Справа № 210/1029/13-ц
Провадження №2/210/906/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"25" квітня 2013 р.
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Чайкіної О.В.,
при секретарі Ромашевському В.Є.,
за участю сторін не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Виконавчий комітет Дзержинської районної у місті Кривому Розі ради про встановлення факту проживання за певною адресою, визнання права власності на будинок за набувальною давністю, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою. Позовні вимоги, з урахуванням їх уточнення, обґрунтовує тим, що у липні 2000 року вона домовилась з Відповідачем 1 (ОСОБА_2) про купівлю квартири АДРЕСА_1. Зазначений будинок належав батьку Відповідача 1 ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Відповідач 1, як спадкоємиця, право власності після смерті батька не оформляла, як і інші спадкоємці дружина ОСОБА_6 та син - Відповідач 2 - ОСОБА_3. Враховуючи стан будинку та відсутність правовстановлюючих документів, сторони домовились про купівлю будинку за 400,00 доларів США, які в присутності чоловіка Позивача - ОСОБА_7 були передані Відповідачеві 1, і яка передала Позивачу правовстановлюючі документи на будинок. Позивач зазначала, що з липня 2000 року вона почала відкрито володіти та користуватись домоволодінням як своєю власністю. Позивач, вважаючи спірне будинок своєю власністю, відкрито і безперервно на протязі дванадцяти років володіла ним, сплачувала комунальні платежі, здійснила капітальний ремонт, встановила пластикові вікна, перекрила кришу, замінила вхідні двері, утримує будинок в належному стані, у зв'язку з чим вважає, що набула права власності на це майно за набувальною давністю та просить суд винести рішення, яким встановити факт її фактичного проживання з липня 2000 року по грудень 2012 року за адресою: АДРЕСА_1, та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, який складається з 1\2 частини житлового будинку "А-1" загальною площею 45,4 кв.м, житловою площею 23,3 кв.м., 1\2 частини сараю "Б", вбиральні "Д", ? частини огорожі № 1-8, водоколонки " ІІІ", замощення "І V".
У судове засідання позивачка не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась судом своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Представник позивача у судове за сіданні не з'явилась. Через канцелярію суду надала клопотання про розгляд справи за її відсутності без застосування технічних засобів та про підтримку позовних вимог в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись судом своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили. Надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позову не заперечували /а.с. 81,82/.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надала заяву про можливість розгляду справи у її відсутність /а.с. 74,75/.
Враховуючи викладене, суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст.197 ЦПК України.
Суд, дослідивши надані докази в їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Згідно з ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває права власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
В силу положення ст. 5 ЦК України про дію законів у часі й п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила зазначеної ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Оскільки ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, норми ст. 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року, а отже визнати право власності за набувальною давністю суд може не раніше 1 січня 2011 року.
Таким чином, граничний час, з якого потрібно починати відлік набувальної давності на чуже майно, 01 січня 2001 року. При цьому слід визнати, що якщо строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк після 1 січня 2001 року. У той же час, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то у строк набувальної давності цей період зараховується повністю (Лист ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав" за № 24-150/0/4-13, від 28.01.2013р.).
Набувальна давність (або давність володіння) відноситься до первісних способів набуття права власності, тому що права набувача основані не на минулій власності чи відносинах правонаступництва, а на обов'язковій сукупності обставин, передбачених ч. 1 ст. 344 ЦК. Слід зазначити, що право власності належить до числа таких суб'єктивних прав, які можуть виникнути при наявності певного юридичного факту, а то й їх сукупності.
Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи, і, які повинен довести саме позивач (ч. 1 ст. 60 ЦПК України), є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Право власності за давністю володіння, перш за все, може виникнути на придатне для володіння майно, яке відноситься до будь-якої форми власності, крім того, яке вилучено з цивільного обороту.
Умови набувальної давності підтверджуються судовим рішенням. Давнісний володілець повинен довести факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння.
Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього (Лист ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав" за № 24-150/0/4-13, від 28.01.2013р.).
Для визнання володільця добросовісним вважається достатнім, щоб він не набув майно злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі.
Таким чином, особою, яка володіє чужим майном при зазначених обставинах, у всіх випадках є не власник і, тим більше, власник ні в якому випадку не може набути майно у власність за давністю володіння.
Визнання права власності на майно за набувальною давністю з урахуванням тільки визнання позову відповідачем є неправильним, оскільки рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим (стаття 213 ЦПК). При цьому, у разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення про задоволення позову лише у випадках наявності для того законних підстав. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує розгляд справи (частина четверта статті 174 ЦПК).
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Із пояснень Відповідачів у справі, наданих ними особисто у попередньому судовому засіданні 12 березня 2013 року та у судовому засіданні 29 березня 2013 року, вбачається, що Позивач дійсно почала проживати у будинку АДРЕСА_1 з липня 2000 року. Відповідачі зазначали, що після смерті їх батька ОСОБА_3, Позивач проживала у вказаному об'єкті нерухомості з їх дозволу. Крім того, Позивач отримала від них правовстановлюючі документи на будинок.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини визнанні сторонами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеним факт фактичного проживання Позивача ОСОБА_1, з липня 2000 року по грудень 2012 року за адресою: АДРЕСА_1.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання факту фактичного проживання Позивача ОСОБА_1 з липня 2000 року по грудень 2012 року за адресою: АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.
Суд також вважає доведеним добросовісність володіння на момент передання об'єкту володіння, що підтверджується поясненнями сторонами у справи, а будь-яких доказів незаконності володіння судові не надавалося.
Володілець не просто уповноважений, але зобов'язаний відноситися до об'єкта володіння як власник, якщо він бажає зберегти незаперечний статус володільця за давністю, що дозволяє йому після спливу встановленого законом строку набувальної давності фактично перетворитися у власника.
Судом встановлено, і не оспорюється сторонами у справі, що на протязі 12 років Позивач - ОСОБА_1 відкрито володіє будинком, сплачує комунальні платежі, що підтверджується квитанціями про їх сплату, здійснення нею ремонту, придбання необхідних будівельних матеріалів, що також підтверджено відповідними квитанціями /а.с. 9-21, 23-30/.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області прийнято відмову від позову ОСОБА_6, ОСОБА_3 (Відповідачів у даній справі) до Виконавчого комітету Дзержинської районної у місті Кривий Ріг ради про визнання договору-купівлі продажу дійсним, визнання факту проживання разом з спадкоємцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом, провадження у справі закрито /а.с. 35/. Ухвала набрала законної сили, сторонами у справі не оскаржена. При цьому, підставою для відмови від позову послужили ті обставини, що з 2000 року домоволодінням АДРЕСА_1 відкрито володіє та користується Позивач у даній справі - ОСОБА_8, яка має законне право щодо визнання за нею права власності в судовому порядку за набувальною давністю на зазначене домоволодіння /а.с. 34/.
В силу ч. 3 ст. 205 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається, а згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, суд вважає доведеним відношення Позивача до майна в якості його власника, зокрема здійснення ремонту будинку за його рахунок, сплата комунальних платежів.
Зважаючи на ту обставину, що Позивач заволодів квартирою АДРЕСА_1 та вільно і безперервно користується даним майном в цілому більше 10 років, він має всі права на визнання за ним права власності на майно: будинок АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та мають бути задоволені, а тому за Позивачем можливо визнати право власності на вказану квартиру.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
З урахуванням думки сторін у справі, які просили покласти обов'язок зі сплати судового збору на Позивача, враховуючи характер позовних вимог, суд відносить судові витрати за рахунок Позивача.
При цьому, слід зазначити, що на момент подання позовної заяви Позивачем частково сплачено судовий збір, а саме: 229 грн. 40 коп. за вимогу майнового характеру та 114грн. 70коп. за вимогу немайнового характеру /а.с. 1,2, 46, 47/. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.02.2013року в порядку забезпечення доказів призначено судово-будівельну експертизу вартості спірного домоволодіння. Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 06/13 від 26.03.2013 року ринкова вартість домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 станом на березень 2013року складає 43553 грн. /а.с. 94-103/.
Враховуючи наведене, Позивачеві належить доплатити судовий збір у розмірі 206грн.13коп. /= 435,53 (1% від ціни позову) - 229,40грн. (розмір судового збору, сплачений на момент пред'явлення позову)/.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 3, 15,16,344 Цивільного кодексу України, ст. 212, 215, 218, 223,256, 293, 294,296 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа Виконавчий комітет Дзержинської районної у місті Кривому Розі ради про встановлення факту проживання за певною адресою, визнання права власності на будинок за набувальною давністю - задовольнити у повному обсязі.
Встановити факт фактичного проживання ОСОБА_1 з липня 2000 року по грудень 2012 року за адресою АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на майно: АДРЕСА_1, який складається з 1\2 частини житлового будинку літ. "А-1" загальною площею 45,4 кв.м, житловою площею 23,3 кв.м., 1\2 частини сараю літ. "Б", вбиральні літ. "Д", ? частини огорожі № 1-8, водоколонки " ІІІ", замощення "ІV" за набувальною давністю.
Рішення суду є підставою для реєстрації права власності на майно: домоволодіння - будинок АДРЕСА_1, який складається з 1\2 частини житлового будинку літ. "А-1" загальною площею 45,4 кв.м, житловою площею 23,3 кв.м., 1\2 частини сараю літ. "Б", вбиральні літ. "Д", ? частини огорожі № 1-8, водоколонки " ІІІ", замощення "ІV" за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: 50065, АДРЕСА_2.
Судові витрати віднести на рахунок Позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: 50065, АДРЕСА_2; адреса проживання: 50041, АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, (зареєстрованої за адресою: 50065, АДРЕСА_2; адреса проживання: 50041, АДРЕСА_1) суму недоплаченого судового збору у розмірі 206грн.13коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О. В. Чайкіна