УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ справи: 122/8984/2012 Головуючий суду першої інстанції:Заболотна Н.М.
№ провадження: 22-ц/190/2389/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.
"15" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Сокола В.С.,
Суддів:Болотова Є.В., Пономаренко А.В.,
При секретарі:Урденко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи Сімферопольська міська рада, Управління Держкомзему у місті Сімферополі про усунення перешкод в здійсненні права власності на земельну ділянку шляхом знесення самовільно забудованої споруди, за апеляційною скаргою ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Центрального районного суду міста Сімферополя АРК від 18 лютого 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
30 жовтня 2012 року ОСОБА_6, посилаючись на статті 125, 126, 152, 212 ЗК України, статті 16, 316, 321, 376, 391 ЦК України, звернулась до суду із зазначеним вище позовом, просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0976 га, розташованою за адресою АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання відповідачів за власний рахунок знести самовільно збудовану споруду, яка розташована на вказаній земельній ділянці, привівши земельну ділянку у первісний стан. В обґрунтування вимог вказала, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 31 серпня 2011 року, виданого нотаріусом Першої Сімферопольської державної нотаріальної контори, вона є власником житлового будинку з надвірними побудовами, розташованого за адресою АДРЕСА_1. На підставі рішення Сімферопольської міської ради від 26 жовтня 2012 року їй видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0976 га за цією ж адресою, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя АРК від 18 лютого 2013 року позов задоволено. Усунуто перешкоди у здійсненні права власності на земельну ділянку площею 0, 0976 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_7, ОСОБА_8 знести самовільно забудовану споруду, зведену на земельній ділянці, що належить ОСОБА_6, за власний рахунок, привівши земельну ділянку у її первісний стан, придатний для використання. Стягнуто на користь ОСОБА_6 з ОСОБА_7 судові витрати в розмірі 1 407, 30 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_6 з ОСОБА_8 судові витрати в розмірі 1 407, 30 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7, ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказали на помилковість висновку суду про порушення ними меж земельних ділянок, неврахування правомірного володіння ОСОБА_8, як спадкоємцем після смерті її батька ОСОБА_9 земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 та житловим будинком. Також вказують на неправильну оцінку судом письмових доказів, а саме повідомлення виконавчого комітету від 17 липня 1990 року, технічного паспорту, кадастрового плану належної заявникам земельної ділянки, постанови про відмову у порушенні кримінальної справи. Також вважають незаконним (без надання ними, як суміжних землекористувачів, згоди) одержання 26 жовтня 2012 року позивачкою державного акту на земельну ділянку.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_7, ОСОБА_8 скаргу підтримали повністю за її доводами, ОСОБА_6 і її представник ОСОБА_10 просили скргу відхилити за безпідставністю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Статтею 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватись правил добросусідства (ст. 103), тощо.
Згідно статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.
Статтею 126 ЗК передбачено посвідчення права власності на земельну ділянку державними актами.
Відповідно до частини 2 статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню у порядку, встановленому законом.
Згідно статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Одним із способів захисту прав на земельну ділянку, визначених частиною З статті 152 ЗК України, є відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, а також застосовування інших, передбачених законом, способів.
Встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_6 є власником житлового будинку з надвірними побудовами розташованого за адресою АДРЕСА_1 (а.с.6).
Рішенням 42-гої сесії 6-ого скликання Сімферопольської міської ради АРК від 26 червня 2012 року № 452 затверджено проект землеустрою по відводу земельної ділянки, технічну документацію про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки за вказаною адресою, площа 0,0976 га (т.ч. земельну ділянку площею 0.0135 га, розташовану в охоронній зоні газопроводу, яка підлягає оформленню з обмеженням прав користування) для будівництва обслуговування житлового будинку (а.с.47).
На підставі зазначеного рішення Сімферопольської міської ради ОСОБА_6 26 жовтня отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії № 002204 (а.с.8).
Згідно висновку № 19 судової будівельно-технічної експертизи від 22 січня 2013 року при будові огорожі площею 13 кв.м. ОСОБА_7, ОСОБА_8 порушили належної на праві власності ОСОБА_6 межі земельної ділянки (а.с.106).
З фототаблиці до висновку № 19 наглядно вбачається, що рядом зі старою огорожою (стіна із каменю неправильної форми), яка знаходиться саме на межі земельних ділянок, відповідачі збудували частину бутобетонної стіни, яка знаходиться на значній відстані від старої стіни. Зазначене спростовує доводи відповідачів у засіданні апеляційного суду АРК у тій частині, що вони побудували стіну на місці старої огорожі.
З огляду на зазначені вище норми матеріального права і надані позивачкою належні письмові докази щодо порушення її прав відповідачами самочинною будовою, яка розташована на земельній ділянці позивачки, висновок суду першої інстанції щодо порушеного права позивачки являється правильним.
При вирішенні спору колегія суддів враховує також і те, що 11 липня 2012 року затверджено акт прийому-передачі межових знаків у кількості 6 штук у вигляді залізобетонних стовпів на зберігання ОСОБА_6 (а.с.40).
Даний акт був предметом розгляду експерта і врахований при проведенні судової будівельно-технічної експертизи від 22 січня 2013 року. Згідно показань в засіданні суду експертів ОСОБА_11 і ОСОБА_12 межові знаки зі сторони земельної ділянки АДРЕСА_2, якою користуються відповідачі, знищені і ведеться спірне будівництво.
Доводи апеляційної скарги, які по суті зводяться до незаконного отримання позивачкою державного акту на земельну ділянку колегія суддів до уваги не приймає як за причиною ненадання належних доказів, так і з огляду на предмет спору по даній справі.
Доводи скарги у частині неправильної оцінки судом повідомлення виконавчого комітету від 17 липня 1990 року, технічного паспорту, кадастрового плану земельної ділянки, постанови про відмову у порушенні кримінальної справи являються безпідставними (неналежні докази) за відсутністю даних у вказаних письмових доказах на спростування оскаржуваного висновку суду і можуть бути доказами за іншим позовом, якщо заявники вважають свої права, як землекористувачів, порушеними, про що їм і роз'яснюється.
Інші доводи апеляційної скарги, а саме порушення судом першої інстанції норм процесуального права (нероз'яснення прав) не являються підставою для задоволення скарги у сенсі статті 309 ЦПК України.
У цій частині колегія суддів вказує, що в засіданні апеляційного суду АРК відповідачам були роз'яснені їх права і обов'язки, вручені письмові пам'ятки, дані права і обов'язки сторони зрозуміли, у порядку статей 27, 60, частини 2 статті 303 ЦПК України жодного клопотання від заявників не надійшло.
Таким чином, у порядку статей 27, 60, 303 ЦПК України апелянти не надали належних доказів на спростування оскаржуваних висновків, тому колегія суддів згідно статті 308 ЦПК України скаргу відхиляє і рішення суду залишає без змін.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Центрального районного суду міста Сімферополя АРК від 18 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.
Судді: