АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1620/3125/12
Номер провадження 22-ц/786/1779/2013
Головуючий у 1-й інстанції Гриб М.В.
Доповідач Абрамов П. С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :
Головуючого судді : Абрамова П.С.
Суддів : Карпушина Г.Л. Корнієнка В.І.
При секретарі: Цилюрик М.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»
на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 березня 2013 року
У справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором
В С Т А Н О В И Л А :
В листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з вказаним позовом, зазначали, що 29.04.2008 року між ними та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір згідно з яким банк надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 31830, 4 долара США під 11% річних на строк до 29.04.2028 року. В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором з гр. ОСОБА_3 був укладений договір поруки.
Оскільки ОСОБА_2 належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, прохали стягнути з відповідачів солідарно на їх користь суму боргу в розмірі 324484, 06 грн.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 березня 2013 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по кредитному договору №014/0024/74/104732 від 29 квітня 2008 року в сумі 40596,03 доларів США (сорок тисяч п'ятсот дев'яносто шість доларів США 03 цента), що за курсом Національного Банку України відповідає 324 484,06 грн. (триста двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири грн.. 06 коп.) та 3219 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» прохали рішення суду змінити в частині відмови в задоволені позовних вимог банку до ОСОБА_3 та задовольнити їх вимоги в цій частині, вказували, що висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи , оскільки суд не проаналізував зміст укладених договорів та помилково прийшов до висновку про збільшення обсягу відповідальності поручителя.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів приходить до висновку про її відхилення .
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом 29.04.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладений кредитний договір №014/0024/74/104732, відповідно до умов якого останньому був наданий кредит у розмірі 31830,40 доларів США строком користування до 29.04.2028 року .
16.05.2008 року між ними було укладено додаткову угоду №1 до згаданого кредитного договору, відповідно якої були внесені зміни в частині відсоткової ставки за користування кредитними коштами з 11% на 9,26% річних та одночасно сторони передбачили нові умови збільшення на 5% річних процентної ставки, визначеної договором на випадок невиконання позичальника будь-якої з умов цього договору, в тому числі несвоєчасного погашення кредиту та процентів за цим договором . Крім цього, вказаною угодою, додатково було встановлено обов'язок позичальника сплачувати на користь кредитора комісії за кредитне обслуговування за Договором (.п.п.1.4-1.6).(а.с.83).
09.01.2009 року між позичальником та кредитором було укладено додаткову угоду №2 до того ж кредитного договору, відповідно якої Позичальнику з 16.01.2009 року було зменшено процентну ставку до 3,26% річних на термін 12 місяців (а.с.20-21), а 5 січня 2011 року сторони уклали угоду про зміну умов Кредитного договору, зокрема, в частині Графіку повернення Кредитних коштів, сплати процентів за користування ними. (а.с.85-91).
Також суд встановив, що ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував та своєчасно кредитні кошти не повертав.
Встановивши ці обставини місцевий суд з дотриманням вимог законодавства стягнув з ОСОБА_2 на користь банку суму заборгованості за кредитним договором пеню та залишок неповернутого кредиту. Всього на загальну суму 324 484, 06 грн.
В зазначеній частині судове рішення не оскаржується .
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з поручителя ОСОБА_3 як з солідарного боржника зазначеної вище суми боргу місцевий суд прийшов до висновку , що договір поруки був припиненим в зв'язку з зміною зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого його відповідальність збільшилася.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання
, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Проаналізувавши укладений між сторонам кредитний договір та додаткові угоди до нього, колегія суддів приходить до наступних висновків.
З укладеного між сторонами кредитного договору від 29.04.2008 року та додаткової угоди до договору від 16 травня 2008 року вбачається , що було змінено п. 1.4- 1.8 розділу 1., пункт 6.2 та пункт 10.2 основного договору, зокрема, додатковою угодою були змінені умови одностороннього права банку на збільшення відсоткової ставки та було визначені нові зобов'язання про сплату щорічної та щомісячної комісії.
Цією ж додатковою угодою було зменшено розмір відсоткової ставки з 11 до 9, 26 % річних.
Таким чином висновки місцевого суду про те, що фактично зобов'язання було змінено без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності є вірним. Запровадження нових, не обумовлених основним кредитним договором випадків, коли банк має право збільшити відсоткову ставку, та нові умови щодо сплати комісійних виплат є збільшенням обсягу відповідальності поручителя.
При цьому колегія суддів вважає, що сама по собі обставина, чи застосував банк своє право на збільшення розміру відсоткової ставки чи на введення нових розмірів комісій правового значення не має.
Кредитний договір є чинним, не розірваний, тому банк в любий момент має право застосувати правові наслідки обумовлені в додаткових кредитних угодах.
Доводи апеляційної скарги про те, що в основному кредитному договорі були передбачені такі ж умови, є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи умовами як основного кредитного договору так і додаткових угод до нього, а та обставина, що фактично збільшення обсягу відповідальності не відбулося, правового значення не має, оскільки змінені умови договору передбачали настання таких обставин.
В силу ст. 559 ч.1 ЦК України дія договору поруки була припинена в силу Закону.
Місцевий суд правильно зробив висновок, що оскільки договір поруки припинив свою дію ще 16 травня 2008 року, юридичного значення , згода поручителя на проведення реструктуризації боргу в травні 2011 року , не має.
Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували.
Підстави для зміни чи скасування судового рішення колегією суддів не встановлені.
Керуючись ст. 303, п1 ч.1 ст.307, 308 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти діб до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Судді : (підписи)
Копія згідно: