ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2013 Справа № 36/294

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Комерц"

доПриватного акціонерного товариства "Азовелектросталь"

про представники сторін: від позивача: від відповідача:стягнення коштів Алексєєва І.О. - представник за довіреністю; Горячова А.Г. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донвуглестіл", процесуальним правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Комерц", звернулося до господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням подальших змін та уточнень позовних вимог) про стягнення із Закритого акціонерного товариства "Азовелектросталь" 113367,85грн. боргу зі сплати процентів за користування товарним кредитом, 13105,76грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування товарним кредитом, 3873,50грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 1755,98грн., а всього 132103,09грн. Позовні вимоги мотивовано несвоєчасністю розрахунків відповідача за договором від 13.03.2008 №4-ТО АЕСсн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.07.2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2012, позов задоволено частково: із Закритого акціонерного товариства "Азовелектросталь" стягнуто 111835,93грн. процентів за користування товарним кредитом; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2013 рішення господарського суду Донецької області від 25.07.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2012 зі справи №36/294 скасовано в частині відмови в стягненні 3873,50грн. інфляційних втрат і 3% річних у сумі 1755,98грн., справу в зазначеній частині передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області. В решті рішення господарського суду Донецької області від 25.07.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2012 зі справи №36/294 залишено без змін.

Розпорядженням господарського суду Донецької області від 01.04.2013 №114 у зв'язку із частковим скасуванням рішення господарського суду Донецької області та постанови Донецького апеляційного господарського суду та направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції призначено повторний автоматичний розподіл справи №36/294.

Згідно автоматичного розподілу, справу №36/294 передано на розгляд судді Огороднік Д.М.

Ухвалою суду від 02.04.2013справу №36/294 прийнято до провадження суддею Огороднік Д.М. та призначена до розгляду на 16.04.2013.

Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи в першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Якщо розгляд справи здійснюється спочатку, то позивач також вправі змінити підставу або предмет позову до початку повторного розгляду справи по суті.

Позивач, 16.04.2013 в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про збільшення розміру позовних вимог вих. б/н від 16.04.2013, відповідно до якої позовні вимоги позивачем були збільшені та до стягнення з відповідача заявлено інфляційні втрати у розмірі 25021,74грн та 3% річних у розмірі 13173,81грн. За подання заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Оскільки розгляд справи №36/294 здійснюється спочатку, суд розглядає вимоги з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог вих. б/н від 16.04.2013 та про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 25021,74грн та 3% річних у розмірі 13173,81грн.

Представник позивача у судове засідання 15.05.2013 з'явився, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення вимог заперечує та вказує на відсутність правових підстав для нарахування на проценти за користування товарним кредитом та стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки у відповідача відсутня заборгованість за товар перед позивачем. Окрім того, відповідач посилається на не отримання ним рахунків на підставі яких підлягали сплати проценти за товарним кредитом, що призводить до ненастання строки сплати. Також відповідач зазначає про невірний розрахунок 3% річних та інфляційних втрати зроблений позивачем.

Під час нового розгляду справи судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 27.12.2012 відповідач змінив назву на Приватне акціонерне товариство "Азовелектросталь".

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем, відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

13.03.2008 між Закритим акціонерним товариством "АзовЕлектроСталь", м.Маріуполь, Донецької області та Закритим акціонерним товариством "Фінансово-промисловий Альянс" м. Донецьк був укладений договір №4-ТО/224АЭСсн, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити товар, а покупець (далі по тексту-відповідач) в свою чергу зобов'язувався прийняти та оплатити товар в асортименті згідно Додатків до даного договору, які є невід'ємною його частиною.

08.08.2008, 28.08.2008, 10.09.2008 між Закритим акціонерним товариством "АзовЕлектроСталь" та Закритим акціонерним товариством "Фінансово-промисловий Альянс" були укладені додаткові угоди №1, №2, №3 до договору, відповідно до яких були внесені зміни до п.1.1, 1.3, 1.4, 1.5, 4.1, 6.1 договору. Дані додаткові угоди підписані обома сторонами без розбіжностей, скріплені печатками обох підприємств.

За умовами п. 6.1 договору ціна товару визначається за формулами, передбаченими додатками до даного договору. При цьому, за п. 7.2 договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється протягом 10 робочих днів від дня поставки кожної партії товару в розмірі вартості поставленої партії. Датою поставки партії товару вважається дата доставки партії товару на склад покупця.

На підставі укладеного договору Закрите акціонерне товариство "Фінансово-промисловий Альянс" по видатковим накладним ФАРН-№ 1659 від 03.10.2008, ФАРН- № 1567 від 17.09.2008, ФАРН-№1537 від 12.09.2008, ФАРН-№1430 від 28.08.2008, ФАРН-№ 1327 від 08.08.2008 здійснило поставку товару на адресу відповідача загальною вартістю 1 075939грн. 41коп., який згідно довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯАЕ№346778 від 08.08.2008, ЯПМ№004067 від 28.08.2008, ЯПМ№004329 від 12.09.2008, ЯПМ004390 від 17.09.2008, ЯПМ004627 від 03.10.2008 прийнято уповноваженими особами відповідача.

Як встановлено судами під час попереднього розгляду цієї справи в частині залишеної без змін колегією суддів Вищого господарського суду Українги, відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару виконані у розмірі 1 075 886грн. 34коп., що підтверджується банківськими виписками від 18.09.2008, від 24.03.2009р., від 05.06.2009, але несвоєчасно.

Згідно п. 7.3 договору ( в редакції узгодженій за протоколом узгодження розбіжностей) у випадку несплати вартості товару покупцем у вказаний строк, товар вважається проданим на умовах товарного кредиту зі сплатою процентів по ставці 25% річних. Проценти за товарний кредит нараховуються на суму залишку заборгованості за поставлений товар із розрахунку фактичної кількості календарних днів користування товарним кредитом та вартості несплаченого об"єму товару. Нарахування процентів здійснюється щомісячно. Постачальник виставляє рахунок з урахуванням процентів не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів.

Розрахунок нарахованих процентів за місяць здійснюється шляхом множення неоплаченого обсягу товару на фактичну кількість днів та на денну ставку. Денна ставка розраховується шляхом поділу ставки, вказаної в п. 7.3 на 365 днів (п. 7.4 договору).

Згідно із п. 7.5 договору оплата процентів здійснюється щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів на підставі рахунку продавця.

Так, відповідно до встановлених попереднім складом суду, фактів в частині залишених судових рішень без змін, відповідачу для оплати процентів були виставлені наступні рахунки: ДССФ-№0000724 від 29.05.2009 за травень 2009 у сумі 13077грн.04коп., ФАСФ-№455 від 30.04.2009 за квітень 2009 у сумі 12655грн.20коп., ФАСФ-№321 від 31.03.2009 за лютий, березень 2009 в сумі 28381грн.55коп., ФАСФ-№91 від 30.01.2009 за вересень 2008р.-січень 2009 в сумі 59859грн.32коп.

Рахунки були надісланні позивачем на адресу відповідача також поштою 23.04.2009, 02.06.2009, про що свідчать фіскальні чеки та повідомлення про вручення рекомендованих листів та встановлено під час розгляду цієї справи в частині вимог залишених без змін Вищим господарським судом України.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою прийнятого товару, позивачем на підставі п. 7.3 договору, нараховані відповідачу проценти за період з вересня 2008 - березень 2009 на загальну суму 87635грн. 61коп.

В подальшому, 31.03.2009 між Закритим акціонерним товариством "Фінансово-промисловий Альянс" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донвуглестіл" (Новий кредитор) був укладений договір №31/03-1 про відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор уступає, а новий кредитор набуває право вимоги до боржника - Закритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" за основним зобов'язанням - договором №4-ТО/АЄСсн від 13.03.2008 року.

За умовами п. 1.3, 1.4 договору про відступлення права вимоги №31/03-1 новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання передбаченого основним договором зобов"язання щодо сплати грошових коштів у сумі 704 180,28грн., процентів за користування товарним кредитом, а також сплати будь-яких штрафних санкцій у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником зобов"язань, передбачених основним договором.

Згідно із п. 1.5 вказаного договору право вимоги до боржника переходить до нового кредитора з дня підписання сторонами акту приймання-передачі оригіналів документів, що підтверджують право вимоги до боржника.

В матеріалах справи є докази складання між сторонами 31.03.2009 акту приймання-передачі документів.

Згідно із п. 2.2.2. договору первісний кредитор за цим договором зобов'язується сповістити боржника про відступлення за цим договором Новому кредитору права вимоги.

Згідно п. 3.1.2 договору одним із обов'язків Первісного кредитора є не пізніше п'яти робочих днів після набуття чинності цим Договором сповістити боржника про укладання цього договору.

В якості доказів направлення боржнику повідомлення про заміну кредитора № 31/03-1 від 31.03.2009р. позивачем долучено повідомлення про вручення 03.04.2009р. рекомендованого листа.

13.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донвуглестіл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Комерц" був укладений договір №13/03-1 про відступлення права вимоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору у відповідності до договору відступлення права вимоги № 31/03-1 від 31.03.2009, укладеному між первісним кредитором та Закритим акціонерним товариством "Фінансово-промисловий Альянс".

Відповідно до п. 2 договору за цим договором новий кредитор набуває право вимагати від Закритого товариства "АзовЕлектроСталь" (надалі-боржник) належного виконання обов'язків за договором № 4-ТО АЭСсн від 13.03.2008 (надалі-основний договір), укладеного між ЗАТ "Фінансово-промисловий Альянс" та ЗАТ "АзоЕлектроСталь" в частині оплати процентів за користування товарним кредитом за вересень 2008 року - травень 2009 року в розмірі 113 367грн.85коп.

Внаслідок відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор одержує також право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати будь-яких процентів, пені та/або штрафних санкцій, неустойки, що нараховані або можуть бути нараховані в майбутньому за невиконання чи неналежне виконання боржником боргових зобов'язань за основним договором.

Згідно із п. 6 договору права вимоги до боржника переходить до нового кредитора з дня підписання цього договору.

У виконання п. 8 цього договору відповідач був повідомлений про заміну кредитора про що свідчить повідомлення про отримання 04.04.2012.

Як встановлено судами під час попереднього розгляду справи в частині залишеній без змін Вищим господарським судом України, позивач умови договору № 4-ТО/АЭСсн від 13.03.2008 виконав належним чином, здійснивши поставку товару за видатковими накладними ФАРН-№ 1659 від 03.10.2008, ФАРН- № 1567 від 17.09.2008, ФАРН-№1537 від 12.09.2008, ФАРН-№1430 від 28.08.2008, ФАРН-№ 1327 від 08.08.2008, які підписані обома сторонами без зауважень. В свою чергу зобов'язання з оплати отриманого товару виконано відповідачем з порушенням строків, передбачених п. 7.2 договору № 4-ТО/АЭСсн від 13.03.2008.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За розрахунком суду, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України сума процентів за користування товарним кредитом, яка підлягає стягненню становить загальну суму 111 835грн. 93коп.:

- на суму боргу 168215грн.67коп. за період з 01.09.2008р. по 10.09.2008р. сума процентів становить 1 152грн.16коп.;

- на суму боргу 336027грн.77коп., яка виникла за накладними № ФАРН № 1327 від 08.08.2008р. та ФАРН № 1430 від 28.08.2008р. за період з 12.09.2008р. по 17.09.2008р. сума процентів складає 1 380грн.94коп.;

- на суму боргу 147835грн.41коп., що виникла за накладною ФАРН № 1537 від 12.09.2008р. (з урахуванням суми оплати в розмірі 23972грн. 23коп., яка є залишком здійсненої 18.09.2008р. оплати у розмірі 360000грн.00коп.), за період з 27.09.2008р. по 30.09.2008р. сума процентів становить 405грн.03коп.;

- на суму боргу 321127грн.10коп. за накладними ФАРН № 1537 від 12.09.2008р. (з урахуванням її часткової оплати 18.09.2008р.) та ФАРН № 1567 від 17.09.2008р. за період з 02.10.2008р. по 16.10.2008р. сума процентів складає 3299грн.25коп.

- на суму боргу 715886грн.34коп. за накладними ФАРН № 1537 від 12.09.2008р. (з урахуванням її часткової оплати 18.09.2008р.) ФАРН № 1567 від 17.09.2008р. та ФАРН № 1659 від 03.10.2008р. за період з 18.10.2008р. по 31.10.2008р., сума процентів становить 6864грн.66коп.;

- на суму боргу 715886грн.34коп. за період з 01.11.2008р. по 01.12.2008р., сума процентів становить 14709грн.90коп.;

- на суму боргу 715886грн.34коп. за період з 02.12.2008р. по 01.01.2009р., сума процентів становить 15200грн.23коп.;.

- на суму боргу 715886грн.34коп. за період з 02.01.2009р. по 01.02.2009р., сума процентів становить 15200грн.23коп.;

- на суму боргу 715886грн.34коп. за період з 02.02.2009р. по 01.03.2009р., сума процентів становить 13729грн.24коп.;

- на суму боргу 715886грн.34коп. за період з 02.03.2009р. по 23.03.2009р., сума процентів становить 10787грн.33коп.

- на суму боргу 615886грн.34коп. (з урахуванням часткової оплати 24.03.2009р. у сумі 100000грн.00коп.) за період з 24.03.2009р. по 01.04.2009р. сума процентів становить 3374грн.72коп.;

- на суму боргу 615886грн.34коп. за період з 02.04.2009р. по 01.05.2009р., сума процентів становить 12655грн.20коп.

- на суму боргу 615886грн.34коп. за період з 02.05.2009р. по 01.06.2009р., сума процентів становить 13077грн.04коп.

За таких обставин, рішенням господарського суду Донецької області від 25.07.2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду та постановою Вищого господарського суду України, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача проценти за користування товарним кредитом у розмірі 111835,93грн..

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на викладене, факт наявності зобов'язання відповідача перед позивачем щодо сплати процентів за користування товарним кредитом у розмірі 111835,93 грн. по договору №4-ТО/224АЄСсн, не доводиться знову. Отже доводи відповідача щодо відсутності зобов'язання його перед позивачем та неотримання рахунків, судом не приймаються.

У зв'язку з простроченням сплати процентів за користування товарним кредитом, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на суму процентів за користування товарним кредитом. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних втрат, рішенням господарського суду Донецької області від 25.07.2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду, відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2013 рішення господарського суду Донецької області від 25.07.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2012 скасовано в частині відмови у стягненні 3873,50грн. інфляційних втрат і 3% річних у сумі 1755,98грн., а справу в зазначеній частині передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Таким чином, з урахуванням приписів постанови Вищого господарського суду України від 19.03.2013, які є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, розглядаються позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 3873,50грн. інфляційних втрат і 3% річних у сумі 1755,98грн.

Як зазначено судом вище, позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 25021,74 грн., 3% річних у розмірі 13173,81 грн. Заява про збільшення позовних вимог направлених Вищим господарським судом України на новий розгляд, прийнята судом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання. Таким чином, наявність судових актів про стягнення заборгованості, у тому числі стосовно яких є ухвала про відстрочку або розстрочку виконання, не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. (постанова Верховного Суду України від 04.07.2011 №13/210/10).

З урахуванням викладених норм чинного законодавства, Вищий господарський суд України зазначив, що у прийнятті рішення в частині відмови у стягненні інфляційних втрат та 3% річних місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, помилково виходив з того, що передбачені пунктом 7.3 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) та несплачені відповідачем проценти за користування товарним кредитом за своєю правовою природою не є боргом та співпадають з нарахованими позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем процентів за користування товарним кредитом, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 13173,81рн. за період з 16.02.2009 по 26.02.2013 та інфляційних втрат у розмірі 25021,74грн. за період з 01.02.2009 по 26.02.2013.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як станом на момент вирішення справи судом на новому розгляді, фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем в частині перерахування процентів за користування товарним кредитом у розмірі 111835,93 грн.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних втрат, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем невірно визначено період нарахування інфляційних втрат.

Відповідно до п. 7.5 договору №4-ТО АЭСен від 13.03.2008 сплата відсотків здійснюється щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків на підставі рахунку продавця.

Тобто, нарахування інфляційних втрат починається з 16 числа місяця наступного за місяцем нарахування відсотків на підставі рахунку продавця.

За розрахунком суду здійсненим з урахуванням того, що інфляційні втрати на проценти за користування товарним кредитом, здійснені після 16 числа місяця нараховуються з наступного місяця, з урахуванням періодів визначених позивачем розмір інфляційних втрат за період з березня 2009 по лютий 2013 становить 23395,27грн. (інфляційні втрати:

- за період з 16.02.2009 по 26.02.2013 на суму заборгованості 58212,40грн. складають 13118,76грн.;

- за період з 16.04.2009 по 26.02.2013 на суму заборгованості 27891,29грн. складають 5513,08грн.;

- за період з 16.05.2009 по 26.02.2013 на суму заборгованості складають 2426,06грн.;

- за період з 16.06.2009 по 26.02.2013 на суму заборгованості складають 2337,37грн.).

Всього на загальну суму 23395,27 грн., які і підлягають стягненню.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд визнає його не вірним, у зв'язку з арифметичними помилками.

За розрахунком суду, здійсненим за допомогою програми "Законодавство" розмір 3% річних за період з 16.02.2009 по 26.02.2013 становить 11705,16грн., який і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комерц" в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" інфляційних втрат у розмірі 25021,74 грн., 3% річних у розмірі 13173,81 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" (пл. Машинобудівників, 1, м. Маріуполь, Донецька область, 87535, ЄДРПОУ 25605170 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комерц" (вул. Куйбишева, буд. 68, м. Донецьк, 83049, ЄДРПОУ 20365040) суму 3% річних у розмірі 11705 (одинадцять тисяч сімсот п'ять) грн. 16 коп., інфляційних втрат у розмірі 23395(двадцять три тисячі триста дев'яносто п'ять) грн. 27коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 56 (п'ятдесят шість) грн. 29 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 20 (двадцять) грн. 26 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1581 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна) грн. 08 коп.

3. В іншій частині відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 17.05.2013.