УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2007р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Іванів О.Й.,
суддів: Шайди С.М. , Шкрібляка Ю.Д.,
секретаря Романюк Н.Ф.,
з участю: прокурора Вирсти Т.П.,
засудженого ОСОБА_1
розглянувши 06 грудня 2007р. у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Тисменицького районного суду від 13 вересня 2007 року, -
встановила:
Вказаним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, з середньою спеціальною освітою, не працює, розлучений, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше судимий:
Справа №11-461/2007р. Головуючий 1-ої інстанції Хоминець М. М.
Категорія ст. 186 ч.3 КК України Доповідач Іванів О.Й.
1)03.07.1996р. Івано-Франківським міським судом за ст. 140 ч.2 КК України (в редакції 1960р.) на 2 роки виправних робіт з відрахуванням у дохід держави 20% заробітку щомісячно, 13.01.1997р. постановою Івано-Франківського міського суду замінено виправні роботи на 1 рік 3 місяці
позбавлення волі;
2)29.03.2001р. Тисменицьким районним судом за ст. 140 ч.3 КК України (в редакції 1960р.) на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;
3) 16.11.2001р. Івано-Франківським міським судом за ст. 185 ч.3 КК України із застосуванням ст. 42 КК України (в редакції 1960р.) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
4) 26.08.2005р. тим же судом за ст. 185 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільнений 02.03.2007 року після відбуття строку покарання, громадянин України,
засуджений за ст. 186 ч.3 КК України на чотири роки позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбування покарання постановлено обчислювати з 15 березня 2007 року.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що в ніч на 15 березня 2007 року близько 3 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ліктем руки розбив скло віконної рами, через яке проник у коридор квартири АДРЕСА_2, належної потерпілій ОСОБА_2 Коли потерпіла, побачивши ОСОБА_1, почала кричати і кликати на допомогу, останній наніс їй кілька ударів рукою по голові, затуляючи при цьому її рот, вимагав грошей, зірвав з шиї потерпілої ланцюжок з хрестиком з металу жовтого кольору, виштовхав потерпілу на сходову площадку і з місця події втік.
В апеляціях:
· прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом, постановлений щодо ОСОБА_1 вирок вважає незаконним внаслідок м'якості призначеного покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. Просить вирок скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити більш суворе покарання;
· засуджений ОСОБА_1 постановлений щодо нього вирок вважає незаконним, оскільки ніякого злочину щодо потерпілої не вчиняв. Зазначає, що визнавальні показання в час досудового слідства дані ним внаслідок фізичного та психологічного насильства з боку працівників міліції. Просить вирок скасувати.
До початку розгляду справи прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, свою апеляцію відкликав.
Під час апеляційного розгляду справи засуджений ОСОБА_1 свою апеляцію підтримав, пояснив, що не вчиняв грабежу, що ланцюжок з хрестиком з металу жовтого кольору, який належить потерпілій, йому підкинули в час затримання працівники міліції. Капітан міліції ОСОБА_3 і старший лейтенант ОСОБА_4 застосовували до нього незаконні методи слідства шляхом нанесення побоїв, а слідчим ОСОБА_5 здійснювався на нього моральний тиск. Після затримання працівники Тисменицького райвідділу силоміць напоїли його спиртним, а потім повезли на медичний огляд для встановлення стану сп'яніння. Зазначив, що наведені ним обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, тому просить вирок як незаконний скасувати, а при відсутності до цього підстав пом'якшити призначене покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який просить задовольнити подану ним апеляцію, заслухавши пояснення прокурора, яка просить вирок суду залишити без змін як законний і обґрунтований, провівши судове слідство у частковому обсязі, обговоривши доводи апеляції, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляція засудженого задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на належно досліджених і правильно оцінених доказах.
Так, з показань потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що засуджений проник в її будинок в нічний час, розбивши вікно. Коли вона запитала його що він робить у її квартирі, ОСОБА_1 схопив її за шию, душив і бив рукою по голові, вимагав грошей, зірвав з шиї ланцюжок з хрестиком з жовтого металу, вона кричала. Тоді засуджений виштовхав її з коридору на двір де з силою кинув на сходову площадку.
За даними висновку експерта №563/392-У від 18.04.2007 року потерпілій ОСОБА_2 спричинено за вказаних нею обставин легкі тілесні ушкодження (а.с. 54-55).
З протоколу огляду місця події вбачається, що вікно у коридорі квартири АДРЕСА_2, де проживає потерпіла, розбито (а.с. 6-8, 10-15).
Під час особистого огляду ОСОБА_1 в присутності понятих з правої кишені спортивної кофти засудженого було вилучено ланцюжок та хрестик з металу жовтого кольору (а.с. 19), який в дальнішому впізнала потерпіла, зазначивши, що цей ланцюжок належав їй (а.с. 47).
Окрім того, потерпіла ОСОБА_2 15.03.2007 року при пред'явленні осіб для впізнання вказала на ОСОБА_1 як на особу, яка проникла в її будинок, спричинила їй тілесні ушкодження і викрала ланцюжок з хрестиком (а.с. 28).
За наведених обставин покликання ОСОБА_1 на те, що злочину не вчиняв, що наміру грабувати потерпілу не мав, а в її квартиру забрався з метою переночувати, є
необгрунтованим і спростовується вище наведеними доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку.
Твердження засудженого ОСОБА_1 про те, що явку з повинною та визнавальні показання про вчинення ним злочину органами досудового слідства здобуто незаконними методами, є безпідставними і на увагу колегії суддів не заслуговують. Вказані явка з повинною і визнавальні показання засудженого підтверджуються зібраними по справі і належно оціненими доказами.
Крім того, прокуратурою Тисменицького району згідно ухвали апеляційної інстанції від 14 листопада 2007 року перевірялись скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії щодо нього зі сторони працівників Тисменицького РВ УМВС і доводи засудженого про застосування до нього недозволених методів слідства свого підтвердження не знайшли, у зв'язку з чим слідчим прокуратури 26.11.2007 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях працівників міліції складу злочину.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ст. 186 ч.3 КК України відповідає встановленим судом обставинам справи.
Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
За наявності пом'якшуючих і обтяжуючих покарання обставин та думки потерпілої суд призначив ОСОБА_1 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.3 ст. 186 КК України.
Таким чином, підстав для скасування вироку, про що йдеться в апеляції засудженого, чи його зміни внаслідок пом'якшення покарання, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Тисменицького районного суду від 13 вересня 2007 року щодо нього, - без змін.