Справа № 1 -54/2007 p.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2007 року Турійський районний суд Волинської області
під головуванням судді Овсієнка А. А.
за участю секретаря Гут А. В.
прокурора Книш В. В.
потерпілих-цивільних позивачів ОСОБА_1
ОСОБА_2 законного представника
неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3
представника цивільного відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Турійську Волинської області кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України,
встановив:
10 квітня 2007 року приблизно о 00 год 15 хв ОСОБА_5 керуючи по вул. Володимирській в смт. Турійську Волинської області технічно несправним автомобілем марки "ВАЗ-210П", реєстраційний номер НОМЕР_1, при цьому рухаючись зі швидкістю приблизно 40 км/год, всупереч п. 12. 3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10. 10. 01 (далі-Правил), завчасно виявивши попереду на проїзній частині пішоходів, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного об'їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які рухались в попутному з ним напрямку проїзною частиною дороги.
В результаті наїзду потерпілий ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом основи черепа та забоєм головного мозку, субдуральної гематоми справа, поперечного перелому правої стегнової кістки в середній третині, потерпіла ОСОБА_1 -середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я, у вигляді закритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку, забійних ран голови та шиї.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 на підставі ст. 63 Конституції України від дачі показань відмовився.
Незважаючи на це, вина підсудного у вчиненні вищевказаного злочину повністю доведена зібраними та дослідженими судом доказами.
Так, як вбачається з оголошених у судовому засіданні протоколів допиту обвинуваченого ОСОБА_5 від 16 травня 2007 року (а. с. 97) та від 28 червня 2007 року (а. с. 103), останній показав, що 10 квітня 2007 року приблизно о 01 год 00 хв він керував автомобілем «ВАЗ-21011», номерний знак НОМЕР_1, по вул. Володимирській, що в смт. Турійську Волинської області, рухаючись при цьому зі швидкістю приблизно 40 км/год.
Минувши поворот, він виїхав на пряму ділянку дороги, де його засліпило світло вуличних ліхтарів та крім того видимість погіршувало світло фар зустрічного автомобіля,
2
однак, не змінюючи швидкості, він продовжував рухатись далі.
Відразу після роз'їзду з зустрічним автомобілем на відстані до п'яти метрів попереду свого автомобіля на проїзній частині він побачив двох пішоходів. Не встигнувши навіть загальмувати він почув звук удару, після чого розбилось вітрове скло керованого ним автомобіля і, будучи засліпленим уламками скла, він плавно зупинив автомобіль.
Після зупинки, він вийшов з салону автомобіля і побачив, як спочатку перенесли з проїзної частини в автомобіль чорного кольору, що знаходився неподалік, потерпілу дівчину, після чого присутні віднесли непритомного хлопця з проїзної частини в інший автомобіль, який в цей час під'їхав до місця події.
Перед виїздом з дому він бачив, що в бачку його автомобіля низький рівень гальмівної рідини, однак свідомо не усунув даний недолік.
Однак, як ствердив суду свідок ОСОБА_6, пішоходи ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які дійсно рухались правою за напрямком руху автомобіля марки «ВАЗ-21011» стороною проїзної частини дороги, в момент зустрічного роз'їзду його автомобіля з вищевказаним автомобілем знаходились на відстані понад 30 м від місця роз'їзду автомобілів.
Такі показання свідка ОСОБА_6 об'єктивно підтверджені протоколом відтворення від 08 травня 2007 року (а. с. 73-76), з якого вбачається, що в ході проведеного з його участю в аналогічних тим, за яких мала місце ДТП, умовах відтворення обстановки та обставин події було зафіксовано, що пішоходи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в момент зустрічного роз'їзду автомобілів під керуванням ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували на відстані приблизно 37, 5 м від місця роз'їзду. При цьому також було встановлено, що в світлі фар автомобіля марки «ВАЗ-21011», працюючих в режимі ближнього світла, на ділянці дороги, де мала місце ДТП, чітко видно пішоходів на відстані 31 м, а за умови наявності того ж самого зустрічного автомобіля марки «ФОРД», з ввімкненими в режимі ближнього світла фарами - на відстані 26 м.
