ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
02.10.08 |
Справа №2а-3176/08/4 |
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Циганової Г.Ю., при секретарі Заєвській Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_3, представник за дов., ОСОБА_4, представник за дов.
від відповідача - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
,
за позовом Голова Приморськї селищної ради
до Відділ Державної виконавчої служби Феодосійського міського управлінняюстиції в АР Крим
про визнання дій неправомірними та скасування постанови
Суть спору: Позивач Голова Приморської селищної ради ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, про визнання дій неправомірними та скасування постанови від 20.08.2008р. про накладення штрафу у розмірі 680 грн., мотивуючі свої вимоги тим, що ч. 1 ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає можливість накладення штрафу на боржника - юридичну особу, тобто -Приморську селищну раду. ОСОБА_1, як голова ради здійснив всі дії направленні на виконання вимог державного виконавця, однак на засіданні ради 25.07.08 було відмовлено ОСОБА_2 у затвердженні проекту відводу земельної ділянки для будівництва готелю.
У судовому засіданні позивач та його представники позов підтримали у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
Приймаючи до уваги, що відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, заявив про розгляд справи у його відсутності, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Вислухав пояснення позивача та його представників, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Постановою від 31.01.2008р. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим (далі - відділ ДВС) ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження на підставі заяви стягувача про примусове виконання виконавчого листа №2-а-652 від 19.10.2007 виданого Феодосійським міським судом про зобов'язання боржника - Приморської селищної ради у місячний термін затвердити проект відводу земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва готелю АДРЕСА_1 та переукласти з ОСОБА_2 договір оренди вказаної земельної ділянки.
Згідно з зазначеною постановою, Приморській селищній раді був наданий 7-денний строк для добровільного виконання рішення і боржника було повідомлено, що у випадку невиконання рішення у встановлений строк, рішення буде виконано в примусовому порядку, з боржника буде стягнути виконавчий збір та витрати, пов'язані з вчиненням виконавчих дій.
Постановою від 20.08.2008р. старшим державним виконавцем відділу ДВС ОСОБА_5 за невиконання законних вимог державного виконавця, ухилення від виконання виконавчого листа №2-а-652 від 19.10.2007р. виданого Феодосійським міським судом на голову Приморської селищної ради ОСОБА_1 був накладений штраф у розмірі 680,00 грн.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У відповідності до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 2 Закону України “Про виконавче провадження” №606-XIV від 21.04.1999 примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).
Статтею 5 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець, здійсняючи свої повноваження має право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію; проводити перевірки, огляди приміщень і сховищ, накладати арешт на майно боржника, накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом та інше.
Отже, органи державної виконавчої служби у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Стаття 181 КАС України, яка регулює порядок розгляду позовних заяв з приводу рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, передбачає, що до компетенції адміністративних судів відносяться справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби щодо виконання рішень в адміністративних справах, рішень інших органів та посадових осіб, що можуть виконуватися примусово, рішень, для яких не встановлено іншого порядку судового оскарження, особами, які не наділені правом оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби у цивільному та господарському судочинстві.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року N 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при розгляді справ за скаргами на постанови державного виконавця чи начальника відповідного відділу державної виконавчої служби про накладення штрафів, передбачених статтями 87, 88 Закону № 606-XIV, суд повинен виходити з того, що вони є не адміністративним стягненням, а санкцією за невиконання зазначених у цих статтях вимог.
Таким чином, спір, який виник між сторонами по справі являється публічно-правовим, інший порядок судового оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу, яке являється санкцією за невиконання вимог Закону України “Про виконавче провадження” для позивача, який не є учасником виконавчого провадження, законодавством не передбачений, тому справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно до частини 2 статті 181 КАС України позовну заяву у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод та інтересів.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Права та обов'язки державних виконавців встановлені статтею 5 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до якої державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Здійснюючи свої обов'язки державний виконавець має право вчиняти необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; роз'яснює сторонам їх права і обов'язки; накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Таким чином, законодавцем встановлені певні обмеження повноважень державного виконавця, відповідно до яких всі рішення приймаються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом “Про виконавче провадження”, вони повинні бути повними, неупередженими та своєчасними, спосіб та порядок виконання рішення суду встановлюється не виконавцем, а саме рішенням суду, яке відображено у виконавчому документі, виконавчі дії не можуть порушувати права та законні інтереси громадян та юридичних осіб.
Судом встановлено, що виконавчим листом Приморська селищна рада зобов'язана у місячний термін затвердити проект відводу земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва готелю АДРЕСА_1 та переукласти з ОСОБА_2 договір оренди вказаної земельної ділянки.
Згідно з ст. 76 Закону України “Про виконавче провадження” після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
Відповідно до статті 87 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Судом встановлено, що 20.08.08 старшим державним виконавцем відділу ДВС ОСОБА_5 на підставі ч.2 ст. 76, ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження” винесена постанова про накладення штрафу на позивача у розмірі 680,00грн. за невиконання без уважних причин рішення суду .
Частиною 1 статті 55 Конституції України кожному громадянину гарантовано право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України “Про виконавче провадження” дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.
Реалізуючи зазначено право позивач звернувся з позовом до суду про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу.
Частиною 1 ст.45 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення), районні, обласні ради складаються з депутатів, які обираються населенням відповідної території на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виключно до компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п.34 ст. 26 Закону).
Відповідно до статті 46 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільська, селищна, міська, районна у місті, районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць.
Згідно з ч.1,2 статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Таким чином, виключно міська рада має повноваження укладати договори оренди земельних ділянок, вносити зміни до договорів, тощо, а рішення ради з цього питання приймається на сесії.
Повноваження сільського, селищного, міського голови встановлені статтею 42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, відповідно до якої він організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.
На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.01.2008 року, Приморський селищний голова ОСОБА_1 був зобов'язаний організувати роботу селищної ради для вирішення цього питання шляхом скликання сесії та включення питання про затвердження у місячний термін проекту відводу земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва готелю АДРЕСА_1 та переукладання з ОСОБА_2 договіру оренди вказаної земельної ділянки і підписати рішення ради.
Відповідно до ч.8 ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування” сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Судом встановлено, що на 26 сесії Приморської селищної ради 5 скликання 25.07.2008р. Приморським селищним головою було винесено на розгляд питання щодо виконання вимог виконавчого листа №2-а-652 від 19.10.2007 р. виданого на підставі рішення суду.
Дане питання розглянуте Приморською селищною радою, однак більшість депутатів голосувало проти затвердження у місячний термін проекту відводу земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва готелю АДРЕСА_1 та переукладання з ОСОБА_2 договору оренди вказаної земельної ділянки, про що свідчить відповідний витяг з протоколу засідання ради від 25.07.08р. Більш того, виконання вимог виконавчого листа не рекомендоване на постійних комісіях ради у продовж липня 2008 року при підготовці до сесії, що підтверджується відповідною інформацією Приморської селищної ради.
Таким чином відповідач притягнув до відповідальності за статтею 87 Закону України “Про виконавче провадження” неналежну особу - Приморського селищного голову, який не мав передбачених законом повноважень безпосередньо виконати рішення Феодосійського міського суду .
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з частиною 4 статті 71 КАС України суб'єкт владних повноважень зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази по справі.
Відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, будь-яких доказів по справі, які підтверджують правомірність прийнятого рішення про накладення на Приморського селищного голову штрафу за невиконання рішення суду надано не було.
Правопорушення, передбачене статтею 87 Закону України “Про виконавче провадження”, передбачає наявність ознак протиправної бездіяльності боржника, яка виражається у невиконанні без поважних причин певних дій, які можуть бути виконані лише боржником. Ознак правопорушення в діях ОСОБА_1 не встановлено не було.
Слід також зауважити, що Приморський селищний голова не є керівником Приморської селищної ради. Відповідно до частин 1 та 3 статті 12 Закону України “Про місцеве самоврядування ” сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях. Зазначенні положення Закону є підставою для висновку, що селищний голова не може нести будь-яку відповідальність за дії виборних органів місцевого самоврядування селища, а повинен відповідати виключно у межах своїх повноважень.
На підставі викладеного, суд вважає, що дії відповідача щодо накладення штрафу на позивача не можуть бути визнані такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, є таким що порушує права позивача, як противоправні, тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
З тих самих підстав оцінюючи правомірність оскаржуваної постанови відповідача про накладення штрафу, суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині скасування постанови відповідача від 20.08.2008 про накладення штрафу напозивача.
Враховуючи необхідність визнання оскаржуваної постанови відповідача протиправною суд, керуючись положеннями ч.2 ст.11 КАС України виходить за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.
На підставі викладеного суд встановив, що постанова відповідача про накладення штрафу від 20.08.2008 підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач при звернені до суду сплатив 3,4грн. судового збору, що підтверджується відповідною квитанцією, які і потрібно стягнути на його користь.
В судовому засіданні 02.10.2008 судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови, постанову складена у повному обсязі 07.10.2008.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163,167, 181 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії відділудержавної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим по накладенню постановою від 20.08.2008штрафу у розмірі 680 грн. на Приморського селищного голову ОСОБА_1 за невиконання без поважних причин вимог виконавчого листа №2-а-652 від 19.10.2007 р. виданого Феодосійським міським судом,
3. Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим від 20.08.2008 року про накладення штрафу на Приморського селищного голову ОСОБА_1 за невиконання без поважних причин вимог виконавчого листа №2-а-652 від 19.10.2007 р. виданого Феодосійським міським судом.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд АР Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Окружного
адміністративного суду
Автономної Республіки Крим Циганова Г.Ю.