Справа № 569/8227/13-к
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2013 року Рівненський міський суд
під головуванням судді - Тимощука О.Я.
при секретарі - Грібінчак К.П.
з участю прокурора - Штефусь С.М.
підозрюваної - ОСОБА_1
захисника - ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Рівне кримінальне провадження на підставі угоди про визнання винуватості укладеної 26 квітня 2013 року під час досудового розслідування між старшим прокурором Рівненської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері радником юстиції Штефусь С.М. та підозрюваною ОСОБА_1 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013190490000003 від 08 лютого 2013 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки АДРЕСА_2 Волинської області, українки, громадянки України, освіта вища, тимчасово не працюючої, зареєстрованій за адресою АДРЕСА_1 проживаючій за адресою АДРЕСА_2 Волинської області, раніше судимій 24.05.2005 року військовим місцевим судом Рівненського гарнізону за ч.2 ст. 191 та ч.1 ст. 366 КК України і на підставі ст.7 КПК України справа відносно якої закрита,-
У вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.15, ч.1 ст. 410, ч.1 ст. 366 КК України,-
в с т а н о в и в :
Помічник командира з фінансово-економічної роботи - начальник фінансово-економічної служби військової частини А1573 капітан ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, у порушення вимог ст.68 Конституції України, ст.ст.11,16, 59,88 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.2.14 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та своїх посадових обов'язків, 11 вересня 2012 року, достовірно знаючи як військовий фінансист ? начальник фінансово-економічної служби військової частини А1573, що відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у склад грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та що відповідно до вимог ст.3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, і порядок нарахування та виплати мінімальної заробітної плати не застосовується до військовослужбовців Збройних Сил України, маючи на меті ввести суд в оману, безпідставно ототожнила поняття мінімальної заробітної плати та посадового окладу військовослужбовця, достовірно знаючи що отримане нею грошове забезпечення протягом періоду з січня 2005 року по грудень 2007 року у військовій частині А1573 ніколи не було нижче від мінімальної заробітної плати, подала у Рівненський міський суд адміністративний позов, з завідомо неправомірними для неї позовними вимогами про стягнення із військової частини А1573 на її користь, ніби-то, недовиплаченого грошового забезпечення, як різницю між розміром отриманого посадового окладу та розміром мінімальної заробітної плати, в тому числі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, до якого додала, документи, які містять завідомо недостовірні відомості щодо недоплати їй у військовій частині А1573 грошового забезпечення та нарахування та виплати їй у військовій частині А1573, в період з червня 2003 року по грудень 2004 року грошового забезпечення, у подальшому, 27 вересня 2012 року, капітан ОСОБА_1, в приміщенні штабу військової частини А1573, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, з метою прийняття Рівненським міським судом помилкового рішення на її користь, зловживаючи довірою командира військової частини А1573 майора ОСОБА_5 - запевняючи останнього, що її позов суд хоче залишити без розгляду, однак, для цього необхідно підписати заяву щодо розгляду справи без участі представника військової частини А1573 та не повідомляючи йому у повній мірі зміст заяви, надала на підпис вище вказану заяву, попередньо вказавши в ній, недостовірні відомості, що ніби-то військова части А1573 визнає її позовні вимоги та просить їх задовольнити, яку майор ОСОБА_5, довіряючи капітану ОСОБА_1, не читаючи змісту вище вказаної заяви підписав її, таким чином, остання шляхом шахрайства, створила усі умови для прийняття судом першої інстанції помилкового судового рішення, яке капітан ОСОБА_1 у подальшому намагалась реалізувати та довести свій злочинний намір до завершення, а саме заволодіти іншим військовим майном військової частини А1573 - грошовими коштами, в розмірі 98618 грн. 12 коп., чим вчинила незакінчений замах на заволодіння, шляхом шахрайства іншим військовим майном військової частини А1573 - грошовими коштами, в розмірі 98618 грн. 12 коп., тобто вчинила злочин, передбачений ч.3 ст.15, ч.1 ст.410 КК України.
Крім того ОСОБА_1 будучи військовою службовою особою, уповноваженою на виконання організаційно-розпорядчих обов'язків - помічником командира з фінансово економічної роботи-начальником фінансової служби військової частини А1573, умисно, в серпні 2012 року, реалізувати свій злочинний намір на вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.410 КК України, у порушення вимог ст.68 Конституції України, ст.ст.11,16, 59,88 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.2.14 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та своїх посадових обов'язків, всупереч інтересів служби, достовірно знаючи, що ніякої заборгованості у військовій частині А1573, в період з червня 2003 року по грудень 2004 року перед нею не існувало, склала та видала завідомо неправдивий документ - розрахунок №4 недовиплаченої грошової надбавки за безперервну військову службу військовослужбовцю військової частини А1573 капітану ОСОБА_1 на загальну суму 2941 грн. 99 коп. за вих. №62\1 від 26 серпня 2012 року, у який внесла недостовірні відомості про ніби-то недовиплату із червня 2003 року по грудень 2004 року грошової надбавки за безперервну військову службу військовослужбовцю військової частини А1573 капітану ОСОБА_1 на загальну суму 2941 грн 99 коп.
