ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
10.10.08 |
Справа №2а-3457/08/8 |
(12:17год) м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Габрись П.С., розглянув у відкритому судовому засіданніадміністративну справу
за позовом ОСОБА_1, м. Євпаторія
до Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АРК, м. Євпаторія
про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність НОМЕР_1 від 09.09.08
від відповідача: Менсаітова О.О., представник, довіреність від 09.10.08 №26843/04-20
від третьої особи: Твердина І.Є., представник, довіреність від 28.07.08 №200
Суть спору: Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим про визнання протиправними дій відповідача в частині накладення арешту на іпотечне майно - 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності позивачу, згідно до постанови державного виконавця від 22.09.2008р. НОМЕР_2. Позивач також просить суд скасувати вищевказану постанову та скласти арешт з іпотечного майна - 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності позивачу, накладений постановою ВДВС Євпаторійського МУЮ від 22.09.2008р. НОМЕР_3.
Згідно з ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.09.08 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2-а-3457/08/8.
Згідно з ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.09.08 року закінчено підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду, за клопотанням позивача залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що накладення спірного арешту відповідачем не пов'язано з виконанням зобов'язань за кредитним договором перед банком АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції», в той час як ч. 2 ст. 62-1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що на майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".
В судовому засіданні, яке відбулося 10.10.2008р., та на яке з'явилися представники сторін та третьої особи, представником позивач подано заяву про уточнення позовних вимог. Уточнивши позовні вимоги, позивач просить суд визнати протиправними дії ВДВС Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим в частині накладення арешту на іпотечне майно - 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 постановою від 22.09.2008р. НОМЕР_3 та скасувати вказану постанову. Крім того, просить зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим скласти арешт з іпотечного майна - 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, накладений постановою від 22.09.2008р. НОМЕР_3.
При цьому, позивач додатково послався на положення ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» стосовно особливостей звернення стягнення на заставлене майно та зазначив, що до накладення арешту на спірне заставлене майно ним були надані відповідачеві для відома копії договору іпотеки, проте державний виконавець, порушуючи вимогу про недопустимість накладення арешту, виніс спірну постанову про накладення арешту на майно та оголосив заборону на його відчуження. Представником позивача у судовому засіданні надано копію свідоцтва про розірвання шлюбу від 02.09.08 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1
Відповідач проти позову заперечував за мотивами, викладеними у письмових запереченнях, які надані представником відповідача у судовому засіданні 10.10.08 та долучені до матеріалів справи. Обґрунтовуючи свою незгоду із позовними вимогами, відповідач виходив з того, що при винесенні оскаржуваної постанови йому не було відомо про те, що спірне майно, на яке державним виконавцем, накладено арешт, знаходиться в іпотечному залозі в АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції», тому іпотекодержателю направлена копія постанови про арешт та роз'яснено право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту. Вважає, що не допустив порушень Закону України «Про виконавче провадження». На вимогу суду представником відповідача в судове засідання надані копія свідоцтва про державну реєстрацію відповідача та копія довідки відділу статистики в м.Євпаторії НОМЕР_4 від 02.04.07 про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, які долучені до матеріалів справи.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» у судовому засідання 10.10.08 підтримав позовні вимоги позивача і також вважає, що накладення спірного арешту суперечить ч. 2 ст. 62-1 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки звернення стягнення на заставлене майно не пов'язано із задоволенням вимог заставодержателя, а також суперечить ч. 3 ст. 52 даного Закону, оскільки передача квартири в іпотеку банку було здійснено раніше (25.05.2007р.), ніж виданий наказ Господарським судом АРК по справі № 2-17/13385 (17.04.2008р.). Представником третьої особи суду надані письмові пояснення по справі, копія свідоцтва про державну реєстрацію третьої особи, копія свідоцтва про реєстрацію банку від 22.06.1992р. №118, копія довідки Головного управління статистики в АР Крим НОМЕР_4 від 15.12.2005р. про включення третьої особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, копія банківської ліцензії НОМЕР_5 від 11.01.2002р., копія протоколу засідання Спостережної ради АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» від 15.12.2006р., копія наказу від 15.12.2006р. №543-ОК щодо вступу на посаду голови правління, копія Статуту АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції», копія заявки на отримання кредиту фізичною особою від 24.04.07, копія листа третьої особи на адресу приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вих.№1581 від 25.05.07, копія кредитного договору №1301/086-690 від 25.05.07, копія договору іпотеки від 25.05.07 р.№5343, копія витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 26.05.07, копія Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчужень об'єктів нерухомого майна від 26.05.07, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 на підставі договору міни від 25.10.2005р., посвідченого приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 856, є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.
Постановою Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим від 22.09.2008р. серії НОМЕР_3 накладений арешт на належну позивачу 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 та оголошена заборона на її відчуження.
Судом встановлено, що 19.02.2007р. між АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» та ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований за реєстровим НОМЕР_6, за яким вищевказані особи, на виконання зобов'язань за кредитним договором № 149/086-582 від 19.02.2007р., укладеним між АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» та ОСОБА_7, передали в іпотеку банку належну їм на праві власності в рівних частках квартиру АДРЕСА_1. При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_6 при укладенні даного договору виступили майновими поручителями.
19.02.2007р. приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 була накладена заборона відчуження вищевказаної квартири, що є предметом іпотеки.
25.05.2007р. між АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 1301/086-690 від 25.05.2007р., у зв'язку з чим 25.05.2007р. між АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» та ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований за реєстровим № 5343, за яким банку повторно надано в іпотеку належну їм на праві власності в рівних частках квартиру АДРЕСА_1 та повторно накладена заборона відчуження вищевказаної квартири.
Рішенням Господарського суду АР Крим від 01.04.2008р. по справі № 2-17/13385-2007 постановлено стягнути з Лисициної Тетяни Вікторівни на користь ТОВ „Механомонтаж” збитки в сумі 250 000,00грн., 2500,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
17.04.2008р. Господарським судом АР Крим виданий наказ на примусове виконання даного рішення суду, який знаходиться на примусовому виконанні ВДВС Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Щодо правомірності накладення відповідачем арешту на заставлене нерухоме майно, відповідач діяв упереджено, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, та без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби передбачені статтею 181 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже у статті 181 КАС України встановлюється порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності, що не пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних, господарських справах.
Так, іншим порядком судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб в розумінні наведеної статті є порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності, що пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах, оскільки виконання у господарських справах суд контролює в порядку, що встановлено правилами господарського судочинства (ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України), адже процес виконання судового рішення нерозривно пов'язаний зі справою, у якій суд надав захист.
При встановленні питання про правову природу правовідносин, які знаходяться в основі звернення позивача до суду суд керувався тим, які обставини та факти були покладені державним виконавцем у підставу винесення оскаржуваної постанови та зачеплення інтересів іншої особи, яка не є учасником виконавчого провадження.
Так, в постанові державного виконавця, що оскаржується позивачем, накладений арешт на нерухоме майно, яке відповідно до існуючих на момент винесення спірної постанови обтяжень має заборони щодо його відчуження, про що свідчить заборона, накладена 19.02.2007р. за р.№1520 приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4; та наявна інформація в Державному реєстрі правочинів, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчужень об'єктів нерухомого майна. У зв'язку із спеціальним статусом спірного майна, пов'язаного з тим, що на нерухоме майно, на яке встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" та зачепленням інтересів банківської установи, суд приходить до висновку, що, інший, крім того, що передбачений статтею 181 КАС України, порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб, чинним законодавством не передбачений, а отже даний адміністративний позов повинний вирішуватися адміністративним судом за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 3 статі 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
У спірних правовідносинах Відділ державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим є належним відповідачем у справі.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено перелік виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою. Зокрема, виконавчими документами є ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника.
Згідно абзаців шостого та сьомого частини третьої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Згідно частини 1 статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;
- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;
- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Отже як вбачається із матеріалів справи державним виконавцем був застосований арешт на майно боржника шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Відповідно до частини 3 статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.
Як вбачається з матеріалів справи оскаржувана постанова про накладення арешту на майно боржника та заборону на його відчуження від 22.09.2008р. оскаржена до адміністративного суду із дотриманням строків, передбачених на її оскарження, оскільки адміністративний позов надійшов до суду 25 вересня 2008 року.
Стаття 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.
Частиною 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави, виключно за наявності яких допускається звернення стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, а саме у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів.
Проте, як свідчать матеріали справи, право застави виникло раніше винесення судом рішення про стягнення коштів з боржника.
Крім того, ч. 2 ст. 62-1 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що на майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".
В свою чергу ч. 1 ст. 7 Закону України „Про виконавче провадження” передбачає, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Проте, у порушення вищевказаних вимог, відповідачем 22.09.2008р. винесена постанова від 22.09.2008р. серії НОМЕР_3 про накладення арешту на належну позивачу 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 та оголошена заборона на її відчуження, тобто вчинені дії, спрямовані на звернення стягнення для задоволення вимог стягувача, який не є іпотекодержателем, чим порушені права та законні інтереси як позивача по справі, так і іпотекодержателя - АКБ „Чорноморський банк розвитку та реконструкції”.
Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів того, що накладення відповідачем спірного арешту є правомірним та обґрунтованим, відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, в тому числі, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, а також зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає підстави та порядок звільнення майна з-під арешту. Так, серед таких підстав зазначено право звернення до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові; у разі сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника; за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець; за наявності письмового висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або коли витрати, пов'язані із зверненням на нього стягнення, перевищать грошову суму, за яку воно може бути реалізовано.
У всіх інших випадках відповідно до частини 5 статті 59 цього закону по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог; суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи інтересів третіх осіб, про захист яких вони просять.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим скласти арешт з іпотечного майна - 1/3 частки квартири №27 в будинку №15 по проспекту Перемоги в м. Євпаторії, накладений постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим від 22.09.2008р. НОМЕР_3, суд вважає необхідним зазначити таке.
Складенням арешту з іпотечного майна рішенням суду, суд вийшов би за межі повноважень адміністративного суду, які визначені ч.2 ст. 162 КАС України, та прийнявши таке рішення суд фактично підмінив би відповідний орган - Відділ державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим, не прийнявши до уваги, що процес прийняття такого рішення передбачає певний порядок, встановлений законодавством. Таким чином прийняття судом рішення про складення арешту з іпотечного майна призведе до порушення дотримання встановленого порядку, тому зобов'язання складення арешту з іпотечного майна покладається судом на Відділ державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим.
Таким чином постанова державного виконавця від 22.09.2008р. Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим є протиправною та підлягає скасуванню, а з арештованого майна відповідачем повинний бути складений арешт.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
Судом 10 жовтня 2008 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 10 жовтня 2008 року.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим в частині накладення арешту на іпотечне майно - 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим від 22.09.2008р. НОМЕР_3 про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження на іпотечне майно - 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.
3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим скласти арешт з іпотечного майна - 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, накладений постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим від 22.09.2008р. НОМЕР_3.
4. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31111095500002 у банку одержувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 3,40грн. судового збору.
5. Після набрання постановою законної сили за заявою позивача видати виконавчий лист.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Окружного
адміністративного суду
Автономної Республіки Крим Кушнова А.О.