язку із його переїздом на постійне місце проживання на територію України відповідач, на думку суду, не допустив порушень вимог Закону 2262 та Угоди Міністерства закордонних справ України від 13.03.1992 року, так як пенсію йому було призначено за законодавством України з повним врахуванням стажу, заробітку та інших додаткових виплат позивача. Тобто за таким порядком, який був визначений законодавством України.
Це випливає з наступного:
Згідно ст.43 Закону 2262, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, пенсії, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, грошова компенсація замість продовольчого пайка, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України..
Згідно п.1 Постанови ВР України про введення в дію цього Закону передбачалося провести перерахунок раніше призначених пенсій за законодавством колишнього СРСР з відповідних сум грошового забезпечення установлених на 01.05.92р.
Згідно ст.1 Угоди Міністерства закордонних справ України від 13.03.1992 року про гарантії прав громадян-учасників Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного
3
забезпечення,- пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди і членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Згідно ст.7 даної Угоди при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди розмір пенсії переглядається у відповідності із законодавством держави -учасниці Угоди по новому місцю проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунком 3 статті 6 даної Угоди, за змістом якої, обчислення пенсії проводиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень сторін, при призначенні пенсії позивачу у зв»язку з його переїздом на постійне проживання на територію України, пенсію було призначено на підставі законодавства України з врахуванням його вислуги та інших обов»язкових елементів, в тому числі і заробітку, з перерахунком в національну валюту.
Вимоги позивача щодо визначення йому пенсії з його грошового забезпечення в розмірі 250 рублів не обґрунтовані жодним чином, враховуючи в тому числі і наявність на території України національної валюти гривні.
За таких підстав, в задоволенні позову як до У MB С так і до ОСОБА_2 управління пенсійного фонду в Івано-Франківській області ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю заявлених вимог.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 суд вважає безпідставними, питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду , суд не вирішує.
На підставі викладеного, у відповідності до ст.ст. 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», Угоди Міністерства закордонних справ України від 13.03.1992 року про гарантії прав громадян-учасників Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, керуючись ст.ст.2,6,8,11,71, 99, 100, 158, 159,160,163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до УМВС в Івано-Франківській області та ОСОБА_2 управління пенсійного фонду Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій УМВС в області щодо відмови в перерахуванні пенсії з 01.05.1992 року в частині включення в розрахунок заробітку, з якого визначалася пенсія всіх його складових на момент звільнення позивача та зобов'язання провести перерахунок пенсії з врахуванням фактичного заробітку за місцем роботи з часу призначення -відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається до Львівського апеляційного адміністративного суду (адреса: м. Львів, вул. Чоловського, 2) через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.