КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" травня 2013 р. Справа№ 911/651/13-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
при секретарі: Вершути О.П.
за участю представників:
від позивача - Лещенко О.О.
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика» на рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2013 року (суддя Антонова В.М.)
за позовом Приватного підприємства «Шериф-Плюс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика»
про стягнення 62 666,66 грн.
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Шериф-Плюс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика» (далі - відповідач) про стягнення 62 666,66 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.03.2013 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суд Київської області від 14.03.2013 року та прийняти нове рішення, про відмову в задоволені позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.05.2013 року.
У судове засідання 16.05.2013 року з'явився представник позивача та надав усні пояснення по справі, в яких заперечує проти апеляційної скарги та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення представника відповідача про час та місце проведення судового засідання по розгляду даної апеляційної скарги, явка представників відповідача обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, апеляційна інстанція вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за відсутності представників відповідача за наявними матеріалами справи.
За змістом ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача встановив наступне.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Правовідносини між Приватним підприємством «Шериф-Плюс» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика» (замовник) виникли на підставі укладеного 09.03.2010 року договору про надання охоронних послуг №004 (далі - договір).
Предметом даного договору є те, що замовник передає, а виконавець приймає під охорону об'єкт, вказаний в дислокації (додаток №1) в подальшому об'єкт ( п.1.1 договору).
Відповідно до п. 1.3. договору охорона об'єкту здійснюється у дні і години, вказані у дислокації (Додаток № 1) до цього договору та згідно регламенту несення служби на постах, вказаних у додатку № 2, а також згідно додатку № 3, що до прийому приміщень під охорону. Система охорони об'єкту та дислокація постів визначається виконавцем та узгоджується із замовником у додатках, вказаних у п. 1.4 цього договору.
Фактичне надання виконавцем послуг згідно договору фіксується сторонами у двосторонньому Акті виконаних робіт, який складається не пізніше 10-го числа наступного за звітним місяця. У разі, якщо на протязі 10 діб після вказаного у п. 2.2 цього договору терміну замовник не підписав Акт виконаних робіт та не надав мотивованих пояснень відмови його підписання, послуги вважаються наданими у повному обсязі (п. 2.3. договору).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у відповідності до умов договору позивач надав відповідачу послуги по охороні об'єкту за березень - травень 2011 року на загальну суму 62 666,66 грн., про свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ШП-0000017 від 31.03.2011 року на суму 23 500,00 грн., №ШП-0000021 від 30.04.2011 року на суму 23 500,00 грн. та №ШП-0000026 від 20.05.2011 року на суму 15 666,66 грн., підписаними уповноваженими особами обох сторін, підписи яких скріплені печатками.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору сума даного договору складає 23 500,00 грн. щомісяця. Вона включає: 19 583,33 грн. за надання охоронних послуг та 20% ПДВ в сумі: 3 916,67 грн. Оплата суми договору (вартості охоронних послуг з ПДВ), яка визначена пунктом 2.1 цього договору, здійснюється замовником на розрахунковий рахунок виконавця щомісячно до 5-го числа місяця, що слідує за звітним, податкова накладна надається після надходження коштів на рахунок Виконавця. Одноразово, протягом 7-ми днів з дати прийняття об'єкту під охорону, Замовник зобов'язаний сплатити 50% від суми указаної у пункті 2.1 договору (у якості авансового платежу), шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.
Згідно п. 9.1., п. 9.2. договір набирає чинності з 20 травня 2010 року і діє до 31 грудня 2010 року. Після закінчення терміну дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається продовженим на невизначений термін, але кожна із сторін має право припинити його дію, попередивши про це другу сторону за 10 діб.
Оскільки сторонами не надано доказів звернення одна до одної із заявами, передбаченими п. 9.2 договору, а також доказів його розірвання, господарський суд дійшов висновку, що укладений договір автоматично продовжувався сторонами і був чинним на період, за який позивач просить стягнути заборгованість.
21.05.2011 року сторонами складено акт зняття постів, згідно п. 1 якого замовник не має претензій до виконавця по якості виконання останнім договірних обов'язків на постах, що знімаються відповідно до цього акту.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.ч. 1,2 ст. 193 ГК України).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проте, відповідачем в порушення умов договору не здійснено оплату за надані послуги у зв'язку з чим, позивач неодноразово звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю з вимогами погасити заборгованість, зокрема, на адресу відповідача були надіслані лист-попередження вих. № 64 від 18.05.2011 року, в якому позивач зазначав, що у разі непогашення заборгованості пости охорони будуть зняті о 9 годині 21.05.2011 року, а також відповідні претензії, зокрема, вих. №46 від 28.04.2011 року на суму 47 000,00 грн., вих. №93 від 19.09.2011 року на суму 62 666,00 грн., вих.№115 від 27.04.2012 року на суму 62 666,66 грн.
25.06.2012 року, у зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався за надані послуги, на адресу відповідача була надіслана претензія вих. №175 від 20.06.2012 року з вимогою терміново провести розрахунки на суму 62 666,00 грн.
Однак, відповіді на зазначену вимогу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика» не надійшло, зобов'язання щодо повної оплати наданих послуг у строк та в порядку визначеному законодавством відповідачем не виконано.
Враховуючи що позивачем було надано відповідачу послуги на суму 62 666,66 грн., а відповідач в порушення умов п. 2.2. договору та наведених норм законодавства свої зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача підлягають задоволенню у розмірі 62 666,66 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2013 року у справі № 911/651/13-г не підлягає скасуванню.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 14.03.2013 року - без змін.
Матеріали справи № 911/651/13-Г повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя Шапран В.В.
Судді Андрієнко В.В.
Буравльов С.І.