Справа №0907/17466/2012

Провадження №22-ц/779/1123/2013

Категорія 34

Головуючий у І інстанції Ковалюк І.П.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів Матківського Р.Й., Бойчука І.В.

секретаря Мельник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 13 березня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2012 року представник ОСОБА_2- ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом в її інтересах до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири.

Позовні вимоги мотивував тим, що з вини відповідача 15.05.2012 року було затоплено квартиру ОСОБА_2, внаслідок чого їй спричинено матеріальні збитки на суму 3 474 грн. Крім того, внаслідок пошкодження майна вона зазнала моральних страждань, чим їй завдано моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 2000 грн. Посилаючись на зазначені обставини просив задовольнити позов.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі на дане рішення представник ОСОБА_2- ОСОБА_4 зазначає, що рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону. Суд при вирішенні спору не врахував акт комісії, яким підтверджується факт затоплення квартири позивача, а прийняв до уваги пояснення відповідача, які є голослівними. Вказаний акт є належним доказом і складався спеціалістами без огляду квартири, оскільки ОСОБА_3 такого доступу не надала. Факт витоку гарячої води саме з квартири відповідача може підтвердити свідок, який в цей момент перекривав кран гарячої води. Тому просив суд допитати цього та інших свідків про відомі їм обставини справи. З цих підстав просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 474 грн. майнової та 2000 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_3 доводів скарги не визнала посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову в інтересах ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що акт КП «Дирекція замовника» є неналежним доказом, тому позивачем не доведено обставин, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог, зокрема, що шкоду їй завдано з вини відповідача. При цьому підстав, з яких судом відмовлено в задоволенні відшкодування моральної шкоди, в рішенні не зазначено.

Відповідно до ст.ст. 1166, 1192 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що 15.05.2012 року було затоплено квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності позивачу.

Як вбачається з висновку експерта - оцінювача від 28.09.2012 року (а.с.7-20) в результаті затоплення приміщення кухні, коридору, санвузла водою із верхнього поверху значно пошкоджено оздоблення цих приміщень. Ринкова вартість матеріальних збитків, завданих внаслідок затоплення, визначена експертом в розмірі 3 474 грн.

При цьому вартість матеріальних збитків визначалась експертом як різниця між вартістю оцінюваної квартири до затоплення і її вартістю після затоплення, визначеними порівняльним підходом.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Цивільно-процесуального кодексу України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь в справі, не підлягають доказуванню.

В засіданні апеляційного суду з'ясовано, що відповідач визнала факт спричинення її діями майнової шкоди ОСОБА_2 внаслідок затоплення 15.05.2012 року квартири останньої та пошкодження її майна, заперечуючи лише розмір збитків. Підтвердженням цього факту є також і розписки від 31.05. та 01.06.2012 року, згідно яких в досудовому порядку вирішувалось питання відшкодування спричинених цими ж діями ОСОБА_3 збитків майну мешканців кв. АДРЕСА_2

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що факт заподіяння матеріальних збитків позивачеві внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_3 встановлений з врахуванням вищенаведених обставин і тому повторного доказування не потребує.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, та інших осіб, які беруть участь в справі.

При цьому як передбачено ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На спростування розміру збитків, визначених висновком експерта - оцінювача, ОСОБА_3 суду будь-яких доказів не представила.

Тому в цій частині вимоги представника позивача підлягають до задоволення.

Що стосується рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів виходить з наступного.

Заявляючи вказані позовні вимоги позивач посилалась на те, що внаслідок затоплення квартири вона понесла моральні страждання, змінився її звичний спосіб життя, що потребував організації додаткових зусиль тощо.

Однак, на підтвердження цих вимог доказів, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, ні позивач, ні її представник суду не представили.

Тому в цій частині підстав для задоволення позову не вбачається.

Судові витрати слід покласти на сторін відповідно до ст. 88 ЦПК України, що підтверджені документально.

На підставі наведеного, ст. 1166, 1167, 1192 ЦК України, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 13 березня 2013 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 474 грн. майнової шкоди та 729,30 грн. судових витрат .

В задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Г.П. Мелінишин

Судді: Р.Й. Матківський

І.В. Бойчук