ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

14 травня 2013 року 12 год. 20 хв. Справа № 808/730/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Ісаєвій Н.С., за участю представника позивача - Дьяченка Владислава Віталійовича (довіреність від 17 жовтня 2011 року), представника відповідача - Воронкової Наталії Валеріївни (довіреність від 13 березня 2013 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь» до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

22 січня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь» (далі іменується - позивач) до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.12.2012 №0000742301.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить приписам частини 3 статті 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Агроальянс», оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків.

Ухвалою судді від 18.02.2013 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

14.05.2013 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибув представник відповідача, підтримав, викладену в письмових запереченнях на адміністративний позов, правову позицію щодо предмета спору, та просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

На підставі статті 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 14.05.2013.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь», пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV (а.с. 100-103), та перебуває на обліку в Енергодарській об'єднаній державній податковій інспекції Запорізької області Державної податкової служби.

На підставі направлень від 03.12.2012 №582, №583, №584, №585, №586, №590 (а.с. 54-59) та наказу від 23.11.2012 №646 відповідно до плану фахівцями Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь», за результатами якої складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь», код ЄДРПОУ 30284993 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2012» від 19.12.2012 №473/22-11/30284993 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 60).

Актом перевірки встановлено порушення платником податків підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 (з урахуванням визначень підпункту 1.22.2 пункту 1.22), підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 №283/97-ВР (далі іменується - Закон України №283/97-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток до сплати в бюджет в періоді, що перевірявся, на загальну суму в розмірі 87423 грн. 00 коп., у тому числі: за 4 квартали 2010 року на суму в розмірі 6961 грн. 00 коп., за 1 квартал 2011 року на суму в розмірі 80462 грн. 00 коп.; підпункту 139.1.3 пункту 139.1 статті 139, пункту 150.1 статті 150 Перехідних положень Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, в результаті чого занижено податок на прибуток до сплати в бюджет в періоді, що перевірявся, на загальну суму в розмірі 112557 грн. 00 коп., в тому числі: за 2-4 квартали 2011 року на суму 112557 грн. 00 коп.; пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пункту 201.7 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 305068 грн. 00 коп., в тому числі: за січень 2011 року у сумі 25356 грн. 00 коп., за березень 2011 року у сумі 24712 грн. 00 коп., за червень 2011 року у сумі 255000 грн. 00 коп., та завишено від'ємне значення у січні 2011 року на суму 10595 грн. 00 коп.; підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного надання до контролюючого органу податкових декларацій з податку на прибуток за період III квартали 2011 року (всього 1 податковий період); пункту 1.3 статті 1, пункту 1.15 статті 1, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, пункту 17.2 статті 17, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889-IV (далі іменується - Закон України №889-IV) а саме: ненарахування та неперерахування податку на доходи фізичних у сумі 5796 грн. 27 коп. при виплаті фізичним особам доходів за придбані в них товарно-матеріальні цінності; підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, підпункту 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164, підпункту 167.1 статті 167, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме: ненарахування та неперерахування податку на доходи фізичних осіб на суму в розмірі 1845 грн. 00 коп. при виплаті фізичним особам винагороди за виконані роботи; підпунктів 168.1.1-168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового Кодексу України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб у 2010 році та 2011 році, визначена сума пені по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 17 грн. 10 коп.; підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, «Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 року №46/18784, а саме: ненадання до податкового органу податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку по формі 1-ДФ за 3-4 квартали 2011 року по останньому строку надання до 09.02.2012, з відображенням нарахованих та виплачених сум винагород фізичним особам за виконані роботи за ознакою доходів «102».

На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 21.12.2012 №0000742301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 305069 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем на суму в розмірі 305068 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 01 грн. 00 коп. (а.с. 11).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених контролюючим органом в Акті перевірки від 19.12.2012 №473/22-11/30284993, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» був укладений договір поставки від 15.06.2011 №15/06 (далі іменується - Договір поставки), предметом якого являлась поставка та передача у власність товару - насіння гарбузового в кількості 163 тони +/- 10% за загальною ціною продажу 30000 грн. 00 коп. за тону (а.с. 13).

На підтвердження факту виконання умов Договору поставки позивачем надані видаткові накладні від 20.06.2011 №РН-000014 на суму в розмірі 510000 грн. 00 коп. (а.с. 14), від 21.06.2011 №РН-000015 на суму в розмірі 510000 грн. 00 коп. (а.с. 16) та від 22.06.2011 №РН-000016 на суму в розмірі 510000 грн. 00 коп. (а.с. 18). За даними трьох видаткових накладних позивачу постановлено товар в кількості 51 тонна.

За приписами пункту 201.4 статті 201 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення господарської операції), податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Позивачем надано суду податкові накладні від 20.06.2011 №4/2 на суму в розмірі 510000 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 85000 грн. 00 коп. (а.с. 15); від 21.06.2011 №5/2 на суму в розмірі 510000 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 85000 грн. 00 коп. (а.с. 17); та від 22.06.2011 №6/2 на суму в розмірі 510000 грн. 00 коп., з яких ПДВ - 85000 грн. 00 коп. (а.с. 19).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на момент здійснення господарської операції з поставки товару - насіння гарбузового відповідно до Договору поставки, позивач та його контрагент були в установленому законом порядку зареєстровані платниками податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки не міститься посилань на відсутність у сторін Договору поставки статусу платників податку на додану вартість.

На підтвердження факту перевезення (транспортування) придбаного товару позивачем надані дві товарно-транспортні накладні від 22.06.2011 (а.с. 20, 21), зі змісту яких вбачається, що товар був перевезений (транспортований) в пункт призначення в кількості: 25,5 + 25,5 = 51 тонна, що відповідає показнику кількості придбаного товару за видатковими та податковими накладними.

Пунктом 5.1 Договору поставки встановлено, що передача товару здійснюється на умовах EXW склад продавця згідно Інкотермс 2000 «Франко-завод».

Відповідно до Інкотермс Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) від 01.01.2000, термін «франко-завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Судом встановлено, що позивачем самостійно здійснювалось завантаження та перевезення (транспортування) товару власним транспортом, наявність якого на момент здійснення господарської операції підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу марки Камаз, реєстраційний номер 10058НР (інформація про автомобіль внесена в товарно-транспортну накладну від 22.06.2011 (а.с. 21)); та довідкою Енергодарського ВРЕР УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області від 14.05.2013 (а.с. 99), відповідно до якої позивач протягом 2011 року володів транспортним засобом Маз 64229, реєстраційний номер НОМЕР_1 (інформація про автомобіль внесена в товарно-транспортну накладну від 22.06.2011 (а.с. 20)). Судом також досліджена оборотно-сальдова відомість по рахунку 105 Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь» із зазначенням інформації про транспортні засоби, закріплені за оптовим складом (а.с. 111).

Позивачем здійснена оплата за придбаний товар, що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача (а.с. 135-143).

За приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі іменується - Закон України №996-XIV), операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

На підтвердження факту подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем надано, а судом досліджено: договір від 01.02.2011 №01/02, укладений з ПП «Будпостач» на поставку товару - гарбузового насіння (специфікація до договору від 25.08.2011) (а.с. 130-131); податкову накладну від 29.06.2011 №8 (а.с. 132) та видаткову накладну від 29.06.2011 №ИН-000072 (а.с. 133).

Судом також досліджена оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь» по оптовому складу (а.с. 104), в рядках 8, 9 та 10 якої міститься інформація про кількість товару - насіння гарбузового.

Судом досліджено також Баланс сільськогосподарської продукції за 2011 рік, наданий ТОВ «Агроальянс» на запит позивача (а.с. 114) та Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду станом на 01 грудня 2011 року (а.с. 117), з яких вбачається наявність у контрагента позивача товару - насіння гарбузового в кількості, необхідній для виконання умов Договору поставки.

Перевіряючи факт наявності у контрагента позивача приміщень для зберігання товару (де відбувалось завантаження товару на транспортні засоби позивача) суд встановив, що таке складське приміщення (разом з іншими виробничими та технічними приміщеннями) було у користуванні контрагента на підставі договору оренди від 01.12.2008 (а.с. 125). Склад, з якого здійснювався вивіз товару знаходиться в селі Новорепівка, інформація про яке міститься і в товарно-транспортних накладних, як пункт відвантаження.

Відповідно до статті 1 Закону України №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Приєднані до матеріалів справи первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Оцінивши вказаний вище правочин за правилами статті 86 КАС України, суд відзначає, що він укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, не суперечать закону, його предметом є речі, що не обмежені в цивільному обороті, а сторони мали правовий статус платників ПДВ.

Суд зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податквого кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 КК України та статтею 212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого статтею 366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статтей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в Акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Слушність наведеного висновку також підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03).

Під час розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статті 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не надав.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то заявлений адміністративний позов належить задовольнити шляхом скасування рішення в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму в розмірі 255000 грн. 00 коп.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби від 21 грудня 2012 року №0000742301 в частині нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 255000 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь» суму сплаченого судового збору в розмірі 2259 (дві тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 59 (п'ятдесят дев'ять) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М.Недашківська