СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2013 року Справа № 5002-5/4652-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Борисової Ю.В.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Холд Стронг Групп";
представник відповідача, Карлашенко Андрій Михайлович, довіреність № б/н від 01.06.12, товариство з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 06 березня 2013 року у справі №5002-5/4652-2012
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Холд Стронг Групп" (вул. Краснова, 3, кв.2, Одеса, Одеська область,65000)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" (вул. Виноградна, 11,Євпаторія,97420)
про стягнення 373960,97 грн.
ВСТАНОВИВ:
За остаточними позовними вимогами товариство з обмеженою відповідальністю "Холд Стронг Групп" просить стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" за договором поставки №30/03 від 30 березня 2011 року заборгованість за отриманий товар у розмірі 100584,00 грн., 3% річних за період із 01 червня 2011 року по 30 листопада 2012 року у розмірі 20013,71 грн. та пені за період із 01 червня 2011 року по 30 листопада 2012 року у сумі 113249,26 грн. (т.1. а.с. 66-69).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару за видатковими накладними згідно укладеного між сторонами договору поставки №30/03 від 30 березня 2011 року.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 березня 2013 року у справі №5002-5/4652-2012 позов задоволено у повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що на виконання умов договору поставки №30/03 від 30 березня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Холд Стронг Групп" за видатковими накладними поставило відповідачу товар на загальну суму 1293600,60 грн., проте у порушення умов договору, товар було оплачено частково, у зв'язку із чим залишок заборгованості у розмірі 100584,00 грн. визнано місцевим господарським судом підлягаючим стягненню на підставі статті 193 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги про стягнення 3% річних, у сумі 20013,71 грн. та пені у сумі 113249,26 грн. задоволені судом першої інстанції на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 231 Господарського кодексу України.
Не погодившись з зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції від 06 березня 2013 року у справі №5002-5/4652-2012 скасувати частково, прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог в частині стягнення пені - відмовити.
Так, відповідач стверджує, що сторони не узгодили в договорі поставки №30/03 від 30 березня 2011 року умови про відповідальність за його порушення. Стосовно змісту пункту 5.2. договору поставки, яким передбачена відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі не більшому подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, відповідач зазначив, що в даному випадку, на його думку, не встановлено конкретного розміру відповідальності, а лише вказано верхню границю розміру неустойки. Враховуючи вказане, та посилаючись на положення підпункту 2.1. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/293 від 29 квітня 1994 року "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", згідно з яким якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства, відповідач просив у задоволені відповідних вимог відмовити.
У судовому засіданні, що відбулось 16 травня 2013 року представник відповідача наполягав на вимогах апеляційної скарги, просив судову колегію у задоволені позову в частині стягнення пені - відмовити.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції таким, що не підлягає скасуванню, із нижченаведених підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 30 березня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Холд Стронг Групп" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" (покупець) укладено договір поставки №30/03, строком дії до 31 грудня 2011 року (т.1., а.с. 8-10).
Відповідно до розділу 1 даного договору, постачальник зобов'язався поставити покупцю виноматеріали виноградні оброблені (товар за договором), а покупець прийняти та оплатити товар за умовами даного договору. Найменування товару, ціна, кількість відображаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Умови поставки товару узгоджені розділом 3 договору, так зокрема, відповідно до пункту 3.1. договору поставки загальна вартість договору складає 1293600,00 грн. у тому числі ПДВ. Оплата за поставлений товар проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу - 60 календарних днів, з дати відвантаження товару (пункт 3.2. договору).
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов укладеного між сторонами договору та специфікації (т.1. а.с. 11), позивачем за період із 01 квітня по 06 квітня 2011 року поставлено товар вартістю 1293600,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними:
№СГ-0000001 від 01 квітня 2011 року на суму 225635,20 грн.,
№СГ-0000002 від 02 квітня 2011 року на суму 225635,20 грн.,
№СГ-0000003 від 03 квітня 2011року на суму 225635,20 грн.,
№СГ-0000004 від 04 квітня 2011 року на суму 347723,60грн.,
№СГ-0000005 від 05 квітня 2011 року на суму 225635,20 грн.,
№СГ-0000006 від 06 квітня 2011 року на суму 43335,60 грн.
З наявних накладних вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" отримало поставлений товар, без будь-яких зауважень в повному обсязі, на загальну суму 1293600,00 грн., про що свідчать відтиск печатки підприємства та підпис представника товариства, повноваження якого підтверджені довіреністю на одержання цінностей (т.1. а.с. 12-18).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" здійснило часткове погашення заборгованості за придбаний товар, у зв'язку із чим, згідно розрахунку позивача за ним утворилась заборгованість в сумі 100584,00 грн., що, зокрема, не оскаржується відповідачем.
Здійснення платежів на вказану суму - суду не надані.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондуються з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відсутність сплати вказаної суми за отриманий товар є односторонньою відмовою з боку відповідача від виконання договору поставки від 30 березня 2011 року.
Обов'язок відповідача оплатити придбаний товар передбачений статтею 655 Цивільного кодексу України.
Таким чином, враховуючи факт наявності заборгованості та відсутності щодо цього заперечень відповідача, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для її стягнення.
Стосовно стягнення з відповідача 3% річних судова колегія звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3 % річних проводиться по формулі:
Сума санкції = З х 3 х Д : 365 : 100, де З - сума заборгованості; Д - кількість днів прострочення.
Оскільки сума боргу відповідачем не сплачена своєчасно, суд обґрунтовано застосував положення статті 625 Цивільного кодексу України, задовольнивши позовні вимоги в цій частині та стягнувши на користь позивача:
- 3% річних за період із 01 червня 2011 року по 30 листопада 2012 року в сумі 20013,71 грн.
Щодо заявлених позивачем вимог стосовно стягнення з відповідача пені колегія суддів вважає, що вони також підлягають задоволенню на підставі наступного.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з абзацем першим частини другої статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, відповідно до пункту 5.2. договору поставки, сторони передбачили відповідальність покупця за порушення строків оплати встановлених договором сплачувати пеню в розмірі не більш подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. При цьому сторони домовилися проводити нарахування та стягнення пені в рамках загального строку позовної давності.
Дослідивши зміст вказаного положення договору, судова колегія вважає доводи відповідача про відсутність узгодженого порядку та розміру відповідальності сторін за порушення умов договору поставки - хибними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, згідно ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно частині 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, судова колегія зауважує, що зазначена норма надає сторонам за договором право змінити строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції.
Стаття 259 Цивільного кодексу України також надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом.
З огляду на викладене, слід зазначити, що в даному випадку, виходячи із змісту п. 5.2. договору, строк позовної давності для стягнення неустойки прирівнюється до загальної позовної давності, а нарахування пені позивач має право здійснювати за весь час прострочення.
За таких обставин, судова колегія вважає, що розрахунок пені, проведений позивачем та судом першої інстанції є обґрунтованим, у зв'язку із чим пеня підлягає стягненню за період із 01 червня 2011 року по 30 листопада 2012 року у сумі 113249,26 грн..
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 березня 2013 року у справі №5002-5/4652-2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Керуючись статтями 101, п.1 ч.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євпаторійський винзавод" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 березня 2013 року у справі № 5002-5/4652-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді Ю.В. Борисова
І.В. Черткова
Розсилка з повідомленням:
1. ТОВ "Холд Стронг Групп" (вул. Краснова, 3, кв.2,Одеса,Одеська область,65000)
2. ТОВ "Євпаторійський винзавод" (вул. Виноградна, 11,Євпаторія,97420)