Справа № 1-57/2007 p.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2007 року Турійський районний суд Волинської області
під головуванням судді Овсієнка А. А.
за участю секретаря Гут А. В.
прокурора Сіжука В. П.
потерпілих ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3
захисника адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Турійську Волинської області кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3ст. 190, ст. 386 КК України,
встановив:
ОСОБА_5, використовуючи довірливі відносини з потерпілими ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, запевнивши останніх у своїй спроможності вирішити за допомогою заступника Ковельського міжрайонного прокурора Волинської області Борща О. І. питання про обрання їхнім синам, які в цей час по підозрінню у вчиненні злочину утримувались під вартою, запобіжного заходу у вигляді застави, 03 травня 2006 року приблизно о 17 год 00 хв в салоні власного автомобіля в м. Ковелі Волинської області остаточно переконавши потерпілих в тому, що їхні гроші будуть передані ОСОБА_7 для наступного внесення їх в якості застави, при цьому завідомо знаючи про категоричну відмову ОСОБА_7 приймати будь-яку участь у вирішенні вищевказаного питання, діючи з корисливих мотивів обманним шляхом отримав від кожної з потерпілих по 3750 доларів США, а всього 15000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України становить 75750 грн. і більше ніж в двісті п'ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, які замість того, щоб передати за належністю, непомітно для потерпілих переклав собі у кишеню, а в подальшому обернув їх в свою користь.
При цьому кожній з потерпілих було завдано матеріальної шкоди в розмірі 18937 грн. 50 коп., що еквівалентно 3750 доларів США та більше ніж в сто разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, показавши суду, що наприкінці квітня 2006 року до нього звернулась ОСОБА_1 з проханням допомогти звільнити з-під варти під заставу її сина та синів ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яких було затримано по підозрінню у вчиненні зґвалтування неповнолітньої.
Попередньо заручившись пітримкою заступника Ковельського міжрайонного прокурора Борща О. І., з яким тривалий час перебував у дружніх стосунках, він повідомив потерпілих про те, що вирішення даного питання можливе, однак для цього їм необхідно
2
зібрати та передати йому 15000 доларів США.
03 травня 2006 року приблизно о 17 год 00 хв неподалік приміщення Ковельської міжрайонної прокуратури в салоні належного йому автомобіля потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали йому гроші в сумі по 3750 доларів США кожна, які в присутності останніх він поклав у коробку з-під цукерок.
Однак, в цей час він побачив, як неподалік від його автомобіля зупинився невідомий автомобіль із затемненим склом, і подумавши, що за ним стежать працівники правоохоронних органів, а такий спосіб передачі грошей може бути розцінений ними як дача хабара, він, не бажаючи налякати потерпілих, в останній момент непомітно для присутніх вийняв з коробки гроші і переклав їх у кишеню свого жакета, а пакет з продуктами та коробкою з-під цукерок разом з ОСОБА_3 відніс у приймальну прокурора та залишив секретарю для передачі ОСОБА_7
Про те, що гроші знаходяться у нього, він нікому з потерпілих не повідомив, оскільки мав намір пізніше все-таки передати їх ОСОБА_7
Однак, їдучи ввечері того ж дня в м. Луцьк, він під впливом великої кількості випитого спиртного почав засинати за кермом і з'їхав у кювет. Усвідомлюючи, що до Луцька в такому стані не доїде, він заснув в атомобілі, а прокинувшись вранці, виявив, що у нього зникли гроші в сумі 15000 доларів США.
Після цього випадку він приховував від потерпілих факт втрати грошей, оскільки спочатку сподівався позичити гроші у своїх знайомих та вирішити питання про звільнення синів потерпілих з-під варти, а пізніше, дізнавшись від ОСОБА_7 про неможливість вирішення даного питання, мав на меті повернути гроші потерпілим.
Наміру привласнювати гроші потерпілих у нього не було.
Вина ОСОБА_5 у вчиненні даного злочину повністю доведена зібраними у справі та дослідженими судом доказами.
Так, потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_2 в деталях підтвердили описані ОСОБА_5 передумови та обставини передачі ними грошей підсудному, показавши суду, що незважаючи на приховування підсудним факту втрати ним отриманих для внесення в заставу грошей, шахраєм ОСОБА_5 вони не вважали, вірили в те, що він поверне їм гроші в разі невиконання взятих не себе зобов'язань, а заяви в прокуратуру та наступні показання проти ОСОБА_5 давали, переймаючись подальшою долею своїх синів, які знаходились під вартою. На даний час вони жодних претензій до ОСОБА_5 не мають, і більше того, просять суд припинити його кримінальне переслідування.
Однак, як вбачається з показань потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_2, даних ними на досудовому слідстві (а. с. 52-54, 56-58, 60-62, 78-82 - т. 1), всі без виключення потерпілі стверджували, що отримавши гроші, підсудний спочатку запевняв їх в тому, що питання про обрання їхнім синам запобіжного заходу у виді застави вирішується, а пізніше взагалі став заперечувати сам факт отримання грошей від потерпілих.
Будучи допитаними повторно, потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_2 підтвердили повністю раніше дані ними показання, зазначивши про відсутність будь-якого стороннього тиску на них з метою спонукання до обмови ОСОБА_5 (а. с. а. с. 122-126, 216-220, 224-238 -т. 1).
Такі показання потерпілих, дані ними на досудовому слідстві є чіткими, достатньою мірою деталізованими та послідовними, співвідносними як між собою так і з іншими доказами у справі, а тому суд вважає їх правдивими та приймає до уваги, оскільки, як показав суду свідок ОСОБА_8, потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_2, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, на протязі всього досудового слідства свідчення давали добровільно, про вчинюваний на них сторонній тиск з метою примушування до дачі показань відносно ОСОБА_5 жодного разу не заявляли.
Як вбачається з протоколів додаткових допитів потерпілих (а. с. а. с. 193-196, 199-202 -т. 1), про відсутність будь-яких претензій до підсудного та необхідність припинення щодо нього кримінального переслідування потерпілі почали заявляти лише після повернення їм грошей 23 лютого 2007 року (а. с. 189-192 - т. 1), що на думку суду свідчить про виключно
3
матеріальну мотивацію їхніх дій.
Не заслуговує на увагу також твердження потерпілих про те, що заява прокурору області та наступні пояснення (а. с. 5-11 - т. 1) давались на вимогу та за вказівкою службових осіб Волинської обласної прокуратури, оскільки, як зазначили самі потерпілі, вони не звертались попередньо до працівників правоохоронних органів щодо зникнення їхніх грошей і пояснити, звідки стороннім особам стало відомо про даний факт, не можуть.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 також однозначно ствердила, що саме ОСОБА_5 визначав суму, яку необхідно було внести в якості застави, при цьому пояснював, що оформлення застави буде здійснюватись через працівників Ковельської міжрайонної прокуратури та категорично запевняв її, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в позитивному вирішенні даного питання.
Як пояснив суду свідок ОСОБА_7, наприкінці квітня 2006 року ОСОБА_5 дійсно звертався до нього з проханням допомогти звільнити ОСОБА_10, сина ОСОБА_1, від кримінальної відповідальності за зґвалтування неповнолітньої дівчини, на що він відповів категоричною відмовою, порадивши натомість звернутись до Ковельського міжрайонного прокурора Масалова С. М. Питання щодо звільнення від кримінальної відповідальності інших причетних до цього зґвалтування осіб, а також про звільнення їх з-під варти під заставу взагалі не обговорювалось.
В подальшому він зустрічався з ОСОБА_5, неодноразово спілкувався з ним по телефону, однак розмов на вищевказану тему більше не було жодних.
Як вбачається зі службових пояснень працівників Ковельської міжрайонної прокуратури ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а. с. 17-18 - т. 1), наглядове провадження по кримінальній справі № 18-172-06 про обвинувачення ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на протязі 2006 року заступнику прокурора Борщу О. І. не видавалось.
