Справа № 127/9206/13-к

Провадження 1-в/127/320/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2013 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Ковальчук Л.В., секретаря Трохимчук Л.С., за участю прокурора Коломійця В.В., представника ВОПНЛ ім.. Ющенко Клочко О.С., захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання головного лікаря ВОПНЛ ім. Ющенко про припинення амбулаторного примусового лікування як заходу медичного характеру ОСОБА_4, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання головного лікаря ВОПНЛ ім. Ющенко про припинення амбулаторного примусового лікування як заходу медичного характеру ОСОБА_4, яке мотивоване наступним.

ОСОБА_4 лікувався у 1 відділенні ВОПНЛ з 29.11.96 р. по 09.01.97 р. з діагнозом інтоксікаційний психоз (гашишизм), шизофренний синдром. З 12.11.97. р. по 26.11.97 р. перебував на стаціонарній військовій експертизі у 1 відділенні, встановлений діагноз депресивний невроз на тлі перенесеного інтоксикаційного психозу. З 23.04.98 р. по 19.06.98 р. з приводу кримінальної справи по нанесенню тяжких тілесних ушкоджень було зроблено заключення, що ОСОБА_4 виявляє психопатичні риси характеру у інфантильній особистості, стан його вважається осудним, примусового лікування не потребує. 02.06.98 р. він був оглянутий консиліумом лікарів психіатрів, який встановив йому діагноз: шизофренія, циркулярний тип, змішаний стан, ОСОБА_4 був виписаний під нагляд рай психіатра. З 06.10.1999 р. по 24.01.2000 р. був повторно представлений на СПЕК, яка зробила заключення: діагноз - реактивний психоз, потребує примусового лікування у психіатричній лікарні з посиленим режимом нагляду до виходу з реактивного психозу з наступним судово-психіатричним обстеженням для становлення наявності або відсутності нього психічного розладу і відповідно з цим його осудності відносно інкримінує мого йому діяння. З 07.04.2000 р. був переведений у 7 відділення ВОПНЛ ім. ак. Ющенка для перебування до отримання рішення суду. 17.04.2000 р. ухвалою Тульчинського райсуду Вінницької області ОСОБА_4 був поміщений в психіатричну лікарню з посиленим режимом нагляду до виходу з реактивного психозу. З 19.04.2000 р. по 23.09.2004 р. знаходився на примусовому лікуванні у ВОПНЛ №2, 30.03.2001 р. комісійно встановлений діагноз: шизофренія, проста форма з наростаючою негативною симптоматикою. У 2003 р. (ВОПЛ №2) був представлений на МСЕК, інвалідизований. 30.04.2004 р. Згідно постанови Вінницького районного суду ОСОБА_4 замінено примусові заходи медичного характеру із посиленим режимом на звичайний. 04.11.2004 р. ОСОБА_4 був представлений на СПЕК; заключення: рекомендовано продовжити примусове лікування у психіатричній лікарні із звичайним режимом нагляду. 23.12.2004 р. ОСОБА_4 був освічений на СПЕК ВОПНЛ ім.. ак. Ющенка, у заключенні якого було вказано, що ОСОБА_4 не страждав раніше і не страждає в теперішній час хронічними психічними захворюваннями та був визнаний осудним. З 30.06.2006 р. по 10.08.2006 р. лікувався у 1 відділені з діагнозом шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу. 24.05.2013 р. ОСОБА_4 був представлений на амбулаторну СПЕК м. Одеси, де експертами було встановлена наявність у ОСОБА_4 хронічного захворювання у вигляді параноїчної шизофренії, дефектного стану. 08.07.2011 р. до ОСОБА_4 були застосовані примусові міри медичного характеру у вигляді примусового лікування, в психіатричному закладі з загальним режимом нагляду. 06.10.2011 р. був госпіталізований у 14 відділення ВОПНЛ ім.. ак. Ющенка. Виписаний 12.03.2012 р. на амбулаторне примусове лікування, як захід медичного характеру. Востаннє лікувався у 14 відділені з 08.05.2012 р. по 08.06.2012 р. Виписаний на амбулаторне примусове лікування згідно постанови Ленінського райсуду м. Вінниці від 29.02.2012 р. З 26.07.2012 р. по 30.08.2012 р. ОСОБА_4 перебував на стаціонарній комплексній судово психолого-психіатричній експертизі в КЗ «Одеська обласна клінічна лікарня». 30.08.2012 р. був представлений на СПЕК - заключення: діагноз розлади зрілої особистості (F60), ускладнені хронічним алкоголізмом, синдром залежності. Як не хворіючий психічним розладом по своєму психічному стану у застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує. Потребує примусового лікування від хронічного алкоголізму, протипоказань до такого лікування немає. Після повернення додому ОСОБА_4 підтримуюче лікування не приймав, а через деякий час був доставлений у лікарню. На даний час перебуває на стаціонарному лікуванні у 7 відділені ВОПНЛ ім.. ак. Ющенка. 11.04.2013 р. був оглянутий комісією лікарів, рішенням якої зроблений висновок, що є достатні підстави для обґрунтованого переконання про відсутність у нього хронічного психічного розладу, внаслідок чого ОСОБА_4 по своєму психічному стані у застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує.

