АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 1-кп610\20\2013 Головуючий 1 інстанції Усенко С. І.

Провадження № 11кп/790\75/13 Доповідач Товстолузька О. А.

Категорія ч. 1 ст. 296 УК України

УХВАЛА

Іменем України

20 травня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Товстолузької О. А.,

суддів - Пашнєва Г. Г., Мікуліна М. І.,

за участю прокурора - Смірнової О. Є.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

представника потерпілого - ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційні скарги прокурора прокуратури Балаклійського району Харківської області та захисника ОСОБА_3 на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 26 лютого 2013 року у відношенні ОСОБА_1, номер кримінального провадження в суді першої інстанції № 1-кп/610/20/2013, в апеляційній інстанції № 11 кп/790/75/13.

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, згідно до ст. 89 КК України не судимого, не працюючого,

за ч. 1 ст. 296 КК України до 3 місяців арешту.

ОСОБА_1 визнано винуватим в тому, що він 28 жовтня 2012 року приблизно о 1 години 10 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку культури в с. Савинці Балаклійського р-ну Харківської області, безпричинно, умисно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, виказуючи явну неповагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, діючи з особливою зухвалістю, почав ображати раніше незнайомого гр-на ОСОБА_4 в присутності ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та наніс потерпілому ОСОБА_4 рукою удар в обличчя, заподіявши легкі тілесні ушкодження.

На зазначений вирок надійшли апеляційні скарги прокурора прокуратури Балаклійського району Харківської області, яка відкликана апелянтом, та захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_3, в який адвокат не згодний з кваліфікацією дій свого підзахисного. Він вважає, що громадський порядок діями ОСОБА_1 не був порушений, тому їх необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України, що є справою приватного обвинувачення.

Не згоден також захисник и з характеристикою ОСОБА_1, мотивуючи це тим, що вона нічим не підтверджена.

На думку адвоката, суд призначив ОСОБА_1 дуже суворе покарання, не взявши до уваги, що він мешкає вдвох з матір'ю, виконує всю важку працю по господарству і ці обставини не були взяті до уваги судом при призначенні покарання.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим, а покарання, до того ж справедливим, засудженого та захисника, які підтримали апеляцію останнього, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це не оспорюється апелянтом, потерпілий ОСОБА_4, та обвинувачений ОСОБА_1 раніше не знали одне одного. Останній підійшов до групи хлопців: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, яки вже стояли біля клубу і безпричинно почав ображати та наніс удар кулаком в обличчя потерпілому. При цьому ніякої сутички та лайки між ними не було, що спростовує апеляційний довід про причину побиття ОСОБА_4 (л. а. 23-24, 27-28, 47-48 т. 1).

Дії ОСОБА_1 суд правильно кваліфікував за ч. 1 ст. 296 КК України як безпричинні, умисні, що грубо порушували громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, виказували явну неповагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, з особливою зухвалістю - спричинення легких тілесних ушкоджень і все це в присутності інших осіб.

Щодо відсутності матеріальної шкоди, то ця кваліфікуюча ознака ОСОБА_1 не пред'являлася.

Покарання судом призначено з урахуванням, як обставин вчинення кримінального правопорушення, так і даних про особу винного.

ОСОБА_1 дійсно не працює, він на час вчинення правопорушення негативно характеризувався, про що повідомили в апеляційному суді свідки - голова селищної Ради ОСОБА_9, та дільничний інспектор ОСОБА_8. Він не має стабільних прибутків, правопорушення скоїв в стані алкогольного сп'яніння. Раніше при схожих обставинах також скоював кримінальне правопорушення. Йому вже призначалось покарання, від відбування якого він був звільнений з випробуванням, але через 4 місяці після остаточного звільнення він знов скоїв аналогічні протиправні діяння, тому суд обґрунтовано дійшов висновку, що те покарання виявилось недостатнім для його виправлення.

Зазначені обставини дають підстави вважати, що покарання за даним вироком є обґрунтованим і справедливим, воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не переконують у протилежному, а тому не свідчать про призначення ОСОБА_1 невиправдано суворого покарання.

Істотних порушень вимог кримінального процесу, яки б могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення не виявлено.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 405, п. 1 ст. 407 КПК України, колегія суддів,

постановила :

Вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 26 лютого 2013 року у відношенні ОСОБА_1 оставити без змін, а апеляцію захисника ОСОБА_3 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення.

Вона може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня проголошення.

Головуючий -

Судді -