Справа № 1013/7851/12 Головуючий у І інстанції Оладько С.І.
Провадження № 22-ц/780/2766/13 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Категорія 46 17.05.2013
УХВАЛА
Іменем України
15 травня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді - Приходька К.П.,
суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.,
за участю секретаря - Бобка О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" про поділ спільного майна подружжя.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА :
У вересні 2012 року позивачка звернулась до суду із позовом про поділ спільного сумісного майна подружжя, посилаючись на наступні обставини.
23.09.2007 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб.
Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
27.03.2012 року вона оформила на своє ім'я кредит строком на два роки на суму 10 500 грн. на ремонт квартири. При цьому, відповідач дав згоду на отримання кредиту та виступив майновим поручителем. За березень - червень 2012 р. ними було спільно сплачено на погашення кредиту 1 786, 02 грн. Подальші платежі вона здійснювала самостійно. Загальна сума, яка підлягає сплаті становить 12 554, 36 грн.
З червня 2012 року фактичні шлюбні відносини з відповідачем припинені.
Позивачка просила стягнути із відповідача на її користь 1\2 частину боргу за кредитним договором у суммі 6 277, 18 грн. та визнати її особистими зобов'язаннями, які витікають із кредитного договору.
Крім того, 07.12.2010 року між відповідачем та ОСОБА_6 було укладено попередній договір, відповідно до умов якого сторони домовились про укладання у майбутньому договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Під час підписання попереднього договору вони з чоловіком спільно сплатити ОСОБА_6 121 788 грн. В період з грудня 2010 р. по 30.12.2011 р. ними також було сплачено ОСОБА_6 ще 121 788 грн. Дані кошти були спільним сумісним майном подружжя. Під час розгляду справи у суді їй стало відомо, що попередній договір було розірвано, а грошові кошти в суммі 243 576 грн. були повернуті відповідачу.
Враховуючи викладене, позивачка просила визнати за нею право власності на 1\2 частину грошових коштів, які були сплачені за попереднім договором від 07.10.2010 р. та стягнути їх із відповідача.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29 березня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6 277,18 грн. в рахунок компенсації 1\2 частини боргу за кредитним договором від 27.03.2012 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «Дочірній Банк Сбербанку Росії» та ОСОБА_2 В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить в цій частині рішення скасувати з підстав неповного з'ясування судом обставин справи, невідповідності висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У судовому засіданні було встановлено,що сторони по справі перебувають у зареєстрованому шлюбі з 23.09.2007р.
Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Судом встановлено, що з червня 2012 року сторони по справі фактично припинили шлюбні відносини. Дані обставини справи визнаються сторонами.
Також, у судовому засіданні було встановлено, що 07.12.2010 року між відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено попередній договір, відповідно до умов якого сторони домовились про укладання у майбутньому, не пізніше 30 грудня 2011 року, договору купівлі-продажу частини житлового будинку або цілої квартири у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 В підтвердження наміру придбати частину житлового будинку або цілої квартири та з метою забезпечення виконання основного договору, ОСОБА_3 передав ОСОБА_6, а ОСОБА_6 прийняла до підписання попереднього договору, в якості авансу грошові кошти готівкою в сумі 121 788 гривень.
Відповідно до умов п. 2 Попереднього договору, ОСОБА_3 зобов'язався передавати ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 121 788,00 грн. рівними частинами по 30 447,00 грн. щокварталу, починаючи з грудня 2010 року до 30 грудня 2011 року. (а.с. 81)
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів, внесених за попереднім договором, суд першої інстанції виходив з того, що основний договір купівлі-продажу нерухомості між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладений не був, а кошти, передані за попереднім договором, повернуто відповідачу в лютому 2012 року та в подальшому витрачено на потреби сім'ї.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони грунтуються на обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, основний договір купівлі-продажу нерухомості між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладений не був.
Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
В обгрунтування позовних вимог позивачка ОСОБА_2 не надала суду належних та допустимих доказів щодо того, що в період з грудня 2010 року по 30 грудня 2011 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_6 121 788,00 грн.
Крім того, з пояснень свідка ОСОБА_6 вбачається, що у зв'язку з неукладенням основного договору, після закінчення строку дії попереднього договору, тобто після 30 грудня 2011 року, грошові кошти, передані їй ОСОБА_3 в якості авансу були повернуті йому, за виключенням суми штрафу, передбаченої договором.
Таким чином, судом встановлено та підтверджено доказами по справі, що грошові кошти в сумі 121 788, 00 грн. були повернуті відповідачу в період спільного проживання та перебування сторін у шлюбі.
Доказів на підтвердження того, що вказані кошти були витрачені ОСОБА_3 не на потреби сім'ї, позивачка суду не надала.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось.
Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 березня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: