РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2013 р. Справа № 5004/1346/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бригинець Л.М.

суддів Демидюк О.О.

суддів Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Дика А.І.

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області на ухвалу господарського суду Волинської області від 03.04.2013 р. у справі № 5004/1346/12 (суддя Гончар Марія Михайлівна )

за заявою Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі

до Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" , м.Ковель

про банкрутство

за участю представників :

від апелянта -не з"явились

від боржника ПАТ "Ковельсільмаш" - Коваленко Ю.О. (довіреність від 22.01.13р.)

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду внесено зміни до складу колегії у справі № 5004/1346/12. Колегію суддів визначено у складі: головуючий суддя Бригинець Л.М., суддя Демидюк О.О., суддя Крейбух О.Г.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 03.04.2013р. (судді Гончар М.М.) припинено провадження у справі №5004/1346/12 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" та знято мораторій, накладений ухвалою господарського суду Волинської області від 29.10.2012р. у справі №5004/1346/12.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 03.04.2013р. про припинення провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш".

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Боржником подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апелянта заперечуються, з підстав наведених у відзиві.

Про час та місце розгляду апеляційної скарги всі учасники провадження повідомлені належним чином. (Докази повідомлення залучені до матеріалів справи). Апелянт правом на участь в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника апелянта за наявними у справі матеріалами.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. Відповідно до ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 29.10.2012р. за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі порушено провадження у справі № 5004/1346/12 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" відповідно до ст.ст. 6,7,11,12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Волинської області від 09.11.2012р., залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р., припинено провадження у справі № 5004/1346/12 відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2013р. ухвалу господарського суду Волинської області від 09.11.2012р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду ухвалою господарського суду Волинської області від 03.04.2013р. провадження у справі №5004/1346/12 припинено на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Припиняючи провадження у даній справі суд першої інстанції зокрема зазначив, що звернувшись до суду із заявою про порушення справи про банкрутство, ініціюючий кредитор - Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі покликався на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.08.2011 року №2а/0370/2023/11 про стягнення з боржника заборгованості в сумі 1 239 164 грн. 46 коп., яка виникла зі сплати фактичних витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2011 року по 18.07.2011 року, виконавчий лист від 13.09.2011 року №3615 (а.с. 6-8), чим підтверджував безспірність своїх вимог.

Постанова Волинського окружного адміністративного суду від 12.08.2011р. по справі № 2а/0370/2023/11 переглядалась в апеляційному порядку і набула законної сили 04.04.2013р. - з дня прийняття ухвали Львівським апеляційним адміністративним судом від цієї ж дати.

Згідно із ч. З ст. 254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 254 КАС України якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

З урахуванням положень ст. 254 КАС України господарський суд Волинської області дійшов висновку, що оскільки Постанова Волинського окружного адміністративного суду від 12.08.2011р. не набрала законної сили, - вимоги ініціюючого кредитора, що ґрунтуються на цій постанові, не є безспірними.

За відсутності доказів безспірності вимог ініціюючого кредитора та за відсутності правових підстав для визнання цих вимог за результатом проведення підготовчого засідання, господарський суд припинив провадження у справі.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обгрунтованість заперечень боржника.

Отже, остаточна оцінка вимог надається судом безпосередньо у підготовчому засіданні.

За результатами розгляду справи у підготовчому засіданні господарський суд Волинської області встановив, що постанова Волинського окружного адміністративного суду від 12.08.2011р. у справі №2а/0370/2023/11, згідно якій стягнуто з боржника заборгованість у сумі 1239164,46грн. на день розгляду справи про банкрутство ПАТ "Ковельсільмаш" не набрала законної сили, оскільки перебувала на перегляді Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постанова Волинського окружного адміністративного суду від 12.08.2011р. у справі № 2а/0370/2023/11 набула законної сили з дня проголошення ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду - 04.04.2013р.

Постановою ВДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції від 27.09.2011р. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №3615/2011р. у справі № 2а-0370/2023/11.

Відносно наявності не скасованого виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа, виданого на примусове виконання Постанови Волинського окружного адміністративного суду від 12.08.2011р. слід зазначити, що в преамбулі Закону України "Про виконавче провадження" вказано, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Постанова Волинського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року не набрала законні сили, відповідно до частини четвертої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року по справі №876/1489/13 поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Форвард" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року по справі №2а/0370/2023/11 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області.

Згідно ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Оскільки, судове рішення, яке було покладено в основу заяви про порушення справи про банкрутство вступило в силу лише 04.04.2013р., всі виконавчі дії що вчинені до цієї дати, - не мають юридичного значення, адже рішення суду яке не набуло законної сили не може створювати жодних правових наслідків.

28.03.2013р. ініціюючий кредитор звернувся до господарського суду із заявою про збільшення кредиторських вимог з посиланням на ст. 22 ГПК України.

Щодо збільшення ініціюючим кредитором своїх грошових вимог слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 8 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі про банкрутство, має право заявити додаткові майнові вимоги до боржника у межах строку, встановленого у статті 14 цього Закону.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Отже, порядок збільшення вимог у справах про банкрутство врегульовано ч. 8 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який є спеціальним по відношенню до ГПК України. Тобто, вимоги можуть бути збільшені ініціюючим кредитором після опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

На день розгляду справи в підготовчому засіданні про банкрутство ПАТ "Ковельсільмаш" оголошення в офіційному друкованому органі не публікувалось, а тому вказана заява подана ініціюючим кредитором передчасно.

Враховуючи викладене, посилання апелянта на положення ст. 22 ГПК України, якою передбачено можливість збільшення позовних вимог до прийняття рішення у справі, до уваги не приймаються, оскільки передбачають збільшення вимог у справах, що розглядаються в порядку позовного провадження.

Крім того, заява про збільшення розміру кредиторський вимог і додані до неї документи (копія постанови Волинського окружного адміністративного суду у справі 2а/0370/1715/12, копія виконавчого листа № 593/12, копія постанови про відкриття виконавчого провадження) можуть свідчити про наявність іншої підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, а не про збільшення грошових вимог.

В Постанові Пленуму Верховного суду України №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року (п.36) роз'яснено, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст. 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Щодо доводів апелянта про те, що за наявності двох порушених справ про банкрутство ПАТ "Ковельсільмаш" спочатку мало б бути припинено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Ковельсільмаш" за заявою ТзОВ "Флавія", а потім розгляд справи за заявою Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі, а не навпаки, слід зазначити таке.

Згідно абз 2 п. 35 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009р. у разі помилкового порушення двох або більше справ про банкрутство одного і того ж боржника підлягають припиненню провадження з усіх справ, крім справи, що була порушена першою.

Припиняючи провадження по справі № 5004/1346/12, господарський суд Волинської області керувався не наявністю двох справ про банкрутство одного боржника, а тією обставиною, що вимоги Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі не були безспірними. Отже, наявність іншої справи про банкрутство ПАТ "Ковельсільмаш" у даному випадку судом першої інстанції до уваги не бралось, а тому доводи апелянта щодо припинення провадження у зв'язку з наявністю ще однієї справи - є необґрунтованими.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 03.04.2013 р. у справі №5004/1346/12 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5004/1346/12 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бригинець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Крейбух О.Г.