Також, капітан ОСОБА_1, в серпні-вересні 2012 року, з метою приховання своєї злочинної діяльності направленої на привласнення іншого військового майна військової частини А1573 грошових коштів військової частини А1573 та надання статусу офіційного документа долученим довідкам та розрахункам до адміністративного позову про стягнення недовиплаченого грошового забезпечення, в тому числі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення: довідці за вих. № 62\1 від 27 березня 2012 року, довідці про суму нарахованого та виплаченого грошового забезпечення капітана ОСОБА_1 за період з січня 2005 року по грудень 2007 року у військовій частині А1573 на загальну суму 60489 грн. 29 коп. за вих. № 62\2 від 26 серпня 2012 року, довідці №3 про нараховане та виплачене грошове забезпечення з червня 2003 року по грудень 2004 року ст. л-т ОСОБА_1 у військовій частині А1573 на загальну суму 20522 грн. 44 коп. за вих. № 62\3 від 26 серпня 2012 року та заяві командира військової частини А1573 майора ОСОБА_5 за вих. № 1050 від 27 серпня 2012 року, достовірно знаючи, що дані документи ніколи не реєструвалась в журналі обліку довідок військової частини А1573, внесла в них недостовірні відомості про реєстрацію вище вказаних документів у військовій частині А1573 за вих. №№ 62/1 від 27 березня 2012 року, 62/2, 62/3 від 26 серпня 2012 року та 1050 від 27 вересня 2012 року.
Крім цього, у жовтні 2012 року капітан ОСОБА_1, діючи в інтересах третьої особи - майора ОСОБА_6, достовірно знаючи, що грошове забезпечення останньому в період з січня 2005 року по грудень 2007 року ніколи не нараховувалось та не виплачувалось, у зв'язку з тим, що майор ОСОБА_6 не проходив військову службу у військовій частині А1573, склала та видала завідомо неправдивий документ - довідку за вих. №283 від 17 жовтня 2012 року нарахованого та виплаченого грошового забезпечення капітану ОСОБА_6 за період з січня 2005 року по грудень 2007 року у військовій частині А1573 на загальну суму 59968 грн. 92 коп., внесла в даний документ недостовірні відомості про ніби-то нарахування та виплату грошового забезпечення капітану ОСОБА_6 за період з січня 2005 року по грудень 2007 року у військовій частині А1573 на загальну суму 59968 грн.92 коп., чим скоїла складання, видачу службовою особою завідомо неправдивого документу та внесення до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей, тобто вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих їй злочинах визнала повністю, у вчиненому щиро розкаялася і дала суду показання, які повністю відповідають обставинам справи, встановленим цим вироком, тобто ОСОБА_1 підтвердила суду такі фактичні обставини справи, як час, місце, спосіб вчинення та наслідки вчинення нею суспільно-небезпечного діяння.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч.3 ст.15, ч.1 ст. 410 КК України, тобто тяжкий злочин, та злочин, передбачений ч.1 ст. 366 КК України, тобто злочин середньої тяжкості, як це вбачається з положень ст.12 й санкції ч.1 ст. 410 та ч.1 ст. 366 КК України.
Сторона обвинувачення прокурор, захисник та підозрювана просять суд затвердити укладену під час досудового розслідування між прокурором та підозрюваним угоду про визнання винуватості, призначивши підозрюваному вироком узгоджену сторонами міру покарання.
Відповідно до ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши затверджений прокурором обвинувальний акт, укладену між ними угоду про визнання винуватості, яка відповідає вимогам ст.472 КПК України, виконавши вимоги частин п'ятої - сьомої ст.474 КПК України, суд дійшов висновку, що угоду слід затвердити і призначити обвинуваченій ОСОБА_1 узгоджену сторонами міру покарання.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Керуючись ст.ст.п.1 ч.3 ст.314, ст.ст.373,374,475 КПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
Затвердити угоду про визнання винуватості укладену 26 квітня 2013 року під час досудового розслідування між старшим прокурором Рівненської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері радником юстиції Штефусь С.М. та підозрюваною ОСОБА_1 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013190490000003 від 08 лютого 2013 року.
ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.366 КК України та ч.3 ст. 15, ч. 1 ст. 410 КК України та призначити їй покарання :
- за ч.1 ст. 366 КК України - штраф в розмірі 850 грн. із позбавленням права обіймати посади, пов»язані з виконанням адміністративно-господарських функцій строком на один рік;
- за ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 410 КК України, із застосуванням ст.69 КК України - штраф в розмірі 6800 грн.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з виконанням адміністративно-господарських функцій строком на один рік;
Судові витрати в розмірі 791 грн. 40 коп. за проведення експертом НДЕКЦ при УМВС України в Рівненській області судово-почеркознавчих експертиз стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Рівненської області через Рівненський міський суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя : О.Я.Тимощук