Вказані у протоколі відтворення вихідні заміри повністю узгоджуються з замірами, зазначеними в протоколі огляду місця події від 10 квітня 2007 року (а. с. 13-18), з якого також вбачається відсутність слідів гальмування на проїзній частині дороги в місці скоєння ДТП.
Тим самим повністю спростовується твердження ОСОБА_5 про те, що він був засліплений світлом вуличних ліхтарів та світлом фар зустрічного автомобіля настільки, що його видимість була істотно обмежена, а пішоходів він зміг побачити тільки після роз'їзду з зустрічним автомобілем на відстані до 5 метрів попереду свого автомобіля.
Як показали суду свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, звуків різкого гальмування автомобіля «ВАЗ-21011» як до так і після вчинення наїзду вони не чули.
Той факт, що заходів екстреної зупинки автомобіля при виявленні попереду пішоходів не вживалось, визнавав на досудовому слідстві і сам ОСОБА_5
Як вбачається з висновку судової автотехнічної експертизи дослідження технічного стану транспортного засобу № 0204 від 05 червня 2007 року (а. с. 26-33), керований ОСОБА_5 автомобіль марки «ВАЗ-21011», реєстраційний номер НОМЕР_2 має несправні: гальмівну систему (по причині низького рівня гальмівної рідини в бачку живлення головного гальмівного циліндра та неробочого гальмівного контуру задніх коліс) та ходову частину (по причині витікання робочої рідини з заднього лівого амортизатора), які не можуть ефективно виконувати свої основні конструктивні функції.
Згідно висновку автотехнічної експертизи № 123 від 20 серпня 2007 року (а. с. 197-201), зупиночний шлях автомобіля марки «ВАЗ-21011», реєстраційний номер НОМЕР_2, при швидкості 35-40 км/год складає 25, 6 м - 41 м, гальмівний шлях - 15, 9 м - 29, 9 м.
В заданій дорожній ситуації при швидкості руху 40 км/год водій автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_5 мав би технічну можливість уникнути наїзду на пішоходів шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху за умови технічної справності автомобіля, тоді як при технічно несправному автомобілі і тій самій швидкості руху він такої можливості не мав.
При швидкості руху 35 км/год ОСОБА_5 мав би технічну можливість уникнути наїзду на пішоходів шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху навіть за за умови технічної несправності автомобіля.
3
Тому, з технічної точки зору дії водія ОСОБА_5 не відповідали вимогам саме п. 12. 3 Правил дорожнього руху України і знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.
При цьому суд не приймає до уваги попередній висновок автотехнічної експертизи № 74 від 29 травня 2007 року (а. с. 80-84), оскільки однією з вихідних умов, що покладались в основу даного висновку, являлось твердження про технічно справний стан автомобіля, що явно не відповідало дійсності.
Як вбачається з висновку судово-медичної експертизи № 292 від 27 червня 2007 року (а. с. 40-42), у потерпілого ОСОБА_2 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом основи черепа та забоєм головного мозку, субдуральної гематоми справа, поперечного перелому правої стегнової кістки в середній третині, які належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки їх для життя в момент заподіяння.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 291 від 16 травня 2007 року (а. с. 46-47), у ОСОБА_1 були виявлені середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я, у вигляді закритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку, забійних ран голови та шиї.
Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суду показали, що вони внаслідок отриманих травм не пам'ятають за яких саме обставин було скоєно на них наїзд.
З огляду на вищевикладене, суд виключає з обвинувачення вказівку на порушення ОСОБА_5 п. 2. 3 та п. 12. 1 Правил дорожнього руху України, оскільки зазначені пункти регламентують лише загальні правила експлуатації транспорту та керування транспортними засобами і не регулюють дій водія в аварійній ситуації, а крім того у справі не доведено, що порушення підсудним саме цих пунктів Правил призвело до вчинення ДТП.
Суд також виключає з обвинувачення вказівку на порушення підсудним п. 19. 3 Правил дорожнього руху України, оскільки встановлено, що ОСОБА_5 в умовах вищевказаної дорожної ситуації рухався з безпечною швидкістю та об'єктивно був спроможний завчасно виявити пішоходів на проїзній частині, а тому немає підстав стверджувати, що вчинення підсудним ДТП пов'язане з порушенням ним саме п. 19. 3 Правил.
Таким чином, аналізуючи зібрані в ході досудового слідства та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у порушенні ним, як особою, яка керувала транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, і кваліфікує такі його дії за ч. 2 ст. 286 КК України.
Крім того, ОСОБА_5 обвинувачується також в тому, що скоївши наїзд на потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які після цього перебували без свідомості на проїзній частині, і тим самим поставивши їх в небезпечний для життя стан, він усвідомлюючи, що потерпілі перебувають в безпорадному стані і позбавлені внаслідок отриманих травм вжити заходів для самозбереження, завідомо залишив їх без допомоги на місці ДТП.
Такі дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 1 ст. 135 КК України.
Однак, на думку суду вищевказане обвинувачення не знайшло свого підтвердження в ході судового слідства.
Так, як вбачається з оголошених в судовому засіданні показань свідків ОСОБА_9 (а. с. 68), ОСОБА_10 (а. с. 69), ОСОБА_11 (а. с. 72), відразу після скоєння наїзду потерпілих одного за одним впродовж лічених хвилин відвезли до лікарні двома автомобілями, що під'їхали до місця пригоди. При цьому водій автомобіля, який скоїв наїзд, в цей час знаходився спочатку в салоні, а потім поблизу власного автомобіля, однак місця події не залишав.
Аналогічне ствердили суду також свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8
У зв'язку з цим, суд вважає достовірними твердження ОСОБА_5 про те, що надати допомогу потерпілим він не встиг, оскільки на той час, коли зупинив власний автомобіль та вийшов з салону, потерпілих вже помістили в автомобілі, що під'їхали, і повезли в лікарню.
4
Отже, та обставина, що ОСОБА_5 особисто не надав потерпілим допомоги, не може в даному випадку розглядатися як залишення останніх в небезпеці.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, і тому підсудного слід виправдати за даним обвинуваченням.
При обранні підсудному виду і міри покарання суд враховує те, що хоча ОСОБА_5 і вчинено тяжкий злочин, однак потерпілі особистих претензій до підсудного не мають, більш того просять суд не позбавляти його волі.
За місцем проживання ОСОБА_5 характеризується виключно позитивно, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався.
Обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин судом не встановлено.
З врахуванням вищенаведеного, суд призначає ОСОБА_5 покарання в межах санкції статті закону, за якою він засуджується.
При цьому, враховуючи вищевикладені обставини, суд також вважає, що виправлення підсудного можливе без відбування покарання і тому звільняє його від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому, з метою попередження вчинення ОСОБА_5 нових злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту в період іспитового строку, суд вважає за необхідне застосувати до нього наряду з основним також додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Наявний у справі речовий доказ - автомобіль суд повертає його власнику відповідно до ст. 81 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 КПК України суд стягує з ОСОБА_5 судові витрати по оплаті за проведені автотехнічну експертизу та експертизу технічного стану транспортного засобу.
Цивільними позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заявлено позови про стягнення з підсудного моральної та матеріальної шкоди.
ОСОБА_5 такі цивільні позови не визнав, вважаючи їх безпідставними.
Однак, на думку суду, дослідженими доказами в повній мірі доведено факт порушення підсудним ОСОБА_5 правил безпеки дорожнього руху та спричинення внаслідок цього тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілій ОСОБА_1 та тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2
Так, судом встановлено, що, згідно тимчасового реєстраційного талона серії ВНС № 126750, автомобіль марки «ВАЗ 21011», реєстраційний номер M2459BH, зареєстрований за ОСОБА_5, отже підсудний керував ним на відповідній правовій підставі і тому, відповідно до ст. 1187 ч. 2 ЦК України, саме він несе повну відповідальність за шкоду, заподіяну даним джерелом підвищеної небезпеки.
Суд вважає беззаперечним також той факт, що потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочинними діями ОСОБА_5 було завдано значної моральної шкоди у вигляді тривалих фізичних та душевних страждань.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд, виходячи з вимог розумності і справедливості, враховує характер та глибину душевних та фізичних страждань, перенесених потерпілими, котрі з приводу отриманих травм тривалий час перебували на стаціонарному лікуванні та продовжують по даний час проходити курси амбулаторного лікування, що призвело до порушення звичного укладу їхнього життя, втрати можливості спілкування з друзями та здійснення активного відпочинку в період літніх канікул, крім того, ОСОБА_2 в результаті аварії став інвалідом III групи (а. с. 202-203), а тому на підставі ст. ст. 23, 1167 ч. 1 ЦК України стягує з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) грн. моральної шкоди та в користь ОСОБА_2 6000 (шість тисяч) грн. моральної шкоди.
Згідно поданих цивільними позивачами касових чеків, на придбання ліків ОСОБА_1 було затрачено 756 грн. 31 коп. (а. с. 55, 164, 165).
ОСОБА_2 затрачено 2077 грн. 34 коп. на придбання ліків (а. с. 166-171) та 3500
5
гри. на придбання набору імплантатів для інтрамедулярного остеосинтезу стегнової кістки (а. є, 65).
Тому. на підставі ч. 1 ст. 1195 ЦК України суд стягує з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 756 гри. 31 коп. та в користі, ОСОБА_2 5577 грн. 34 коп. понесених ними витрат на придбання ліків.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє за їх безпідставністю.
Керуючись ст. ст. 323. 324 КПК України, ст. ст. 23, 1167 ч. 1, 1187, 1195 ч. 1 ЦК України, суд. -
засудив:
Виправдати ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 135 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.
Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два)роки.
На підставі ст. ст. 75-76 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування основного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, навчання або роботи; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
До набрання вироком законної сили залишити без змін засудженому ОСОБА_5 раніше обраний запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.
Речовий доказ - легковий автомобіль марки «ВАЗ-21011», 1977 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № ВАЗ 210112296815. який зберігається на штрафиайданчику Гурійського РВ УМВС України у Волинській області, повернути власнику - ОСОБА_5, жителю ІНФОРМАЦІЯ_3, після набрання вироком законної сили.
Па підставі ч. 1 ст. 93 КПК України стягнути з ОСОБА_5 в користь НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області, р/р 35226004000932 в УДК у Волинській області, МФО 803014, ідентифікаційний код 25574908, 564 (п'ятсот шістдесят чотири) грн. 90 коп. витрат на проведення автот. ехнічної експертизи та в користь держави 828 (вісімсот двадцять вісім) грн. 21 коп. витрат на проведення автотехнічної експертизи дослідження технічного стану транспортного засобу.
Цивільний позов ОСОБА_2 про стягнення 6000 грн. моральної та 6007 грн. 27 коп. матеріальної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 6000 (шість тисяч) грн. моральної шкоди та 5577 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 34 коп. витрат на придбання ліків.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити за їх безпідставністю.
Цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення 2000 грн. моральної та 756 грн. 67 коп, матеріальної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) грн. моральної шкоди та 756 (сімсот п'ятдесят шість) грн. 31 коп. витрат на придбання ліків.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за їх безпідставністю.
На вирок суду протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд.