КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-7893/11 Головуючий у 1-й інстанції: Павленко О.В.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахування і виплати додаткової пенсії та підвищення до неї, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області (далі - УПФУ в Ріпкинському районі) про визнання протиправними дій щодо не здійснення нарахування і виплати додаткової пенсії у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком і підвищення до неї в розмірі 1 мінімальної заробітної плати відповідно до ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання здійснити такі виплати з жовтня 2009 р.

Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2011 року позов задоволено, визнано неправомірними дії УПФУ в Ріпкинському районі щодо не здійснення нарахування і виплати додаткової пенсії у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком і підвищення до неї в розмірі 1 мінімальної заробітної плати відповідно до ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язано здійснити такі виплати з 17.09.2010, з врахуванням проведених виплат.

На вказану постанову УПФУ в Ріпкинському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Згідно ст. 183-2 КАС України, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, позивач належить до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до 4 категорії, отримує пенсію за віком та постійно проживає на території, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.07.1991 №106 віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю і є непрацюючим пенсіонером.

Згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин) пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, зокрема у зоні посиленого радіоекологічного контролю підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, а відповідно до неї в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 51 цього Закону особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія, заподіяна за шкоду здоров'ю, визначається у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Всупереч ст.ст. 39, 51 зазначеного Закону належні позивачу виплати здійснювались в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року №530.

Проте, з огляду на загальні засади приорітетності законів над підзаконними актами Закон України має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України, а тому колегія суддів вважає, що відповідач неправомірно здійснював належні позивачу виплати в меншому розмірі ніж це встановлено ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що 14.06.2011 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» №3491-VI, відповідно до якого п. 7 ч. 1 Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На реалізацію наведеної норми Кабінетом Міністрів України 06.07.2011 прийнята постанова «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» №745 (набрала законну силу з 23.07.2011), п.1 якої встановлено, що особам які є постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до 4 категорії додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю виплачується у розмірі 5% прожиткового мінімуму, а п. 4 - що підвищення до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоактивного контролю здійснюється в розмірі 5,2 грн.

Тобто з 23.07.2011 при нарахуванні належних позивачу виплат застосуванню підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 №745, а тому суд першої інстанції мав зазначити кінцевий строк - 22.07.2011, по який позивачу належить здійснювати виплати в розмірах встановлених ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки постанова суду ухвалена після набуття чинності вказаної постанови Кабінету Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, а тому апеляційну скаргу УПФУ в Ріпкинському районі необхідно задовольнити частково, а постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2011 року - змінити: в абзацах 2 та 3 резолютивної частини постанови слова «з 17.09.2010 року» змінити на «з 17.09.2010 по 22.07.2011», оскільки постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права. В решті постанову - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 183-2, 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області - задовольнити частково.

Постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2011 року - змінити: в абзацах 2 та 3 резолютивної частини постанови слова «з 17.09.2010 року» змінити на «з 17.09.2010 по 22.07.2011».

В решті постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2011 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.