Справа № 2 -109/2007 p.
РІШЕННЯ
іменем України
27 серпня 2007 року Турійський районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Овсієнка А. А.
при секретарі Гут А. В.
з участю представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Турійську Волинської області цивільну справу за позовом відділу освіти Турійської районної державної адміністрації Волинської області до ОСОБА_2 про стягнення 8960 грн. матеріальної шкоди,
встановив:
Відділ освіти Турійської райдержадміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 8960 грн. майнової шкоди, завданої останнім при виконнні своїх трудових обов'язків.
Як зазначено в позовній заяві, ОСОБА_2, будучи директором Овлочинської загальноосвітньої школи в грудні 2004 року реалізував коня, який знаходився на балансі школи, однак отримані готівкові кошти в сумі 1500 грн. здав в касу відділу освіти лише 19 травня 2005 року.
За допущене ОСОБА_2 порушення норм з регулювання обігу готівки Ковельською ОДШ 20 жовтня 2005 року було застосовано до відділу освіти Турійської райдержадміністрації штрафні санкції на суму 8960 грн.
Постановою господарського суду Волинської області від 27 квітня 2006 року зазначену суму штрафу було стягнено з відділу освіти в користь Ковельської ОДШ.
21 червня 2006 року присуджена судом сума штрафу була сплачена відділом освіти.
Оскільки незаконними діями ОСОБА_2 відділу освіти було завдано матеріальної шкоди в розмірі 8960 грн., а добровільно відшкодувати спричинені збитки відповідач відмовляється, відділ освіти в своїй позовній заяві просить суд стягнути вищевказану суму збитків з відповідача в примусовому порядку.
В своєму запереченні проти позову ОСОБА_2 вказує на те, що затримка ним внесення готівки в касу була обумовлена виробничою необхідністю, при цьому трудових обов'язків він не порушував, зі своїми функціональними обов'язками ознайомлений не був, у зв'язку з чим заявлені до нього позовні вимоги відповідач вважає безпідставними.
Крім того, відповідач вважає, що відділом освіти було порушено визначений ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду.
В судовому засіданні представник відділу освіти зменшила розмір заявлених позовних вимог та просила стягнути з ОСОБА_2 в користь відділу освіти Турійської райдержадміністрації 1063 грн. 06 коп. завданих ним збитків та понесені відділом освіти судові витрати у справі в розмірі 119 грн. 60 коп.
Як пояснила суду представник позивача, протиправними винними діями ОСОБА_2, пов'язаними з порушенням норм, що регулюють порядок обігу готівки, відділу освіти Турійської райдержадміністрації було спричинено матеріальну шкоду в розмірі 8960 грн., яка полягає у понесених відділом освіти в результаті накладення податковим органом штрафних санкцій зайвих грошових виплатах.
2
Оскільки добровільно відшкодувати завдані збитки ОСОБА_2 відмовляється, представник позивача просила суд стягнути з нього в користь відділу освіти матеріальну шкоду в розмірі середньомісячного заробітку відповідача, а саме -1063 грн. 06 коп.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши суду, що своїми діями він збитків відділу освіти не завдавав, оскільки трудових обов'язків як директор школи не порушував, а допущена ним затримка внесення отриманих від реалізації коня готівкових коштів була зумовлена виключно виробничою необхідністю.
При цьому, за допущене ним порушення порядку обігу готівки його вже було оштрафовано на 204 грн., і тому відповідач ввжає безпідставною вимогу відділу освіти про стягнення з нього ще й додатково 1063 грн. 06 коп. збитків.
Крім того, на думку відповідача, позивачем пропущено встановлений законом річний строк звернення до суду, оскільки порушення було допущене ним ще в травні 2005 року.
У зв'язку з цим ОСОБА_2 просив суд відмовити в задоволенні заявленого до нього позову.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши подані ними докази, суд приходить до висновку про те, що позов відділу освіти Турійської райдержадміністрації підлягає до повного задоволення.
Відповідно до ст. 130 КЗпП України, працівники несуть відповідальність за пряму дійсну шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків, в межах і в порядку, передбачених законодавством.
Відповідно до п. 2 ст. 133 КЗпП України, керівники підприємств, установ, організацій несуть матеріальну відповідальність за заподіяну зайвими грошовими виплатами шкоду у розмірі цієї шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку.
Згідно з ч. З ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до п. 59 «Положення про загальноосвітній навчальний заклад», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 p. N 964, директор загальноосвітнього навчального закладу розпоряджається в установленому порядку шкільним майном і коштами.
Згідно наявних у матеріалах справи наказів № 158 від 20. 08. 1990 року та № 33-ос від 18. 05. 06 (а. с. 6-7) ОСОБА_2 в період з 23 серпня 1990 року по 19 травня 2006 року займав посаду директора Овлочинської загальноосвітньої школи І-ІП ступенів.
Як вбачається з акту ревізії № 03-21 від 23. 09. 05 (а. с. 11-28), директором Овлочинської загальноосвітньої школи ОСОБА_2 без проведення аукціону в грудні 2004 року було реалізуовано коня, який знаходився на балансі школи, однак отримані готівкові кошти в сумі 1500 грн. здано ним в касу відділу освіти лише 19 травня 2005 року.
ОСОБА_2 визнав, що будучи обізнаним з термінами внесення готівкових коштів до каси, він при цьому свідомо порушив касову дисципліну.
Рішенням Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000092333/0 від 20 жовтня 2005 року (а. с. 9) за допущене ОСОБА_2 порушення норм з регулювання обігу готівки було накладено на відділ освіти Турійської райдержадміністрації штраф в розмірі 8960 грн.
Постановою господарського суду Волинської області від 27 квітня 2006 року зазначену суму штрафу стягнено з відділу освіти в користь Ковельської ОДПІ (а. с. 8).
Згідно платіжного доручення № 1346 від 21 червня 2006 року (а. с. 10), присуджена судом сума штрафу була сплачена відділом освіти 21. 06. 06.
Таким чином, суд вважає доведеним факт спричинення відділу освіти Турійської райдержадміністрації матеріальної шкоди в розмірі 8960 грн., яка полягає у понесених даною установою зайвих грошових виплатах на вказану суму в результаті умисного порушення ОСОБА_2 своїх прямих функціональних обов'язків по розпорядженню шкільним майном та коштами.
Як вбачається з поданих відділом освіти довідок № 568 від 27 серпня 2007 року та № 282 від 27 серпня 2007 року (а. с. 51-52), заробітна плата ОСОБА_2 за червень-липень
3
2007 року складає 2126 грн. 12 коп., при цьому його середня заробітна плата, вирахувана відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 p. N 100, за цей же період складає 1063 грн. 06 коп.
Тому, з врахуванням вищевикладеного. суд стягує з ОСОБА_2 на користь відділу освіти Турійської районної державної адміністрації завдану ним матеріальну шкоду в розмірі середньомісячного заробітку відповідача, а саме 1063 грн. 06 коп.
Посилання відповідача на неможливість стягнення з нього завданих збитків у зв'язку з попереднім притягненням його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є безпідставним, оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 130 КЗпП України, матеріальна відповідальність покладається на працівника незалежно від притягнення його до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Добровільна ж сплата ОСОБА_2 накладеного постановою заступника начальника контрольно-ревізійного управління в Волинській області № 001724 від 04 жовтня 2005 року адміністративного штрафу за допущене ним порушення законодавства з фінансових питань є черговим докаюм визнання відповідачем своєї провини.
Не заслуговують на увагу також твердження позивача про пропуск відділом освіти визначеного ст. 233 КЗпП України річного строку звернення до суду, оскільки, як вбачається з досліджених судом письмових доказів, штраф було сплачено відділом освіти 21 червня 2006 року, тоді як позовну заяву подано до суду 15 червня 2007 року, тобто в межах вищевказаного строку позовної давності.
Задовольняючи позовні вимоги, суд на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України стягує з ОСОБА_2 в користь відділу освіти Турійської районної державної адміністації понесені позивачем судові витрати у справі відповідно до розміру задоволених позовних вимог: 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 130, 133, 233 КЗпП України, ч. 3ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV, п. 59 «Положення про загальноосвітній навчальний заклад», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 p. N964, суд, -
вирішив:
Позов відділу освіти Турійської районної державної адміністрації Волинської області до ОСОБА_2 про стягнення 1063 грн. 06 коп. матеріальної шкоди задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь відділу освіти Турійської районної державної адміністрації Волинської області 1063 (одну тисячу шістдесят три) грн. 06 коп. матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь відділу освіти Турійської районної державної адміністрації Волинської області 51 (п'ятдесят одну) грн. судового збору та 30 (тридцять) грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.