Справа № 194/884/13-ц
Провадження № 2/194/457/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 травня 2013 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Фаріна Н.Ю.
при секретарі Воєвода В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Тернівки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” про стягнення моральної шкоди, заподіяної під час виконання трудових обов”язків,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення моральної шкоди, заподіяної під час виконання трудових обов”язків. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він багато років працював на підприємствах відповідача. За час роботи на підприємствах він отримав виробничу травму та захворів на професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень; нейросенсорна приглухуватість. За висновком МСЕК від 05.11.2012 року позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 40 %, з яких 30 % первинно та 10% - повторно по виробничій травмі 03.12.2003 року.
Внаслідок втрати професійної працездатності він вважає, що у нього наявна моральна шкода, оскільки: він втратив професійну працездатність; не може займатися домашніми справами, що потребують навіть незначних фізичних зусиль; відчуває великі незручності при веденні домашнього господарства; відчуває депресивний стан; та інші обставини. Позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду, з урахуванням вище наведених ним обставин, у розмірі 4 000 грн.
Представник відповідача надав суду заперечення відповідно до змісту, якого просить суд відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. Не доказано, не доведено та не встановлено наявність факту спричинення моральної шкоди відповідачем позивачу, протиправність дій відповідача, його вини відповідно до п. «д» 1.1 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків. Приведені позивачем доводи в підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди компенсовані позивачеві призначенням йому щомісячних страхових виплат, оплатою витрат на лікування.
Позивач в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просить позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву, в якій позовні вимоги не визнає, просить в задоволенні позову відмовити та розглядати справу за його відсутності.
Згідно вимог ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що позивач тривалий час знаходився у трудових відносинах з відповідачем – ПАТ «ДТЕК Павлогрдвугілля» й працював за різним фахом, що підтверджується копією трудової книжки.
За час роботи на підприємствах позивач отримав виробничу травму та захворів на професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень; нейросенсорна приглухуватість, згідно акту П-4 від 03.08.2012 року.
Згідно п. 13, 16, 17 зазначеного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технологічних процесів. Причина професійного захворювання: пил, шум, несприятливий мікроклімат. Професійні захворювання виникли з вини відповідача.
За висновком МСЕК від 05.11.2012 року позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 40 %, з яких 30 % первинно та 10% - повторно по виробничій травмі 03.12.2003 року, що підтверджується копіями довідок МСЕК.
Суд вважає, що внаслідок втрати професійної працездатності у позивача наявна моральна шкода, оскільки: він частково втратив професійну працездатність; змушений регулярно проходити стаціонарні лікування; постійно приймати лікарські препарати; не може займатися домашніми справами, що потребують навіть незначних фізичних зусиль; відчуває великі незручності при веденні домашнього господарства; відчуває депресивний стан; та інші обставини.
Вказані обставини, які наявні у позивача, обумовлюють необхідність пристосовуватися та організувати своє повсякденне життя по-новому й свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди.
Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а з 01.01.2008 року відшкодування Відділенням Фонду моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припинено.
Згідно ст. 13 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинило застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у Законі, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або/ соціальних послуг.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України», у випадках, коли з набуттям чинності певного закону, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Крім того, як встановлено рішенням Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008, Конституційний Суд України зазначає, що положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону N 717-V (717-16) скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону N 1105-XIV (1105-14). Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України (322-08) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
З урахуванням зазначеного та враховуючи ту обставину, що страховий випадок з позивачем настав 05.11.2012 року, коли йому було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 30% первинно у зв`язку з професійним захворюванням, суд вважає за необхідне позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві 3 000 грн. При визначенні розміру моральної шкоди, судом враховуються роз’яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин справи.
З урахуванням ст. 88 ЦПК України, ст.ст. 4,5 Закону України «Про судовий збір» суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь УДКСУ у м. Тернівка Дніпропетровської області судовий збір у сумі 114,70 грн.
Судом не можуть бути прийнятті до уваги доводи відповідача про те, що при укладенні трудового договору позивачу були роз’яснені умови праці, попереджено про наявність шкідливих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, безпідставні, оскільки ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Також судом не можуть бути прийнятті до уваги доводи відповідача про те, що позивачем не було надано висновок МСЕК про наявність спричинення йому моральної шкоди, оскільки в даному випадку позивач звернувся до суду за вирішенням виниклого спору й суд правомочний самостійно встановити факт заподіяння моральної шкоди потерпілому. В судовому засіданні наявність факту заподіяння моральної шкоди потерпілому встановлено судом. Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. У відповідності зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
На підставі викладеного, ст. 8, 22, 58 Конституції України, ст. ст. 268, 1167 ЦК України, ст.ст. 153,237-1 КЗпП України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 13 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», керуючись ст. ст. 10,11,60,88,179,212-215 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” про стягнення моральної шкоди, заподіяної під час виконання трудових обов”язків - задовольнити частково.
Стягнути з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві 3 000 (три тисячі) грн.
Стягнути з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь УДКСУ у м. Тернівка Дніпропетровської області судовий збір у сумі 114,70 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий