Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

13 червня 2008 року                                                                                         справа № 22-а-6455/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів:                       Білак С.В.

                                   Міроновї Г.М.

ВСТАНОВИЛА:

         Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2008 року  по справі № 2-а-8184/08 задоволено частково позов ОСОБА_1                       ІНФОРМАЦІЯ_2  до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі               м. Макіївки Донецької області, внаслідок чого визнані дії Управління протиправними, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області  провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності (державної та додаткової) з 01.10.07р. відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру шести мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

          В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким позивачу у задоволенні позову відмовити.

                       Позивач під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.    

         Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

         Позивач належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_3р. Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від ІНФОРМАЦІЯ_5р. позивачу при первісному огляді встановлена ІНФОРМАЦІЯ_6 інвалідності з ІНФОРМАЦІЯ_5р. по ІНФОРМАЦІЯ_7р., пов'язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивачу була призначена пенсія по інвалідності, внаслідок встановлення ІНФОРМАЦІЯ_6 інвалідності, пов'язаною з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

         Позивач у жовтні 2007р. звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області з заявою про нарахування державної та додаткової пенсій у розмірах, встановлених  ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, на що УПФУ відмовило в перерахунку призначених пенсій з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність визначення розміру пенсії (лист від 03.10.2007р. №    -  а.с. 12).

          Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

          Згідно до ст. 54 наведеного Закону пенсії по  інвалідності,  що  настала  внаслідок  каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

         В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

          Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"       (частина третя статті 54 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005 ).

         Наведеною нормою також встановлено, що розмір пенсії для інвалідів ІНФОРМАЦІЯ_6, призначеної у відповідності з цим Законом, не може бути  нижчим 6 мінімальних пенсій за віком. Крім того, за приписами ст.50 цього Закону таким інвалідам призначається  щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50  процентів  мінімальної  пенсії  за віком.

         Цим же законом визначено, що порядок обчислення пенсії визначається Кабінетом Міністрів України.

         За приписами частини 1 статті 33 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що пенсія по  інвалідності  призначається залежно  від   групи   інвалідності і для інвалідів ІНФОРМАЦІЯ_6 складає 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

          Зазначене посвідчує, що після внесення змін у частину 3 статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” обчислення і призначення пенсії по інвалідності здійснюється за правилами загального закону, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону.

         Колегія судів не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною третьою доповнена Законом України № 2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності 31 березня 2005 року), тоді як частина третя статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” змінена Законом України від 17 листопада 2005 року №  3108-15 (набрав чинності 13 грудня 2005 року).

         Частиною 4 статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІНФОРМАЦІЯ_6 інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Приписи зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1997 року № 523 (з наступними змінами та доповненнями).

         Згідно до частини 3 статті 67  Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового  мінімуму.

         За приписами частини 3 статті 4 Закон України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-14 (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року) прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

            Статтею 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006рік» від 20.12.2005року № 3235-4, що набрав чинності  з 01 січня 2006року, був затверджений  прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.  

         Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2007 року - 380 гривень, з 1 квітня 2007 року - 387 грн., з 1 жовтня 2007 року - 395 грн.

          З урахуванням змін, внесених до цієї статті  Законом України від 15 березня 2007 року  № 749-5, прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

           Крім цього, зазначена стаття доповнена абзацом, яким  встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп. та  415 грн. 11 коп.

         Колегія судів погоджує висновок суду першої інстанції про безпідставність посилання відповідача на необхідність застосування у спірних відносинах постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. № 1“Про підвищення розмірів пенсій інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету”, оскільки, виходячи із приписів пункту першого та шостого статті 92 Конституції України, статті 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, дія положень наведеного Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.  Абзацом другим преамбули, частиною 3 статті 4, п.16 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, і те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

         Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначені Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-3, за приписами ст.17 якого до основних державних соціальних гарантій включаються мінімальний розмір пенсії за віком. Частиною другою зазначеної статті встановлено, що основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ст.19 цього Закону виключно законами України визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.

         Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень (зокрема рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005, № 10-рп/2008 від 22 травня 2008року по справі № 1-28/2008), і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України  не допускається.

         Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції  правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.                                                                                   

          Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:  

         Апеляційну скаргу  Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2008 року  по справі № 2-а-8184/08  залишити без задоволення.

          Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2008 року  по справі № 2-а-8184/08  залишити без змін.

          Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 червня 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 17 червня  2008року.

          Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

          Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                                         Гаврищук Т.Г.

Судді:                                                                                                                      Білак С.В.

                                                                                                                                 Міронова Г.М.