Справа № 0907/563/2012

Провадження № 2/344/831/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

29 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі головуючого - судді: Барашкова В.В.

за участю секретаря: Мельник Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ПАТ "ВТБ Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставлене майно,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "ВТБ Банк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставлене майно.

У судове засідання представник позивача не зявився, проте подав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити позов у повному обсязі та не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідачі у судове засідання не зявились повторно, хоча повідомлялись судом про час та місце судового розгляду. З врахуванням вищенаведеного суд ухвалив провести заочний розгляд справи із застосуванням норм ст. 197 ЦПК України.

Ознайомившись з позовною заявою, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд встановив, що 18.10. 2007 року між ПАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду №16.76-50/07. Відповідно до п. 1.1. Генеральної угоди Банк на положеннях та умовах Генеральної угоди зобов'язується надавати клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках Генеральної угоди і які є невід'ємною частиною Генеральної угоди. В рамках Генеральної угоди між ПАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №16.76-50/07-СК від 18.10.2007р. Відповідно до п. 1.1. предметом Кредитного договору є надання Банком Відповідачу грошових коштів на таких умовах: сума кредиту 248 000,00 (двісті сорок вісім тисяч) доларів СІІІА 00 центів; строк користування по 17 жовтня 2014 року; плата за користування кредитом - 14,5% відсотків річних.

Згідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад.» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України також передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, Позивач належним чином виконав свої обов'язки по Кредитному договору щодо надання Відповідачу грошових коштів (кредиту) в сумі 248 000,00 доларів США 00 згідно Кредитного договору.Однак, Відповідач отримавши суму кредиту свої зобов'язання за Кредитним договором не виконав, а саме своєчасно не погасив чергові частини кредиту та прострочив сплату процентів за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Зважаючи на зазначені порушення Відповідачем умов Кредитного договору Позивач набув право вимоги до Відповідача, а у Відповідача згідно пункту 5.5. Кредитного договору виникло зобов'язання достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за його користування, виконати інші зобов'язання за Кредитним договором у повному обсязі.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв'язку із заборгованістю позичальника по сплаті процентів, у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України позичальник зобов'язаний сплатити суму процентів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, оскільки інший розмір процентів не встановлений Кредитним договором.

Відповідно до пункту 8.1. Кредитного договору, у разі прострочення Позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов Кредитного договору більше трьох банківських днів, Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банку пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення від суми прострочених зобов'язань.

Таким чином, загальна сума боргу Позичальника перед Позивачем внаслідок неналежного виконання зобов'язань за Кредитним договором № 16.76-50/07-СК від 18.10.2007 р. станом на 23.12.2011 року становить 2355189,27 грн., в тому числі 40 539,26 грн. та 289 718,75 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 23.12.2011р. (1 долар США = 7,9893 гривень) становить 2 314 650,01 грн., з яких: 1 674 956,74 грн. - заборгованість по кредиту; 496 089,27 грн. - заборгованість по сплаті процентів; 50 156,35 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 62 931,56 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 13 367,22 грн. - три проценти річних за весь час прострочення сплати процентів; 17 148,87 грн. - три проценти річних за весь час прострочення сплати кредиту; 30654,30 грн. - прострочена комісія за обслуговування кредиту; 4 751,42 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за обслуговування кредиту; 1 546,99 грн. - три процента річних за весь час прострочення сплати комісії за обслуговування кредиту; 3586,55 грн. - інфляційні втрати з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення сплати комісії за обслуговування кредиту.

З метою забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань Позичальника за Генеральною угодою № 16.76-50/07 від 18.10.2007р. та Кредитним договором № 16.76-50/07-СК від 18.10.2007р., 19.10.2007 року між Позивачем та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений Іпотечний договір № 2681, посвідчений 19.10.2007р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Відповідно до п. 1.3. Іпотечного договору Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, яка складається з чотирьох жилих кімнат, загальною площею 84,0 кв.м., жилою площею 59,4 кв.м., яка належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 21.01.1998р. Агентством по приватизації державного житлового фонду на підставі рішення №347-р від 25.12.1997р. та Договору купівлі-продажу частини квартири, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 19.07.2005р. за реєстраційним № Д-339. Предмет іпотеки сторони Іпотечного договору оцінили в 324 513,00 (триста двадцять чотири тисячі п'ятсот тринадцять) гривень 00 копійок.

У зв'язку із посвідченням Іпотечного договору 19.10.2007р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 накладено заборону відчуження зазначеної в Іпотечному договорі квартири АДРЕСА_1, яка належить Відповідачам, до припинення чи розірвання договору іпотеки. Заборона зареєстрована в реєстрі за № 2682

Враховуючи положення п. 2 ст. 577 ЦК України, статей 3, 4 Закону України «Про іпотеку» предмет іпотеки зареєстрований в Державному реєстрі іпотек, що підтверджується відповідними Витягами від 23.10.2007р. № 15046229 та від 12.11.2008р. № 21657549, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що підтверджується відповідним Витягами від 23.10.2007р. № 15044491 та підтверджує переважне право Позивача (вищий пріоритет) перед іншими іпотекодержателями на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 11 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Стаття 589 ЦК України передбачає, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави за рахунок якого, заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Кореспондуючі положення містять стаття 7 Закону України «Про іпотеку», пункт 7.2. Кредитного договору, пункти 4.2., 5.1. Іпотечного договору.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки., якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду згідно ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 7, 11, 12, 33, 35, 39 ЗУ «Про іпотеку», ст. ст. 526, 536, 546, 547, 572, 575, 577, 583, 589, 590, 610, 629, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 109, 132-2 ЖК України, статтями 88, 208, 209, 212-215, 218, 224-232 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ПАТ "ВТБ Банк" - задоволити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки належний ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що складається з чотирьох житлових кімнат, загальною площею 84,0 кв.м., жилою площею - 59,4 кв.м., яка належить їм на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 21.01.1998 року.

Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 з наданням жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в солідарному порядку на користь ПАТ "ВТБ Банк" - 3219,00 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільно- Процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя В.В.Барашков