Справа № 369/486/13-ц Головуючий у І інстанції Волчко А.Я.
Провадження № 22-ц/780/2294/13 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л.А.
Категорія 26 20.05.2013
УХВАЛА
Іменем України
16 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Волохова Л.А.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Березовенко Р.В.,
при секретарі Баліну П.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики ,-
в с т а н о в и л а:
У січні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 22.06.2012 року між ним та відповідачами по справі було укладено договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5
Позивач вказував, що згідно умов договору позики він позичив відповідачам грошові кошти у сумі 159850 грн., що за курсом НБУ станом на час укладання договору позики становило 20000 доларів США. які останні повинні були йому повернути до 30.12.2012 року за адресою: АДРЕСА_1
Позивач зазначав, що всупереч умовам вказаного договору, відповідачі всіляко ухиляються від сплати боргу, уникають зустрічі та взагалі не збираються його повертати.
Зважаючи на викладене, позивач вважає, що йому завдана моральна шкода в розмірі 2000 грн., оскільки він почав дуже переживати, дуже погано спить, постійно думає, що йому робити далі і все це викликає душевні хвилювання та страждання.
Просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь суму боргу за договором позики в сумі 159850 грн., та судові витрати в розмірі 2000 грн.
Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики в сумі 159850 грн. та судовий збір в сумі 1598 грн.
В решті позовним вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами у справі був укладений договір позики, згідно якому відповідачі взяли в борг у позивача грошові кошти у розмірі 159 850 грн. строком до 30.12.2012 року без нарахування відсотків.
Вказана обставина підтверджується договором позики від 22.06.2012 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, та зареєстрованого в реєстрі № 3508 ( а.с. 8).
Також судом встановлено, що відповідачі свої зобов'язання не виконали, борг у встановлений термін не повернули.
Відповідно до ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагали виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, лак і від будь-якого з них окремо.
Враховуючи обставини справи та на підставі вищенаведених правових норм, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за договором позики у розмірі, визначеному позивачем в позовній заяві, а саме 159 850 грн.
Що стосується позовної вимоги в частині стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди, то відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України, частина перша якої передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Колегія суддів дійшла висновку, що позивач не виконав вимоги закону щодо надання суду належних, допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, у тому числі доказів на підтвердження завданої йому моральної шкоди в сумі 2000 грн.
Таким чином, висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглянувши спір, повно та всебічно дослідив й оцінив обставини справи, надані сторонами докази, застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4
Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга апелянтів підлягає відхиленню, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: