Справа №784/1599/13 22.04.2013 22.04.2013 22.04.2013
Провадження №22-ц/784/1532/13 Головуючий у І інстанції Маржина Т.В.
Категорія - 27 Доповідач в апеляційної інстанції Лисенко П.П.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
22 квітня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Шолох З.Л. та Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Скопенко В.М.,
з участю:
представника позивача Волинчик Д.О.,
представник відповідача ОСОБА_3,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 березня 2013 року, ухваленого в цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
у с т а н о в и л а :
12 вересня 2012 року публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» - (надалі Банк) пред'явило до ОСОБА_5 зазначений позов, який обґрунтувало наступним.
08 вересня 2005 року правопопередник публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» - акціонерне товариство «Індекс-Банк», уклало з відповідачем трудовий договір на невизначений строк, з випробувальним терміном три місяці.
У зв'язку з цим, 21 вересня 2005 року сторони в простій письмовій формі уклали договір про відкриття карткового рахунку, видачу платіжної картки та їх обслуговування за № 157263.
Згідно його умов Банк брався відкрити картковий рахунок на ім'я власника рахунку і здійснювати його обслуговування, а власник рахунку, в свою чергу, неухильно дотримуватися всіх положень договору, тарифів та правил; надавати правдиві документи та відомості відносно себе та довірених осіб; сплачувати послуги Банку з випуску та обслуговування карток та картрахунку відповідно до тарифів.
26 квітня 2007 року сторони внесли зміни та доповнення до названого договору, згідно яких банк зобов'язувався відкрити відповідачу відновлювальну кредитну лінію в розмірі 5 700 гривень , а той брався щомісячно за розрахунковим циклом, сплачувати рекомендований щомісячний платіж, що становить 10% від суми кредитної заборгованості за картрахунком та нарахованими відсотками за користування кредитною лінією, виходячи із розміру 18 % річних.
На підставі заявки-анкети ОСОБА_5 від 11.06.2008 року, розпорядженням від 20.06.2008 року № 70/721 кредитну лінію було збільшено до 10 800 гривень.
Банк взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, в той час як відповідач свого слова не дотрималася
Взяті на себе зобов'язання Банк виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві платіжну карту з обумовленим кредитним лімітом, і чекав відповідної добросовісної договірної поведінки від карткодержателя, про те та, проводила виплати нерегулярно, систематично порушувала свої договірні зобов'язання, у зв'язку з чим станом на момент звернення до суду виникла заборгованість в розмірі, після уточнення, 28 584 гривні 36 копійок, з яких:
· 21 970 гривень 00 копійок заборгованість зі сплати тіла кредиту;
· 5 935 гривень 47 копійок заборгованість зі сплати процентів за користування позиченими грошима;
· 678 гривень штраф за несвоєчасне погашення кредиту і процентів.
Не змінили її позадоговірної поведінки неодноразові нагадування Банку про необхідність виконання зобов'язання у повному обсязі, ні заходи цивільно-правового впливу.
У зв'язку із цим, Банк просив стягнути з ОСОБА_5 на його користь заборговану грошову суму.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 березня 2013 року у позові відмовлено за його недоведеністю.
Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» подало на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, і ухвалити нове рішення, яким позов Банку задовольнити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду 1 інстанції скасувати, оскільки суд постановив його без точного додержання норм матеріального й процесуального права, і ухвалити у справі нове рішення, про часткове задоволення вимог банку.
Відмовляючи Банку у позові, суд 1 інстанції виходив з того, що той не надав належних та допустимих доказів своїм вимогам, а тому вони не можуть бути задоволені.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області з цим не погоджується, названі висновки суду вважає помилковими, необґрунтованими й незаконними.
За ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
В силу статей 251, 253, 509, 525-526, 598, 610, 611, 616, 622, 631 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сторони по зобов'язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється повністю або частково на підставах, встановлених договором або законом.
Особа, яка порушила зобов'язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.
При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов'язання в натурі.
Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов'язань, які не виконані належним чином.
Разом з наведеним, слід мати на увазі, що вирішуючи спори даної категорії, слід беззастережно дотримуватися положень цивільно-процесуального законодавства.
Так, судовий розгляд, яким цивільна справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду.
В силу ст. ст. 10, 59, 60, 213 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" рішення суду у цивільні справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість.
Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 58 - 59, ч.3 ст. 61, 212 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
При цьому, згідно із статтею 60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.
Оскаржене рішення місцевого суду не у повній мірі відповідає виписаному.
Як вбачається з матеріалів справи, і це доведено належними та допустимими доказами, 21 вересня 2005 року сторони в простій письмовій формі уклали договір про відкриття карткового рахунку, видачу платіжної картки та їх обслуговування за № 157263.
26 квітня 2007 року сторони внесли зміни та доповнення до названого договору, згідно яких банк зобов'язувався відкрити відповідачу відновлювальну кредитну лінію в розмірі 5 700 гривень, а той брався щомісячно за розрахунковим циклом, сплачувати рекомендований щомісячний платіж, що становить 10% від суми кредитної заборгованості за картрахунком та нарахованими відсотками за користування кредитною лінією, виходячи із розміру 18 % річних.
На підставі заявки-анкети ОСОБА_5 від 11.06.2008 року, розпорядженням від 20.06.2008 року № 70/721 кредитну лінію було збільшено до 10 800 гривень.
Взяті на себе обов'язки Банк виконав у повному обсязі, в той час як ОСОБА_5 свого слова не дотримала.
Взявши грошові кошти і використавши їх на свій розсуд, та заборгувала банку 17 829 гривень 37 копійок, з яких:
· 1 747 гривень 58 копійок неповернуте тіло реально взятого кредиту;
· 5 935 гривень 47 копійок заборгованість зі сплати процентів за користування позиченими грошима;
· 2 781 гривня 48 копійок нараховані проценти за дозволені перевитрати;
· 61 гривня 96 копійок несплачена комісія за зняття готівки в АТМ;
· 0 гривень 15 копійок плати за запит в банкоматі;
· 7 302 гривні 73 копійки нараховані штрафні санкції за прострочений кредит.
За такого і відповідно до статей 525, 589, 590, 625, 1048, 1049, 1054, глави 51 ЦК України, підпунктів 4.1.4.-4.1.5., 5.1.3., 8.6. (а.с. - 85) - ОСОБА_5 повинна відповідати за неналежне виконання кредитного зобов`язання і нести негативні наслідки таких своїх дій, а саме, повернути Банку тіло кредиту, сплатити прострочені відсотки та штрафні санкції.
При цьому, більшу частину боргу складає недозволений овердрафт (списання з карти клієнта суми, більшої, чим дозволено банком) та підвищені відсотки за нього, можливість чого передбачено договором.
Оскільки вона у добровільному порядку заборговані грошові кошти не сплачує, то їх слід стягнути за судовим рішенням.
Доведений розмір заборгованості становить 17 829 гривень 37 копійок, які і слід було стягнути з відповідача на користь позивача.
Оскільки суду 1 інстанції був іншої думки і такого не вчинив, то стягнення слід провести рішенням апеляційної інстанції.
Що ж стосується 3 300 гривень 36 копійок, зазначених у вимозі банку, як борг за вересень 2005 - червень 2006, перенесений з програмного комплексу TRANSMASTER, то вони не можуть бути стягнуті з відповідача, оскільки не підтверджені первісними фінансовими документами, як, зі слів представника Банку, втрачені.
Не підлягають стягненню і грошові суми у розмірі 288 гривень 76 копійок та 6 486 гривень 98 копійок, які в розрахункових документах банку значаться як проценти за недозволені перевитрати та штрафні проценти за прострочені перевитрати, оскільки, як на думку колегії, фактично вони є повторним нарахуванням плати за кредит та штрафних санкцій, за одні і ті ж порушення зобов'язання, що за чинним законодавством є неприпустимим.
В той же час, в силу ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 285 гривень 84 копійок судових витрат в суді першої інстанції і 142 гривні 92 копійки в апеляційній інстанції, а всього 428 гривень 76 копійок.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» задовольнити у повному обсязі.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 березня 2013 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» 17 829 гривень 37 копійок боргу за кредитним зобов'язанням і 428 гривень 76 копійок судових витрат, понесених в обох судових інстанціях.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: