ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.05.2013 Справа № 901/731/13-г

За позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Грант Трейд»

про стягнення 20 518 650, 28 доларів США та 17 074, 86 грн.

Суддя Гаврилюк М.П.

Представники:

Від позивача -Жадобін В.І., юрисконсульт, представник за довіреністю №010-01/6112 від 24 липня 2012 року.

Від відповідача - Хасіна І.С., довіреність від 10.04.2013.

Від третьої особи - Лехтман О.П., керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант Трейд», витяг з ЄДР серії ААБ №442783.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Генеральною угодою №151407N2 від 15.06.2007, у тому числі за кредитними договорами №151407К28 від 02.07.2007 та №151407К29 від 02.07.2007 в розмірі 20 518 650, 28 доларів США та 17 074, 86 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 527, 530, 610, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що всупереч умовам укладених між позивачем та відповідачем кредитних договорів, останній свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом не виконав належним чином, що призвело до виникнення за кредитними договорами заборгованості. На вказану заборгованість позивачем нараховані 3 % річних в розмірі 1314052,08 доларів США та пеня за прострочення сплати процентів в сумі 17 074,86 грн.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами викладеними у відзиві (а.с.189-191, т. 2) та додаткових поясненнях (а.с.89-91, т.3), зокрема вказує на те, що у відношенні відповідача у 2011 році було порушено провадження у справі про банкрутство з одночасним введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів по зобов'язанням, строки виконання яких настали, про що банк було повідомлено належним чином, у зв'язку з чим нарахування позивачем за цій період пені та 3 % річних є безпідставним. Крім того, на думку відповідача позивач фактично намагається стягнути суму заборгованості двічі, оскільки з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами між сторонами був укладений іпотечний договір, предметом якого є єдиний майновий комплекс вартістю 1015000000,00 грн. У зв'язку з виникненням заборгованості за кредитом приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Н.Є. було вчинено виконавчий напис за №588 від 15.03.2011, відповідно до якого звернуто стягнення на нерухоме майно. В межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису за №588 від 15.03.2011 зазначене вище майно було описано та арештовано та у даний час активно проводяться виконавчі дії.

Ухвалою від 23.04.2013 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Грант Трейд».

Ухвалою від 25.04.2013 за клопотанням третьої особи, у відповідності з частиною 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду спору, з урахуванням святкових днів, продовжений на 15 днів, а саме до 13.05.2013.

У судовому засіданні представник третьої особи підтримав заперечення відповідача, але письмових пояснень суду не надав.

Представник позивача надав заперечення на доводи відповідача в яких зазначив, що здійснення особою свого права на судовий захист не може ставиться у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься, зокрема захист цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (правонаступником якого є позивач у справі, Банк за Угодою) та Відкритим акціонерним товариством «Кримзалізобетон» (Позичальник за Угодою) було укладено Генеральну угоду № 151407N2 із змінами і доповненнями внесеними додатковими угодами № 151407N2-1 від 27.06.2007, № 151407N2-2 від 03.07.2008, № 151407N2-3 від 25.12.2008, № 151407N2-4 від 26.11.2009.

Відповідно до умов зазначеної Генеральної угоди банк проводить кредитні операції в межах загального ліміту заборгованості в розмірі 42000000 євро з терміном користування кредитними коштами до 15.12.2017 року на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, укладених в рамках Генеральної угоди (п. 4.1, 4.3, 4.5 статті 4 Генеральної угоди).

В рамках Генеральної угоди між Банком та Позичальником було укладено:

- Кредитний договір № 151407К28 від 02.07.2007 (а.с. 31-46, т.1) з додатком до нього, змінами і доповненнями внесеними додатковими угодами №151407К28-1 від 21.08.2007, №151407К28-2 від 24.12.2007, № 151407К28-3 від 18.01.2008, № 151407К28-4 від 25.04.2008, № 151407К28-5 від 27.06.2008, №151407К28-6 від 03.07.2008, № 151407К28-7 від 25.12.2008, №151407К28-8 від 05.03.2009, №151407К28-9 від 07.04.2009, № 151407К28-10 від 08.05.2009, № 151407К28-11 від 05.06.2009, №151407К28-12 від 07.07.2009, № 151407К28-13 від 30.07.2009, №151407К28-14 від 28.08.2009, №151407К28-15 від 29.09.2009, № 151407К28-16 від 29.10.2009, № 151407К28-17 від 26.11.2009, № 151407К28-18 від 30.04.2010, № 151407К28-19 від 30.06.2010, № 151407К28-20 від 29.07.2010, № 151407К28-21 від 03.08.2010.

