ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р.Справа № 5017/3823/2012

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Філінюка І.Г.,

Суддів: Лисенко В.А., Журавльова О.О.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням голови суду від 05.04.2013 р. № 247)

секретар судового засідання: Станкова І.М.

за участю представників учасників процесу:

від «НАК «Нафтогаз України» - Сидоренко А.С., за дов. від 22.03.13 № 14-58;

Від ПАТ «Одесагаз» - Ельчибекян І.М., за дов. від 02.01.13 № 21/17-1;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одесагаз»

на рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2013 р.

по справі № 5017/3823/2012

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Одесагаз»

про стягнення 1 057 246,82грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою в якій просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» пеню в сумі 754 705,56 грн., 3% річних в сумі 148 287,06 грн. та інфляційних в сумі 154 254,20 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Оборотова О.Ю.) від 11.03.2013 р. позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» про стягнення 1 057 246,82грн. задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заборгованість у сумі - 1 057 246,82грн., яка складається з суми пені 754 705,56грн., 3% річних в сумі 148 287,06 грн. та інфляційних в сумі 154 254,20 грн.; витрати по сплаті судового збору на суму 21 144,94грн.

Задовольняючи позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» місцевий господарський суд, зокрема, виходив з того, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як державне підприємство є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. За спірним договором постачався імпортований природний газ, який Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків, аж до припинення постачання природного газу на територію України, що майже і сталося 01 січня 2006 року та відбулося 01 січня 2009 року. Бюджетом України та фінансовим планом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», який затверджений Кабінетом міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу. Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ Позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» втрат є стягнення з боржників пені у розмірі передбаченої умовами Договорів. Загальна сума заявлених пені, 3% річних, інфляційних не компенсує повністю збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами. Також зазначено, що Вищим господарським судом України було прийнято ряд постанов в яких колегії суддів приходять до висновку, що при вирішенні питання щодо зменшення пені суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а важкий фінансовий стан боржника, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника не є винятковими обставинами в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст.83 ГПК України. Позивач несе збитки у своїй господарській діяльності внаслідок постійного невиконання своїх договірних зобов'язань контрагентами, у т.ч. і ПАТ «Одесагаз».

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Одесагаз» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2013 р. по справі №5017/3823/2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково: встановити розмір неустойки, що підлягає стягненню у 5000 грн., в іншій частині позову відмовити, судові витрати покласти на НАК «Нафтогаз України».

Зокрема, скаржник зазначає, що висунені з боку НАК «Нафтогаз України» позовні вимоги про стягнення 1057246,82 грн. не є цілком законними та обґрунтованими, не розраховані відповідно до норм закону, а також не враховують дійсних правовідносин, що склалися між сторонами.

Вказує, що нарахування пені суперечить статті 260 Цивільного кодексу України, оскільки порушеним є порядок.

Стосовно стягнення втрат від інфляції та відсотків річних посилається на те, що виконання зобов'язання прийняте НАК «Нафтогаз України» і таким чином припинене, тобто позивач не є кредитором, а відповідач не є боржником і через це застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України не припустиме.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді - Лисенко В.А., Журавльов О.О.) від 08.04.2013 року Публічному акціонерному товариству «Одесагаз» поновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги, вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.05.2013 р. о 10:00.

Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили.

У судове засідання 14.05.2013 р. з'явились представники сторін. Представник Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі, представник Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» проти вказаних доводів заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про доцільність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

30.09.2011 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/2131/11 за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011р. та у 2012р. природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п.1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору №14/2131/11 від 30.09.2011р. сторони погодили, що газ постачається за цим договором та використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

Згідно п. 3.1 договору №14/2131/11 від 30.09.2011р., продавець передає покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 53 390,000 тис. куб.м., з яких: в жовтні 2011р. - 2 450,000 тис.куб.м., в листопаді 2011р. - 4 065,000 тис.куб.м., в грудні 2011р. - 7 100,000 тис.куб.м., в січні 2012р. - 8 100,000 тис.куб.м., в лютому 2012р. - 7 700,000 тис.куб.м., в березні 2012р. - 6 100,000 тис. куб.м., в квітні 2012р. - 3 050,000 тис.куб.м, в травні 2012р. - 400,000 тис.куб.м, в червні 2012р. - 250,000 тис. куб.м, в липні 2012р. - 195,000 тис. куб.м, в серпні 2012р. - 155,000 тис.куб.м, в вересні 2012р. - 210,000 тис.куб.м, в жовтні 2012р. - 2 450,000 тис.куб.м., в листопаді 2012р. - 4 065,000 тис.куб.м., в грудні 2012р. - 7 100,000 тис.куб.м.

Пунктом 3.1.1 договору №14/2131/11 від 30.09.2011р. визначено, що обсяги газу, що планується передати за договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Пунктом 3.3, 3.4. договору №14/2131/11 від 30.09.2011р. встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати підписані та скріплені печаткою покупця продавцеві два примірника акта приймання -передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 4.1 договору №14/2131/11 від 30.09.2011р. передбачено, що кількість газу, яка подається Покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів Покупця.

Згідно із п.5.2. договору №14/2131/11 від 30.09.2011р. встановлено, що ціна за 1000 м3 газу становить 3023,50 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом.

Пунктом 6.1. договору №14/2131/11 від 30.09.2011р. встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Пунктом 6.2 договору №14/2131/11 від 30.09.2011р. встановлено, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог ЗУ «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Пунктом 7.2 договору №14/2131/11 від 30.09.2011р. сторони узгодили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору, продавець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до п. 11.1 договору №14/2131/11 від 30.09.2011р., цей договір набуває чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012р., а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.

30.09.2011р. 30.12.2011р. сторонами договору були укладені додаткові угоди №№ 1,2 якими сторони уточнювали та змінювали окремі пункти договору.

На виконання п. 2.1. договору купівлі-продажу природного газу №№14/2131/11 від 30.09.2011р. продавець протягом жовтня 2011 року - березня 2013року передав у власність покупцю імпортований природний газ на загальну суму 129 093 821,73грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, а саме: акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року на суму 7 316 702,68 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2011 року на суму 20 095 829,12 грн.; Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2011 року на суму 21 631 320,70грн.; акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 року на суму 26 296 353,36 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2012 року на суму 33 177 752,21 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2012 року на суму 20 575 863,66 грн.

В порушення приписів п. 6.1. договору відповідач несвоєчасно здійснював розрахунки за отриманий природний газ, у зв'язку із чим позивачем було нараховану відповідачу штрафні санкції.

Відповідно до розрахунку, наданого суду позивачем відповідачу нараховано пеню в сумі 754 705,56грн., 3% річних в сумі 148 287,06 грн. та інфляційних втрат в сумі 154 254,20 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції та трьох процентів річних в зазначених розмірах.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 754 705,56 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити розмір штрафних санкцій до 5000 грн.

Судом першої інстанції дане клопотання ПАТ «Одесагаз» щодо зменшення розміру пені залишено без задоволення.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду з такою позицією місцевого господарського суду не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту наведених норм випливає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Апеляційним господарським судом встановлено, що ПАТ «Одесагаз» здійснює реалізацію природного газу на підставі ліцензії за регульованим тарифом виключно населенню, підприємствам комунальної теплоенергетики та бюджетним установам та організаціям Одеської області. Діяльність ПАТ «Одесагаз» по забезпеченню та реалізації природного газу не є підприємницькою. Свої зобов'язання з подачі газу бюджетним установам та організаціям ПАТ «Одесагаз» виконало, однак, в свою чергу, ці підприємства розрахунок в повному обсязі не здійснили своєчасно.

Матеріали справи свідчать про те, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для позивача.

Ретельно дослідивши обставини справи та правовідносини сторін, колегія суддів вважає, що враховуючи статус відповідача, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, судом першої інстанції необґрунтовано стягнено пеню, у розмірі, нарахованому позивачем.

Зважаючи на викладене, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд Одеської області дійшов законного та обґрунтованого висновку про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання договірних зобов'язань, однак, рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2013 р. у справі № 5017/3823/2012 прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для вирішення справи по суті, в зв'язку з чим підлягає зміненню в частині стягнення пені, шляхом зменшення її розміру до 200 000 грн.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» задовольнити частково, резолютивну частину рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2013 р. у справі № 5017/3823/2012 змінити та викласти в наступній редакції:

«Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» про стягнення задовольнити частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» (65003, м. Одеса, вул Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208, р/р 2603030203944 у АТ «Ощадбанк» Одеське облуправління код банку 328845) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р 26032304921 у АТ "Ощадбанк" м. Київ код банку 300465) - заборгованість у сумі - 502 541,26 грн., яка складається з суми пені 200 000 грн., 3% річних в сумі 148 287,06 грн. та інфляційних втрат в сумі 154 254,20 грн.; витрати по сплаті судового збору на суму 21 144,94грн.»

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням усіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 18.05.2013 р.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Лисенко В.А.

Суддя Журавльов О.О.