Таким чином, вищевказаними доказами повністю спростовано твердження ОСОБА_5 як про те, що він попередньо заручався підтримкою ОСОБА_7 для вирішення питання про внесення застави за синів потерпілих, так і про те, що згодом підсудний не відмовлявся від взятих не себе зобов'язань перед потерпілими.
Як визнав підсудний, він свідомо приховував від потерпілих факт втрати їхніх грошей, однак наведені ним причини такої поведінки, а саме небажання підпортити власну репутацію, поєднане з одночасним прагненням виконати взяте на себе зобов'язання, або ж повернути гроші потерпілим, суд вважає надуманими та такими, що явно суперечать дійсним обставинам справи.
Той факт, що підсудний не маючи реальних підстав сподіватися на позитивне вирішення питання про обрання синам потерпілих запобіжного заходу у вигляді застави, все таки отримав від потерпілих гроші, при цьому ці гроші в обумовлений з потерпілими час та спосіб ОСОБА_7 не передав, а під надуманим мотивом залишив собі, маючи реальну можливість повернути їх власникам того ж дня, характер його подальших дій, спрямованих на приховування факту втрати грошей та одночасне запевнення потерпілих про можливість позитивного вирішення їхнього прохання, відсутність заяв підсудного до правоохоронних органів про зникнення грошей, тривале безпідставне неповернення грошей потерпілим та повернення їх лише після продовження судом строку затримання ОСОБА_5 безсумнівно свідчать про те, що з самого початку підсудний все-таки мав намір заволодіти грошима потерпілих обманним шляхом, зловживаючи довірою останніх.
Згідно довідки управління Національного банку України у Волинській області № 06. 042/44-1046 від 25. 05. 07 (а. с. 7 - т. 2), офіційний курс гривні до долара США станом на 03. 05. 06 становив 505 грн. за 100 доларів США.
Таким чином, на підставі об'єктивно, повно та всесторонньо досліджених в ході судового слідства доказів суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчиненому у великому розмірі, що завдало значної шкоди потерпілим, і кваліфікує такі його дії за ч. 3 ст. 190 КК України.
ОСОБА_5 обвинувачується також в тому, що в період з 26 по 27 квітня 2006 року він, не являючись суб'єктом кримінального судочинства, неодноразово приїжджав в с. Воля-
4
Ковельська Ковельського району Волинської області, де під час зустрічей з неповнолітньою ОСОБА_16 та її матір'ю ОСОБА_17 хизуючись своїми зв'язками з представниками політичної еліти України в настирливій формі пропонував неповнолітній потерпілій ОСОБА_16 та свідку ОСОБА_17 отримати від батьків осіб, підозрюваних у вчиненому щодо ОСОБА_16 статевому злочині, грошову компенсацію, обіцяючи переведення ОСОБА_16 в більш престижний навчальний заклад м. Луцька, або придбання їй в м. Луцьку житла, в разі згоди потерпілої та її законного представника відкликати з міліції заяву про злочин, та, змінивши місце проживання певний час, не з'являтись на виклики в міліцію для проведення слідчих дій.
Такі дії ОСОБА_5 органами досудового слідства кваліфіковані за ст. 386 КК України, як перешкоджання з'явленню свідка і потерпілого до органів досудового слідства, їх примушування до відмови від давання показань або до давання завідомо неправдивих показань, а також підкуп потерпілого та свідка з тією самою метою.
ОСОБА_5 свою вину у вчиненні даного злочину не визнав, показавши суду, що дійсно він на прохання ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_2 тричі приїжджав додому до потерпілої ОСОБА_16 та її матері ОСОБА_17, пропонуючи їм отримати в якості моральної та матеріальної компенсації на вибір гроші, або квартиру в м. Луцьку та перевести потерплу ОСОБА_16 в престижний навчальний заклад в обласному центрі.
Однак, потерпіла та її мати від його пропозицій відмовились, після чого він перестав їх турбувати.