В поданні головний лікар ставить питання про припинення примусового лікування ОСОБА_4, мотивуючи тим, що згідно висновку комісії лікарів психіатрів від 11.04.2013 р. ОСОБА_4 страждає на дисоціальний розлад особистості, ускладнений наркоманією та алкоголізмом. Рекомендовано припинити амбулаторне примусове лікування, як захід медичного характеру.

В судовому засіданні представник ВОПНЛ ім.. Ющенко подання підтримала, просила суд його задовольнити, пояснила, що на сьогоднішній день в ОСОБА_4 не підтверджується діагноз шизофренія, який помилково був встановлений лікарями раніше в зв'язку з тим, що ОСОБА_4 вживав гашиш, вживання якого дає симптоматику, схожу на симптоматику шизофренії. Однак після проведеного лікування ОСОБА_4 поводився нормально, не виявляв апатоаболічного ефекту. Він має дисоціальний розлад особистості, наявність якого пов'язана з вживанням алкоголю та наркотиків під час потрапляння в психотравмуючі ситуації.

Прокурор Коломієць В. В. не заперечував проти задоволення подання.

Захисник ОСОБА_3 поклався на розсуд суду.

ОСОБА_4 підтримав подання.

Суд, дослідивши матеріали подання, заслухавши учасників процесу дійшов висновку, що подання обґрунтоване та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як пояснила лікар Клочко О. С. в даний час ОСОБА_4 не страждає на хронічне психічне захворювання. Діагноз «шизофренія» йому був встановлений помилково, однак після проведеного лікування в стаціонарі було виявлено, що ОСОБА_4 поводиться адекватно, в нього збережені всі емоції та потяги, що не є притаманним для хворих на шизофренію з таким стажем захворювання, який мав би бути в ОСОБА_4 ОСОБА_4 має лікуватися від алкогольної та наркотичної залежності.

Як вбачається із подання 23.12.2004 р. СПЕК ВОПНЛ ім.. ак. О. І. Ющенко було зроблено заключення, що ОСОБА_4 раніше не страждав та в теперішній час не страждає на хронічне психічне захворювання.

11.04.13 р. ОСОБА_4 був оглянутий комісією лікарів, яка зробила висновок, що в ОСОБА_4 відсутній хронічний психічний розлад, по своєму психічному стану ОСОБА_4 в застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_4 слід припинити примусове амбулаторне лікування як захід медичного характеру. Суд також вважає, що ОСОБА_4 слід зняти інвалідність та припинити виплачувати пенсію по інвалідності за відсутністю підстав для інвалідності.

На підставі викладеного та керуючись ст. 514 КПК України, ст. 95 КК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Подання задовольнити.

Припинити примусове амбулаторне лікування як захід медичного характеру ОСОБА_4.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: