ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2013 р.Справа № 916/61/13-г

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренка

суддів В.І. Жекова,

О.Ю. Аленіна

при секретарі судового засідання Щербатюку О.В.

за участю представників сторін:

від ДП ДГ "Новоселівське" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення - Лопатюк М.В., Селезньов О.В.

від УПФУ у м. Котовську та Котовському районі Одеської області - Бургарт О.В.

від Головного управління юстиції в Одеській області - Вовк М.І.

від Панова А.Б. - Панов А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства дослідне господарство "Новоселівське" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення

на ухвалу господарського суду Одеської області від 03 квітня 2013 р.

по справі № 916/61/13-г

за заявою Управління Пенсійного фонду України у м. Котовську та Котовському районі Одеської області

до державного підприємства дослідне господарство "Новоселівське" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення

при участі

Головного управління юстиції в Одеській області

розпорядника майна Панова А.Б.

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою підготовчого засідання від 03 квітня 2013р. (суддя Равинський О.Ю.) Управління Пенсійного фонду України у м. Котовську та Котовському районі Одеської області (далі також - УПФУ у м. Котовську та Котовському районі Одеської області, УПФУ, Ініціюючий кредитор) визнано кредитором Державного підприємства дослідного господарства „Новоселівське" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (далі також - ДП ДГ „Новоселівське", Підприємство, Боржник, Скаржник) з грошовими вимогами у розмірі 582 949 грн. 01 коп.; зобов'язано кредитора у десятиденний строк за його рахунок подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради чи Кабінету Міністрів (газети „Голос України" чи "Урядовий кур'єр") оголошення про порушення справи про банкрутство ДП ДГ „Новоселівське" та подати до господарського суду примірник газети з надрукованим оголошенням; введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Панова Андрія Борисовича; зобов'язано розпорядника майна надати до попереднього засідання: звіт про хід процедури розпорядження майном боржника, до якого додати аналіз фінансово-господарської діяльності боржника (фінансово-майновий стан боржника, активи та пасиви боржника), відомості щодо наявного майна боржника, (наявного майна, яке знаходиться у заставі), в тому числі коштів, які знаходяться на рахунках у банках, докази неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити вимоги кредиторів, відомості щодо ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; зобов'язано розпорядника майна скласти реєстр майнових вимог кредиторів та подати до суду не пізніше двох місяців та десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду, а саме не пізніше 13.06.2013 р.; визначено, що попереднє засідання суду відбудеться не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду, а саме не пізніше 03.07.2013 р.; визначено, що скликання перших загальних зборів кредиторів має відбутися не пізніше трьох місяців і десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду, а саме, не пізніше 15.07.2013 р.; визначено, що засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або припинення провадження у справі про банкрутство, має відбутися не пізніше шести місяців після дати проведення підготовчого засідання суду, а саме не пізніше 03.10.2013 р.

Вказана ухвала винесена на підставі висновків місцевого господарського суду про те, що заява УПФУ у м. Котовську та Котовському районі Одеської області про наявність і безспірність боргу та неплатоспроможність Боржника, обґрунтована й підтверджена матеріалами справи, а Боржник самостійно неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед Ініціюючим кредитором, протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати; а також, що кандидатура арбітражного керуючого Панова А.Б. відповідає встановленим законодавством вимогам для призначення його на посаду розпорядника майна Боржника та заяв від інших арбітражних керуючих до суду не надходило.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою ДП ДГ "Новоселівське" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, з врахуванням додаткових пояснень, що надійшли до апеляційної інстанції 26.04.2013 р., просить припинити провадження у справі на підставі п. 7 ст. 40. Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі також - Закон про банкрутство), в його редакції до 19.02.1013 р. Свої вимоги Скаржник обґрунтовує тим, що судом при винесенні оскаржуваної ухвали не враховані вимоги ст. 44 Закону про банкрутство щодо Боржника, як сільськогосподарського підприємства. Крім того, Скаржник вважає, що місцевим господарським судом не досліджувався склад заявлених грошових вимог, де в суму заборгованості ДП ДГ „Новоселівське" УПФУ включена пеня та штрафні санкції, всупереч вимогам приписів ст. 1 Закону про банкрутство. Також Боржник зазначає, що Ініціюючим кредитором приховано, що з ДП ДГ „Новоселівське" до відкриття провадження у справі було стягнуто на користь УПФУ в рамках виконавчого провадження частина заборгованості в сумі 15 329, 95 грн. Частина ж заборгованості, яка залишається за вирахуванням сум штрафів, пені та вже сплаченої заборгованості є недостатньою, згідно вимог ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи положення п. п. 1, 11 Закону про банкрутство та порушення провадження у справі про банкрутство ДП ДГ „Новоселівське" ухвалою місцевого господарського суду 08 січня 2013 р., в даному проваджені судовою колегіє застосовуються положення Закону про банкрутство в редакції, яка діяла станом до 19.01.2013 р.

Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Судова колегія вважає, що висновки суду частково не відповідають вимогам чинного законодавства і матеріалам справи, а тому ухвалу слід скасувати частково, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи Ініціюючий кредитор звернувся до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство Підприємства, оскільки останнє на протязі більше ніж 3 місяці після настання строку не виконало свої боргові зобов"язання перед УПФУ по сплаті безспірних грошових вимог в сумі 382063,16 грн., що перевищує 300 розмірів мінімальної заробітної плати на момент звернення.

В якості доказів обґрунтованості своєї правової позиції УПФУ надало суду копію картки особового рахунку Боржника, корінці вимог, постанови про відкриття виконавчого провадження, лист начальника ВДВС Котовського МРУЮ від 26.12.2012 р. вих. № 15193, яким останній повідомив УПФУ, що грошові кошти по вимогам, які є виконавчими документами, не стягнуті. Також Ініціюючий кредитор надав інші необхідні докази, передбачені положеннями ст. 7 Закону про банкрутство.

25.02.2013 р. УПФУ звернувся до суду з заявою про збільшення кредиторських вимог та просив визнати його кредитором Підприємства на суму 712171,63 грн. В якості доказів безспірності своїх збільшених кредиторських вимог Ініціюючий кредитор надав копію картки особового рахунку Боржника, а також копії рішень про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок від 28.04.2012 р.; про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26.11.2012 р.

Розглянувши вказані кредиторські вимоги УПФУ у підготовчому засіданні, господарський суд оскаржуваною ухвалою визнав останнього кредитором до Підприємства з грошовими вимогами в сумі 582 949, 01 грн.

Дослідивши наявні у справі та додатково залучені апеляційною інстанцією докази, судова колегія приходить до висновку, що Ініціюючим кредитором доведені безспірні грошові вимоги до Боржника на дату винесення оскаржуваної ухвали в сумі 351 725, 85 грн. Вказаний висновок повністю доводиться наданим УПФУ на вимогу колегії суддів розрахунком вимог кредитора, копіями виписок з УДКСУ в Котовському районі та постановами про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.12.2012 р. (т. 2 апеляційного провадження, а. с. 121, 122-125, 126-139, 142-145). З наведеним висновком апеляційної інстанції повністю погодились в судовому засідання Скаржник, УПФУ та інші учасники процесу.

Господарський суд, розглядаючи згадане питання, помилково не витребував у Ініціюючого кредитора доказів та не перевірив перерахування Підприємством грошових коштів за виконавчими провадженнями, чим допустив неповноту з'ясування обставин справи, що є підставою для часткового скасування його висновку про визнання кредиторських вимог на суму 30 337, 31 грн., в задоволенні яких УПФУ слід відмовити в зв'язку з їх сплатою Боржником до винесення оскаржуваної ухвали.

Також, дослідивши наявні у справі докази судова колегія приходить до висновку, що господарський суд помилково визнав грошові вимоги Ініціюючого кредитора на суму 330 108, 47 грн., оскільки УПФУ не надало доказів їх безспірності, а недоведення УПФУ вказаної обставини позбавляло суд можливості розгляду вказаних вимог саме у підготовчому засіданні. Судова колегія зазначає, що Ініціюючий кредитор може реалізувати своє право про збільшення грошових вимог до Боржника на загальних підставах в межах строку, визначеного приписами ст. 14 Закону про банкрутство.

З огляду на викладене положення колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд розглянув заяву про збільшення УПФУ своїх кредиторських вимог до Боржника у підготовчому засіданні передчасно, а тому в цій частині висновок суду слід скасувати, а заяву Ініціюючого кредитора про збільшення вимог на суму 330 108, 47 грн. саме у підготовчому засіданні - залишити без розгляду.

Враховуючи викладені обставини, заяву УПФУ в частині визнання кредиторських вимог слід задовольнити частково.

В іншій частині висновки господарського суду в оскаржуваній ухвалі відповідають вимогам чинного законодавства і матеріалам справи, а тому вони залишаються без змін.

Апеляційною інстанцією не приймаються до уваги та відхиляються посилання Скаржника в апеляційній скарзі на те, що місцевим судом під час винесення оскаржуваної ухвали не було враховано, що Боржник є сільськогосподарським підприємством та, в порушення приписів ч. 5 ст. 44 Закону про банкрутство, не проаналізовано його фінансове становище з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва, а також можливість задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані Боржником після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт, оскільки такі посилання свідчать про хибне трактування Скаржником зазначених положень чинного законодавства.

Так, відповідно до положень ч. 5 ст. 44 Закону про банкрутство, при введенні процедури розпорядження майном боржника аналіз фінансового становища сільськогосподарського підприємства повинен здійснюватися з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва та його залежності від природно-кліматичних умов, а також можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані сільськогосподарським підприємством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт. Однак вказана норма закону не визначає обов'язок суду саме в підготовчому засіданні, в провадженні у справі про банкрутство сільськогосподарського підприємства, при введенні процедури розпорядження майна боржника, проводити аналіз визначених у вказаній нормі обставин, як підстав припинення такого провадження або його продовження. Вказані обставини мають бути враховані протягом процедури розпорядження майном боржника для встановлення можливості задоволення вимог кредиторів.

Також безпідставними судова колегія вважає посилання Скаржника та не, що сума боргу ДП ДГ „Новоселівське" перед УПФУ визначена в заяві без виокремлення штрафних санкцій та пені, що суперечить вимогам ст. 1 Закону про банкрутство.

Так, як вбачається з матеріалів апеляційного провадження, на підтвердження суми грошових вимог УПФУ господарському суду були надані корінці вимог до Боржник від 06.08.2012 р. № Ю-1, від 04.07.2012 р. № Ю-1, від 05.06.2012 р. № Ю-1У, від 03.05.2012 р. № Ю-1У, від 01.03.2012 р. № Ю-1У, від 02.04.2012 р. № Ю-1 У, від 03.02.2012 р. № Ю-1У. В наведених вище корінцях вимог вказано, що суми вимог складається лише з недоїмки зі сплати єдиного внеску, без врахування сум фінансових санкцій та пені. Всі зазначені корінці вимог свідчать, що самі вимоги про сплату недоїмки були отримані представником Боржника, що підтверджується відповідними підписами його відповідальної особи.

Згідно положень ч. 4 ст. 25 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в його редакції на момент пред'явлення вказаних вимог УПФУ) вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом; у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики; у разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

Отже, в разі наявності у Боржника зауважень щодо складу сум недоїмки, зазначених у вказаних вимогах про їх сплату, останній повинний був узгодити їх з УПФУ або оскаржити у встановленому законом порядку. Будь-які докази щодо оскарження зазначених вище вимог про сплату недоїмки або узгодження з УПФУ іншого складу вказаних в вимогах сум Боржником не надано а ні суду першої інстанції, а ні судовій колегії, що, зокрема, підтвердив безпосередньо представник Боржника в судовому засіданні апеляційної інстанції. Зважаючи на наведене положення, судова колегія приходить до висновку, що Боржник погодився з складом та сумами недоїмки, які наведені у перелічених вище корінцях вимогах УПФУ.

Відхиляються судовою колегією також і посилання Скаржника на те, що Ініціюючим кредитором не було доведено суму заборгованості Боржника, необхідну для порушення провадження справи про банкрутство останнього, оскільки на момент подання УПФУ заяви до місцевого господарського суду Підприємство сплатило частину своєї заборгованості. На думку Скаржника, вказане посилання підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т. 2 апеляційного провадження, а. с. 66-67) та виписками по особовому рахунку Боржника (т. 2 апеляційного провадження, а. с. 68-72).

Детально дослідивши зазначені вище письмові докази, якими Скаржник обґрунтовує згадану правову позицію, судова колегія приходить до висновку, що ці письмові докази свідчать про здійснення Боржником грошових виплат у зведеному виконавчому провадженні, однак такі виплати здійснювались останнім не для погашення заборгованості наданих УПФУ в якості доказів в даній справі вимог про сплату недоїмки, а для погашення зовсім іншої заборгованості Підприємства. Вказане безпосередньо видно з тексту напису про призначення платежу в перелічених письмових доказах.

Враховуючи викладене, апеляційна інстанція задовольняє апеляційну скаргу частково.

Керуючись ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Уточнену апеляційну скаргу задовольнити частково.

Пункт 1 висновків ухвали господарського суду Одеської області від 03.04.2013р. скасувати частково, визнавши Управління пенсійного фонду України у м. Котовську та Котовському районі Одеської області (66300, Одеська область, м. Котовськ, пр. Котовського 10, код ЄДРПОУ 37574302) кредитором до Державного підприємства дослідне господарство „Новоселівське" Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (66360, Одеська область, Котовський район, с. Новоселівка, код ЄДРПОУ 00494611) із грошовими вимогами у розмірі 351 725 , 85 грн.

У визнанні кредиторських вимог у сумі 30 337, 31 грн. відмовити, а вимоги про визнання кредиторських вимог у сумі 330 108, 47 грн. залишити без розгляду, задовольнивши заяву Управління Пенсійного фонду України у м. Котовську та Котовському районі Одеської області частково.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін..

Постанова підписана 16.05.2013 р.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Аленін О.Ю.