- Кредитний договір № 151407К29 від 02.07.2007 (а.с.112-127) з додатком до нього, змінами і доповненнями внесеними додатковими угодами № 151407К29-1 від 21.08.2007, №151407К29-2 від 24.12.2007, № 151407К29-3 від 18.01.2008, № 151407К29-4 від 25.04.2008, № 151407К29-5 від 03.07.2008, №151407К29-6 від 20.11.2008, № 151407К29-7 від 25.12.2008, №151407К29-8 від 05.03.2009, №151407К29-9 від 07.04.2009, № 151407К29-10 від 08.05.2009, № 151407К29-11 від 05.06.2009, №151407К29-12 від 07.07.2009, № 151407К29-13 від 30.07.2009, №151407К29-14 від 28.08.2009, №151407К29-15 від 29.09.2009, №151407К29-16 від 29.10.2009, № 151407К29-17 від 26.11.2009, № 151407К29-18 від 30.04.2010, № 151407К29-19 від 30.06.2010, № 151407К29-20 від 29.07.2010, № 151407К29-21 від 03.08.2010.

На виконання умов Кредитного договору №151407К28 Банк відкрив Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в розмірі 6260000 доларів США із кінцевим терміном погашення кредиту 15.12.2017 року (п. 3.1, 3.2.1 та 3.2.2 статі 3 договору) та зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених в п. 3.2.5 та п. 3.5 статті 3 даного договору.

В межах зазначеної кредитної лінії та в порядку, встановленому п. 3.3 статті 3 Кредитного договору №151407К28 Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 6219600,40 доларів США.

На виконання умов Кредитного договору №151407К29 Банк відкрив Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в розмірі 11422139,90 доларів США із кінцевим терміном погашення кредиту 15.12.2017 року (п. 3.1, пп. 3.2.1 та 3.2.2 статті 3 даного договору) та зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених в пп. 3.2.5 та п. 3.5 статті 3 договору.

В межах зазначеної кредитної лінії та в порядку, встановленому п. 3.3 статті 3 Кредитного договору №151407К29 Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 11422139,90 доларів США.

Відповідно до умов Кредитних договорів №151407К28, №151407К29 Позичальник взяв на себе зобов'язання погашати кредит в строки зазначені в Графіку надання та погашення кредиту (додаток № 1 до Кредитних договорів), сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2 Кредитних договорів, а також виконувати інші зобов'язання за Кредитними договорами (п. 3.4, 3.5 статті 3 та п. 5.1 статті 5 Кредитних договорів).

Згідно зі статтею 7 Генеральної угоди та статті 6 Кредитних договорів в разі невиконання позичальником зобов'язань, зокрема: щодо сплати банкові платежів з погашення кредиту чи будь-яких сум, належних до сплати згідно з Кредитними договорами, або не виконання будь-яких інших умов та/або зобов'язань; щодо надання інформації та документів, що її підтверджують, надання яких передбачається Генеральною угодою та/або Кредитними договорами, банк повідомляє позичальника, що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, а також інші платежі, нараховані згідно з Кредитними договорами підлягають достроковому поверненню. При цьому, позичальник взяв на себе обов'язок сплатити зазначену в повідомленні суму протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення (п. 6.2 статті 6 та пп. 3.6.2 статті 3 Кредитних договорів).

Відповідно до п. 8.1. статті 8 Генеральної угоди та п.3.2. статті 3 і п.7.2. статті 7 Кредитних договорів у разі невиконання зобов'язань за Кредитними договорами Позичальник сплачує Банкові пеню у гривнях. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Кредитними договорами 28.09.2010 за №158-00/6440 позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення про порушення зобов'язань з вимогою здійснити дострокове погашення заборгованості за Кредитними договорами протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення. Вказане повідомленням було отримано уповноваженим представником відповідача 05.10.10 (а.с.131, т.2), але заборгованість позичальником до теперішнього часу не погашена.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На дату розгляду справи відповідачем не представлено доказів погашення заборгованості позичальників, не надано спростувань розрахункам позивача.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З наданих банківських виписок, яки наявні в матеріалах справи, вбачається, що позивач, на виконання досягнутої сторонами угоди, надав відповідачу кредитні кошти в межах кредитної лінії та в порядку, встановленому п. 3.3 статті 3 Кредитного договору №151407К28 в розмірі 6219600,40 доларів США, в межах кредитної лінії та в порядку, встановленому п. 3.3 статті 3 Кредитного договору №151407К29 в розмірі 11422139,90 доларів США, а останнім використані кредитні грошові кошти на загальну суму 17641740,30 доларів США.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Грошові кошти позивачу на час розгляду справи відповідачем не повернуті, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Процента ставка за кредитами передбачена у п. 3.2.5 статті 3 «Кредит та проценти» Кредитних договорів.

Згідно ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Прийняті на себе зобов'язання відповідачем належним чином не виконувалися, тому позивачем правомірно нараховані 1 562857,90 доларів США процентів за користування кредитом згідно з п. 3.2.5 статті 3 «Кредит та проценти» Кредитних договорів.

Крім того, позивачем нараховані 17 074,86 грн. пені за прострочення сплати процентів згідно з п. 8.1. ст. 8 Генеральної угоди та п.3.2 ст.3, п. 7.2. ст.7 Кредитних договорів та 3 % річних в розмірі 1314052,08 доларів США у порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Суд вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, зокрема, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами у Кредитних договорах погоджено, що пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань за Кредитними договорами суд вважає обґрунтованим нарахування відповідачеві пені за прострочення сплати процентів з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а саме у розмірі 17 074,86 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором чи проценти на банківський вклад (статті 1054, 1061 ЦК) в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Враховуючи те, що відповідачем у порушення умов Кредитних договорів несплачені проценти за користування кредитом у в строки встановлені в договорах та несвоєчасним погашенням кредиту, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення 3 % річних в розмірі 1314052,08 доларів США., адже нарахування 3% річних на суму боргу є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо посилань відповідача на безпідставність стягнення 3 % річних та пені, яки були нараховані позивачем за період протягом якого у відношенні відповідача у 2011 році було порушено провадження у справі про банкрутство з одночасним введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів по зобов'язанням, строки виконання яких настали, про що банк було повідомлено належним чином, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2010 у відношенні відповідача у порядку статті 11 Закону №2343-ХІІ порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до статей 1, 12 Закону N 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання і є похідними від нього.

З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань зі сплати пені за прострочення сплати процентів настав у позивача після 11.10.2010, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджується.

Що стосується 3 % річних, то суд звертає увагу на те, що інфляційні нарахування та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, якій полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, інфляційні нарахування та проценти річних не входять до складу грошового зобов'язання, у зв'язку з чим дія мораторію на них не розповсюджуються.

Посилання відповідача на те, що на час розгляду даної справи на виконанні у державної виконавчої служби знаходиться виконавчий напис нотаріуса №588 від 15.03.2011, яким звернуто стягнення на єдиний майновий комплекс вартістю 132263000,00 грн., який був предметом договору іпотеки №151408Z6, укладеного між сторонами 01.02.2008, тому задоволення позовних вимог банку за кредитними договорами є подвійним стягненням, судом до уваги не приймаються з огляду на таке.

Наявність виконавчого напису за відсутності його виконання не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права отримання процентів за користування кредитом і пені за несвоєчасну сплату процентів; сам по собі факт реалізації майна на прилюдних торгах на підставі виконавчого напису нотаріуса не припиняє грошового зобов'язання в разі недостатності для задоволення вимог іпотекодержателя вирученої від продажу предмета іпотеки суми; відкриття виконавчих проваджень за виконавчим листом та виконавчим написом нотаріуса щодо одного боржника відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для обє'днання виконавчих проваджень в зведене виконавче провадження у межах загальної суми стягнення і не призводить до подвійного стягнення боргу.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного суду України від 01.06.2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства «БМ Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовій збір покладається на відповідача.

Повне рішення складено 17.05.2013

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон» на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за Генеральною угодою №151407N2 від 15.06.2007, у тому числі за кредитними договорами №151407К28 від 02.07.2007 та №151407К29 від 02.07.2007 в розмірі 20 518 650, 28 доларів США (еквівалент 164 005 571,69 грн. згідно офіційного курсу НБУ станом на 22.01.2013) та 17 074, 86 грн., а також судовий збір в розмірі 68 820,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.П. Гаврилюк