15.05.2013 103/108/13- ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2013 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді Скісова О.Є.,
при секретарі Ротаєнко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисарай цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Залізничненської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовною заявою до відповідача Залізничненської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим (далі відповідач) треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.10.1988 року між братом позивача, якому мати позивача ОСОБА_8 у 1987 році дала гроші на купівлю будинку, та ОСОБА_9 в простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 (попередня адреса домоволодіння). У відповідності до договору ОСОБА_9 у присутності свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 отримала від ОСОБА_8 1500 руб. за будинок, що підтверджується розпискою, та передала йому документи, також у присутності свідків ОСОБА_9 пояснила, що є єдиним власником будинку, на запитання про наявність ще будь-яких співвласників цього будинку, вона в категоричної формі відповіла, що їх немає. Даний договір не був оформлений нотаріально, з невідомих причин. Крім того, ОСОБА_9 довіреністю від 17.07.1989 року, посвідченою державним нотаріусом уповноважила позивача продати 3/5 частки цього будинку та виконувати всі дії, які пов'язані з виконанням цього доручення. Пізніше позивачу стало відомо, що ОСОБА_9 належало лише 3/5 частки даного будинку, а співвласниками 2/5 часток були ОСОБА_3 та ОСОБА_13 У 1999 році ОСОБА_9 померла. З моменту придбання будинку родина ОСОБА_8 постійно проживає в ньому, за рахунок сімейних коштів було зроблено ремонт, постійно оплачувалися комунальні послуги та податок за користування землею. Таким чином, з жовтня 1988 року позивач добросовісно, безперервно володіє житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, у зв'язку з чим, на підставі ст. 344 ЦК України просить визнати за нею право власності на 3/5 часток на даний житловий будинок за набувальною давністю.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, та її представник адвокат ОСОБА_14, що діє на підставі угоди про надання правової допомоги, позовні вимоги підтримали в повному обсязі по тих же підставах та просили визнати за позивачкою право власності за набувальною давністю на 3/5 часток житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, по тих підставах, що вона добросовісно володіє спірним будинком, відкрито, безперервно з 1988 року.
Представник відповідача Залізничненської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, в письмовій заяві до суду голова Залізничненської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим просив справу розглянути у відсутність представника Залізничненської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим, проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належно, причини неявки суду не сповістили. У судовому засіданні 28.03.2013 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 заперечували проти задоволення позовних вимог та пояснили, що з 2010 року у спірному будинку ніхто не проживає, про купівлю продаж будинку ніхто з них не знав та вони збираються прийняти спадщину після смерті ОСОБА_9
Вислухавши позивача, представника позивача, вивчивши матеріали справи, матеріали цивільної справи № 2-272/09, дослідивши надані позивачем письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких між сторонами ті іншими особами, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
По справі встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 29.10.1988 року укладеному у простій письмовій формі ОСОБА_9 продала ОСОБА_8 будинок АДРЕСА_1, з присадибною ділянкою за 1500 карбованців (а.с.17).
Відповідно до розписки ОСОБА_9 отримала від ОСОБА_8 за рахунок продажу будинку суму у розмірі 1500 карбованців (а.с.18).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.27).
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.25).
Відповідно до повідомлення Залізничненської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим домоволодіння АДРЕСА_2, належить ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, за вказаною адресою ніхто не зареєстрований, що підтверджується погосподарською книгою №12 на 2011-2015 роки (а.с.51).
Згідно відповіді КРП СМ БРТІ право власності на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровано: за ОСОБА_9 3/5 частки домоволодіння, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, засвідченого 08.06.1983 року Бахчисарайською державною нотаріальною конторою за р№1372, за ОСОБА_3 та ОСОБА_13 по 1/5 частки за кожною, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, засвідченого 14.09.1989 року Бахчисарайською державною нотаріальною конторою за р№3542.
Відповідно до акту обстеження домоволодіння АДРЕСА_2, невстановленими особами, самовільно без узгодження з владою та особами, що проживають в даному домоволодінні встановлені навісні замки на хвіртці, що веде на територію домоволодіння та на вхідних дверях, які ведуть у жилі приміщення.
Згідно до акту про смерть від 06.04.1999 року ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_5.
Відповідно до відповіді Бахчисарайської державної нотаріальної контори спадкова справа після смерті ОСОБА_9 не заводилась.
З показань свідка ОСОБА_15 вбачається, що у 90-х роках до Криму приїхала сім'я ОСОБА_8. ОСОБА_8 купив будинок в АДРЕСА_2, у поганому стані та приводив його у порядок. ОСОБА_1 до сих пір проживає у цьому будинку. Господарів не було біля 1-1,5 років.
З показань свідка ОСОБА_16 вбачається, що у 2002 році він познайомився з сім'єю ОСОБА_8 у с. Білокам`яне, які проживали ІНФОРМАЦІЯ_2. На наступний час у спірному будинку проживає ОСОБА_1
Частиною 1 ст. 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Умовами набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю є: добросовісне заволодіння майном на законних підставах, продовження володіння майном відкрито та безперервно, продовження володіння житлом протягом встановленого строку.
Згідно статті 227 ЦК України ( в ред. 1963 року) договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоч одна зі сторін є громадянином. Недотримання даної вимоги тягне за собою його недійсність. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Положеннями статті 47 Цивільного кодексу України ( в ред. 1963 року) передбачалася нікчемність угоди, що вимагала нотаріального посвідчення, укладеної без додержання нотаріальної форми.
Положеннями частини 1 статті 220 ЦК України такий правочин також вважається нікчемним.
Нікчемність вищевказаного правочину у будь-якому випадку перешкоджає виникненню у позивача та визнанню за ним права власності за набувальною давністю, згідно з положеннями частин 3, 4 статті 334 ЦК України, відповідно до яких право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення, а якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Ствердження позивача та її представника про те, що з моменту вселення до будинку Ніязовими було зроблено ремонт, сплачувалися комунальні послуги та податок за користування землею, також не свідчать про добросовісне заволодіння 3/5 частками спірного будинку.
Також право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника та однією з підстав визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 344 ЦК України є відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю, однак позивачка постійно посилається на договір купівлі-продажу між ОСОБА_9 та ОСОБА_8, як на одну з умов добросовісності заволодіння 3/5 частками спірного будинку, що також свідчить про неможливість застосування норми ст. 334 ЦК України.
Визнання відповідачем позову не є вирішальною обставиною, оскільки відсутні підстави передбачені ст. 344 ЦК України.
Таким чином, відповідно до ст.ст. 57-60 ЦПК України, позивачем не було наведено обґрунтованих доказів, на підтвердження її позиції щодо набуття нею права власності на 3/5 часток житлового будинку у порядку набувальної давності.
За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі ст.ст. 220, 344 ЦК України, ст. ст. 47, 227 ЦК України ( в ред. 1963 року) керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 294 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Залізничненської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: