ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

 

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

 

07.10.08

Справа №2а-2223/08/6

 

09 г .20 хв.< Суддя по справі >, Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Латиніна Ю.А.,

          при секретарі Любобратцевої І.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу 

за позовом   ОСОБА_1         

до   Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районноїдержавної адміністрації АР Крим              

про стягнення щорічної разової грошової допомоги,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з позовом ОСОБА_1 з вимогами до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської райдержадміністрації АР Крим (далі - Управління) про стягнення разової грошової допомоги як інваліду війни 2 групи до Дня Перемоги за 2008 р. в сумі 3448 грн.

Позивач до суду не з'явився, надіслав заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача.    

Відповідач до суду повторно не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином,  заперечень на позов не надав, клопотань про розгляд справи у його відсутність не надіслав, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача на підставі наявних доказів у справі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ВСТАНОВИВ:

 

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1  статті 3 КАС України  дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Відповідно до Додатку 3 до Постанови Кабінету Міністрів України "Про структуру місцевих державних адміністрацій"  управління праці та соціального захисту населення відносяться до структурних підрозділів районних державних адміністрації, які згідно з частиною 2 статті 1 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” від 09.04.1999 року № 586-XIV являються місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

          Таким чином, Управління у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являється органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у таких розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком. Зазначена норма закону введена в дію Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року № 367-XIV.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється інвалідом війни 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується відповідним посвідченням  серії НОМЕР_1 від 10.03.2005 р. (а.с.2).

Таким чином, ОСОБА_1 відноситься до категорії осіб, яким відповідно до  частини 5 статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, як інваліду війни 2 групи.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з статтею 58 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в розрахунку на місяць на 2008 р.: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Судом встановлено, що разова грошова допомога відповідно до  ч. 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Також відповідно з ч.3 ст.28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Але суд враховує, що згідно з  частиною 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання щорічної грошової допомоги інвалідам війни основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74  van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку  це надання щорічної грошової допомоги інвалідам та учасникам війни,  держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки  схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки. 

          Таким чином, разова грошова допомога ОСОБА_1, як інваліду війни 2 групи у 2008 р. повинна складати  (481 х 8 мін. пенсій за віком) 3848 грн. Позивачу у ці періоди сплачено 400 грн.  допомоги, сума недоплати склала (3848 - 400 грн.) 3448 грн., які і підлягають стягненню з відповідача на його користь.

          Підпунктом б) п. 2 ст. 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" ч. 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх  соціального захисту” викладена в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України", дана сума визначена у розмірі 400 грн.

          З'ясовуючи  питання про можливість застосування до спірних правовідносин зазначені Закони суд виходить з наступного.

          Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому нормативному акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

          Крім того, згідно з абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України  не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав відповідно до частини 3 статті 8 КАС України  гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції.

          Статтею 1 Конституції України Україна проголошено демократичною, соціальною, правовою державою. Статтею 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави. Відповідно до статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

          Утверджуючи та забезпечуючи  права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист  і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

          Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої),  вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, відповідно до якої  держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

          Відповідно до частин 2,3 статті 22 Конституції України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 3 статті 2 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” встановлено, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

          Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України, в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

          На підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їх. 

          Таким чином, будь-які закони, які регулюють  правовідносини стосовно прав та свобод громадян, у тому числі Закон України «Про Державний бюджети на 2008 рік» мають відповідати вимогам Конституції та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

          Крім того, встановлений частиною 2 статті 95 Конституції України, частиною 2 статті 38 Бюджетного кодексу України перелік відносин, які регулюються Законом України про Державний бюджет є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, у тому числі Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

          Отже, встановлення зазначеними Законами України розміру виплат щорічної разової грошової  допомоги інвалідам війни в меншому розмірі, ніж передбачено статтею 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених зазначеним Законом. Залишивши незмінним зміст права на отримання щорічної разової грошової допомоги пунктом п.2 ст.  20 "Про Державний бюджет України на 2008 рік" звужено обсяг цього права і водночас фактично скасовано конституційну гарантію забезпечення належних умов існування ветеранів війни.

Також зміни, внесені пп. б) п. 2 ст. 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008. Згідно з п. 5.4. Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Суд приймає до уваги, що зазначене рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

          Таким чином, при визначені розміру разової грошової допомоги інвалідам війни у 2008 році необхідно керуватися статтею 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які визнані неконституційними.

На підставі викладеного, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо відмови в виплаті щорічної грошової допомоги ОСОБА_1 у 2008 році у розмірах, визначених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ не може бути визнана такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, тому позовні вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню.

                   Суд, враховуючи вимогу позивача про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги на його користь, вважає за можливе, відповідно до ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог, так як це необхідно для повного захисту прав позивача та вирішує, у звязку з тим, що дії Управління відносно відмови у виплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової  допомоги до 5 травня, як інваліду війни за 2008 рік не відповідають нормам діючого законодавства, визнати їх протиправними. 

У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, судовий збір поверненню не підлягає.  

Постанова складена у повному обсязі 10.10.2008 року.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дії Управління праці і соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації АР Крим відносно відмови ОСОБА_1 у виплаті щорічної разової грошової  допомоги до 5 травня, як інваліду війни, за 2008 рік в сумі 3448 грн. противоправними.

Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації АР Крим (АР Крим, смт. Кіровське, вул. Рози Люксембург 26-А, банківські реквізити не відомі) на користь  ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як інваліду війни, за 2008 рік в сумі 3448 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

          Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

 

Суддя Окружного

адміністративного суду

Автономної Республіки Крим                                          Латинін Ю.А.