При цьому він не просив, а тим більше не примушував потерпілу та її матір відмовлятись давати показання з приводу обставин вчиненого злочину, чи давати завідомо неправдиві показання, змінити місце проживання з тією метою, щоб не з'являтися на виклики в міліцію.
Потерпіла ОСОБА_17 в судовому засіданні повністю підтвердила такі показання підсудного, зазначивши, що ОСОБА_5 приїжджаючи до них додому пропонував їй та її дочці ОСОБА_16 вибачити хлопців, які вчинили злочин щодо останньої, та отримати від їхніх батьків значну суму грошового відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої дочці, а також обіцяючи за це перевести дочку до престижного навчального закладу м. Луцька, та придбати там квартиру.
Як показала суду свідок ОСОБА_17, оголошені в судовому засіданні її показання від 25 травня 2007 року (а. с. 8-10 - т. 2) давались нею в стані сильного хвилювання відразу після винесення вироку у кримінальній справі про злочин, вчинений щодо її дочки, і тому не всі є об'єктивними, а підписуючи вищевказаний протокол допиту вона не надавала цьому особливого значення.
Давати неправдиві покази чи відмовитись від дачі показань, ухилятись органів дізнання та слідства ОСОБА_5 жодного разу ні їй, ні дочці не пропонував. Претензій до ОСОБА_5 вона не має та не вважає його дії злочинними.
Як вбачається з оголошених в судовому засіданні протоколів допиту потерпілої ОСОБА_16 та свідка ОСОБА_17 від 14 липня 2006 року (а. с. 40-42 - т. 1), останні однозначно стверджували виключно те, що ОСОБА_5 під час своїх візитів не примушував їх давати неправдиві свідчення, а лише пропонував гроші від імені батьків тих хлопців, які вчинили злочин щодо ОСОБА_16
Проаналізувавши вищенаведені докази, суд вважає, що стороною обвинувачення не надано жодних переконливих доказів того, що вчинювані ОСОБА_5 дії були спрямовані саме на перешкоджання з'явленню свідка і потерпілого до органів досудового слідства, їх примушування до відмови від давання показань або до давання завідомо неправдивих показань, а також підкуп потерпілого та свідка з тією самою метою.
Крім того, обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого диспозицією ст. 386 КК України є спосіб примушування свідка чи потерпілого до відмови від давання показань а також до давання завідомо неправдивих показань, в той час як пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення взагалі не містить посилання на спосіб здійснюваного ним примусу потерпілої та свідка до відмови від давання показань а також до давання завідомо неправдивих показань
5
За таких обставши в діях ОСОБА_5 відсутній склад злочину, передбаченого ст. 386 КК України, зокрема його об'єктивна сторона, а тому підсудний підлягає виправданню за даним обвинуваченням.
При обранні підсудному виду і міри покарання суд враховує в сукупності:
· ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відносяться до категорії тяжких злочинів;
· особу винного, який виключно позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину та батька похилого віку.
Відповідно до ст. 67 КК України суд враховує як обставину, що пом'якшує покарання
- добровільне повне відшкодування підсудним завданих збитків.
Обтяжуючих покарання обставин у справі не встановлено.
Жодна з потерпілих майнових чи особистих претензій до підсудного не має і всі вони просять суд припинити його кримінальне переслідування.
Приймаючи до уваги вищевказані обставини в їх сукупності, суд призначає ОСОБА_5 мінімальне покарання, передбачене санкцією статті закону, за якою він засуджується.
При цьому суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе без відбування покарання і тому звільняє його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Вирішуючи питання про запобіжний захід підсудному до набрання вироком законної сили, суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_5 без змін раніше обраний запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд. -
засудив:
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи.
ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні злочину. передбаченого ст. 386 КК України, виправдати у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.
До набрання вироком законної сили залишити без змін раніше обраний ОСОБА_5 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.
У випадку скасування звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням та направлення його для відбування покарання у виді позбавлення волі зарахувати ОСОБА_5 в строк відбування покарання строк його затримання з 21 лютого по 02 березня 2007 року включно.
На вирок суду протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд.