ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
31.10.06 р. Справа № 9/152пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А..при секретарі судового засідання Дибля Т.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства „Петровський завод вугільного машинобудування”, м.Донецьк
до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля”, м.Павлоград
про визнання правочину частково недійсним
За участю представників сторін:
від позивача: Гусєва Т.О. – довіреність №02/513 від 19.04.2006р.;
від відповідача: Шереметя Т.І. – довіреність №1-8/8764 від 30.12.2005р.;
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Державне підприємство „Петровський завод вугільного машинобудування”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля”, м.Павлоград про визнання правочину недійсним в частині санкцій, передбачених п.6.1. договору №1808-кп від 22.06.2004р. та в частині строків, передбачених п.4.2. договору та специфікацією до нього.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №1808-кп від 22.06.2004р. зі специфікаціями №1 до нього, додаткові угоди №№1,2,3,4 до договору №1808-кп від 22.06.2004р., Наказ Міністерства фінансів України №83 від 06.04.1998р., лист Міністерства фінансів України №31-03160-01-5/992 від 21.01.2005р., постанову Кабінету Міністрів України №939 від 06.07.2002р.
Відповідач надав суду відзив на позов №8/3177 від 23.05.2006р., у якому позовні вимоги не визнає та вважає їх необґрунтованими, посилаючись на те, що договір №1808-кп від 22.06.2004р. не є інноваційним та у ньому не йде мова про науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, які не є предметом спору. Стосовно позовних вимог в частині санкцій, передбачених п.6.1. договору, відповідач вважає їх безпідставними, оскільки умови даного договору випливають зі ст.231 Господарського кодексу України.
Заявою б/н та дати позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати правочин недійсним в частині санкцій передбачених т.п.6.2. договору №88 від 14.06.2004р. в частині нарахування пені та штрафу і Специфікації №1.
Господарський суд не приймає уточнені позовні вимоги Державного підприємства „Петровський завод вугільного машинобудування”, м.Донецьк, оскільки позивачем не представлено суду доказів укладання між ним та Відкритим акціонерним товариством „Павлоградвугілля”, м.Павлоград договору №88 від 14.06.2004р.
Позивачем також надано суду заяву №823/01 від 30.10.2006р. про проведення судової експертизи, відповідно до якої останній просить суд провести судову економічну експертизу з метою встановлення різновиду взаємовідносин, які виникли між сторонами за договором №1808-кп від 22.06.2004р., проведення якої доручити Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.
Господарський суд у заявленому позивачем клопотанні відмовляє, у зв’язку з недоцільністю, оскільки питання, яке ставиться перед експертом носить юридичний характер.
Розгляд справи відкладався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд встановив:
22.06.2004р. між Державним підприємством „Петровський завод вугільного машинобудування”, м.Донецьк та Відкритим акціонерним товариством „Державна холдінгова компанія „Павлоградвугілля”, яке було перейменоване у Відкрите акціонерне товариство „Павлоградвугілля”, про що внесено зміни до статуту підприємства був укладений договір про закупівлю продукції виробничо-технічного призначення на підставі листа погодження процедури закупівлі в одного учасника №426 від 07.06.2004р. №1808-кп, згідно якого Виконавець (позивач) взяв на себе зобов’язання розробити проект, виготовити та здати в експлуатацію уніфіковану телекомунікаційну систему диспетчерського контролю та автоматизованого керування гірничими машинами та технологічними комплексами (далі – система УТАС) на філії Замовника (відповідача) - Відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля” Шахті „Степова”.
Загальна сума договору складає 5 000 000грн.00коп. (п.2.1. договору).
Пунктом 3.2. договору сторони передбачили, що розрахунки проводяться на умовах 100% попередньої оплати згідно з виставленим рахунком Виконавця.
Відповідно до п.4.2. договору, строк виконання Виконавцем зобов’язань за договором у повному обсязі складає 3 місяці з моменту отримання попередньої оплати.
Пунктом 6.1. договору сторони встановили, що якщо виконавець не виконує обов’язки згідно договору в повному обсязі в строк згідно з п.4.2., він зобов’язаний сплатити замовнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми договору за кожний день прострочки.
30.07.2004р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №1808-кп від 22.06.2004р., згідно якої змінили строк виконання виконавцем зобов’язань за договором до 12 місяців. Зміни є невід’ємною частиною договору.
На підставі листа Міністерства фінансів України №31-03160-01-5/992 від 21.01.2005р. сторони додатковою угодою №3 від 01.08.2005р. до договору змінили строк виконання позивачем договірних зобов’язань до 17 місяців з моменту отримання попередньої оплати з поетапним звітуванням за виконанні роботи на протязі вказаного періоду шляхом передачі відповідачу актів виконаних робіт по кожному етапу в термін не пізніше 5 числа місяця, що наступає за місяцем, в якому закінчується відповідний етап. Зміни є невід’ємною частиною договору.
Крім того, даною додатковою угодою сторони встановили, що за порушення строків виконання договору, а також кожного його етапу виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості невиконаних в строк робіт, за якими допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості невиконаних в строк робіт. Зміни є невід’ємною частиною договору.
Відповідач взяті на себе договірні зобов’язання щодо перерахування 100% попередньої оплати в сумі 5 000 000грн.00коп. виконав своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №1/01190109 від 30.06.2004р., копія якого наявна у матеріалах справи.
Господарським судом встановлено, що зобов’язання за договором №1808-кп від 22.06.2004р. є змішаними: поставка (ст.712 Цивільного кодексу України), підряд ( ст.837 Цивільного кодексу України), виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт (ст.892 Цивільного кодексу України), підряд на проведення проектних робіт (ст.887 Цивільного кодексу України) з елементами науково-дослідного договору.
Позивач – Державне підприємство „Петровський завод вугільного машинобудування”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою про визнання правочину недійсним в частині строків, передбачених п.4.2. договору №1808-кп від 22.06.2004р. та специфікацією №1 до нього.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на той факт, що договір №1808-кп від 22.06.2004р. є інноваційним договором, складовою частиною якого є науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи. А згідно ст.325 Господарського кодексу України інноваційною діяльністю у сфері господарювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.
Також позивач зазначає, що відповідно до листа Міністерства фінансів України №31-03160-01-5/992 від 21.01.2005р. при виконані зазначеного у листі комплексу робіт, зокрема уніфікованої телекомунікаційної системи диспетчерського контролю та автоматизованого керування гірничими машинами і технологічними комплексами передбачаються роботи, на які згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.1999р. №1715 не розповсюджуються обмеження щодо терміну попереднього авансування.
Однак, у абзаці четвертому даного листа зазначено, що Міністерство фінансів України вважає за можливе, як виняток продовжити термін звітування за отримані авансові кошти за угодами, укладеними між ДП „Петровський завод вугільного машинобудування” і ВАТ „Павлоградвугілля” №1808-кп від 22.06.2004р. до сімнадцяти місяців поетапним звітуванням за виконані роботи на протязі вказаного періоду.
Сторонами, як вже зазначалось вище, на виконання вказаного листа Міністерства фінансів України було укладено додаткову угоду №3 від 01.08.2005р. до договору №1808-кп від 22.06.2004р., якою було продовжено строк виконання позивачем договірних зобов’язань до 17 місяців, з чого випливає, що умови п.4.2. договору з додатковою угодою №3 до нього прямо випливають з положень чинного законодавства та не суперечать їм.
Судом вище зазначалось, які взаємовідносини склались між сторонами за договором №1808-кп від 22.06.2004р.
Щодо строків, сторони додатковою №3 від 01.08.2005р. на підставі листа Міністерства фінансів України №31-03160-01-5/992 від 21.01.2005р. передбачили строк виконання зобов’язання.
Позивач не представив суду доказів звернення до відповідача з метою встановлення більш тривалих строків виконання зобов’язання.
Крім того, за приписом ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.3 ст.180 Господарського кодексу України). Якщо між сторонами не досягнуто згоди щодо цих умов, зазначені угоди вважаються неукладеними.
Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Всі умови договору суттєві, звичайні та з моменту його укладення стають однаково обов’язковими для виконання сторонами.
З наведеного вбачається, що позовні вимоги Державного підприємства „Петровський завод вугільного машинобудування”, м.Донецьк стовно визнання правочину недійсним в в частині строків, передбачених п.4.2. договору №1808-кп від 22.06.2004р. та специфікацією №1 до нього є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
У своїй позовній заяві Державне підприємство „Петровський завод вугільного машинобудування”, м.Донецьк також просить суд визнати правочин недійсним в частині санкцій, передбачених п.6.1. договору №1808-кп від 22.06.2004р.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач винайшов новий вид санкцій, якого нема ні в одному нормативному акті України, оскільки у п.6.1. договору встановлено розмір пені від суми договору, а не від суми простроченого платежу.
Позивач зазначає, що умови п.6.1. договору суперечать вимогам ст.549 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Як вбачається зі ст.1 Господарського кодексу України, цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
За приписом п.2 ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, якщо виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом або договором - за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
З наведеного випливає, що умови п.6.1. договору №1808-кп від 22.06.2004р. прямо випливають з положень чинного законодавства, а відтак підлягають застосуванню.
Таким чином, позовні вимоги ДП „Петровський завод вугільного машинобудування”, м.Донецьк щодо визнання правочину недійсним в частині санкцій, санкцій, передбачених п.6.1. договору №1808-кп від 22.06.2004р. є безпідставними та необґрунтованими, у зв’язку з зазначеним – не підлягають задоволенню.
Господарський суд зазначає, що відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також парольним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Враховуючи той факт, що позивачем не доведено суду факт невідповідності п.п.4.2., 6.1. договору зі специфікацією до нього нормам чинного законодавства, господарський суд робить висновок, що позовні вимоги Державного підприємства „Петровський завод вугільного машинобудування”, м.Донецьк є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У разі незгоди з умовами укладеного договору позивач мав право звернутися до суду з вимогою про внесення змін до договору у порядку, передбаченому законодавством.
Стосовно вимог позивача про призупинення дії умов договору, передбачених його пунктами 4.2., 6.1. до вирішення даного спору, то вони судом залишені без задоволення як необґрунтовані, оскільки правових підстав щодо призупинення дії умов договору чинним законодавством не передбачено.
Крім того, позивач у позовній заяві просить призупинити розгляд справи №17/422 та позову №8/2491 від 17.04.2006р. (справа №___) до вирішення даного спору.
За приписом ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Зазначене передбачає зупинення справи, щодо якої подано клопотання в порядку ст.79 Господарського процесуального кодексу України до розгляду, пов’язаної з нею справи, а не навпаки.
Таким чином, зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки суперечать нормам чинного законодавства.
Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.11, 203, 215, 509, 628-629 Цивільного кодексу України; ст.231 Господарського кодексу України; ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 35, 36, 43, 49, 77, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-
ВИРІШИВ:
У позові Державного підприємства „Петровський завод вугільного машинобудування”, м.Донецьк до Відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля”, м.Павлоград про визнання правочину недійсним в частині санкцій, передбачених п.6.1. договору №1808-кп від 22.06.2004р. та в частині строків, передбачених п.4.2. договору та специфікацією до нього – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
У судовому засіданні 31.10.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Текст рішення підписано 06.11.2006р.
Суддя Марченко О.А.