ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 124/1923/13-а
30.04.2013 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя, АР Крим в складі:
головуючого судді Благодатної О.Ю.,
при секретарі Кривозубової Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя про визнання незаконними рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 народилась 03.05.1941 р. До виїзду на ПМП з України в серпні 1996 року мешкала за адресою АДРЕСА_1. В червні 1995 року відповідачем було призначено пенсію за віком, що вона отримувала до серпня 1996 року. У зв’язку із виїздом в серпні 1996 року на ПМП за межі України на підставі ч.2 ст.92 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», пенсія була виплачена за 6 місяців вперед, після чого її виплату припинено. 20.10.2011 року позивачка звернулась до відповідача із заявою, у якій просила відповідно до ст.49 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» прийняти в 10-денний строк рішення про поновлення виплати пенсії, що раніше була призначена, та продовження її виплати щомісячно. Однак, позивачка не отримала відповіді, у зв’язку із чим 31.01.2013 року було надіслано адвокатський запит, на який було надано відповідь від 08.02.2013 року, з якого випливає, що листом від 01.11.2011 року ОСОБА_1 надавалась інформація. Після ознайомлення із зазначеним листом з’ясувалось, що відповідач інформував про відмову у поновленні йому пенсії, посилаючись на п.2 ч.1 ст.49 та ст.51 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Але позивач, посилаючись на рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009, вважає, що починаючи з 07.10.2009 року у відповідача не існує перешкод для поновлення позивачу пенсії. У зв’язку із цим представник ОСОБА_1 просить визнати незаконним відмову відповідача від 01.11.2011 року поновлювати пенсію, зобов’язати поновити пенсію з 01.11.2011 року, допустити негайне виконання рішення.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала, просила про його задоволення з підстав, викладених нею в позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, оскільки позов надано після закінчення строків звернення до суду. Також представник зазначила, що заяву про поновлення виплати пенсії необхідно надавати особисто пенсіонеру за місцем проживання (реєстрації). Також позивачці необхідно надати перелік документів для поновлення зазначених виплат.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1995 року по 1996 року проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2, та згідно копії посвідчення № 1941 отримувала пенсію за віком (а. с. 7).
В серпні 1996 році ОСОБА_1 виїхала на постійне проживання в державу Ізраїль. У зв'язку із цим, згідно зі ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплату пенсії ОСОБА_1 припинено.
Як вбачається із копії закордонного паспорту, в якому є відмітка про її виїзд на постійне місце проживання до держави Ізраїль та прийняття на консульський облік в консульському відділі в державі Ізраїль, ОСОБА_1 є громадянином України (а.с.8).
20.10.2011 року ОСОБА_1 особисто звернулась до Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя із заявою про поновлення їй виплати пенсії (а. с. 9).
Своїм рішенням відповідач відмовив у поновленні ОСОБА_1 пенсії за віком, оскільки за п. 4 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається громадянам України та особам, які постійно проживають або працюють на Україні. Відмову умотивовано тим, що оскільки зазначене рішення набрало чинності 07.10.2009 року та не має зворотної сили у часі, законних підстав проводити виплату пенсії громадянам, що виїхали з України на постійне місце проживання в іншу державу до зазначеної дати, у органів ПФУ не має. Окрім того, зазначеним рішенням Конституційного суду України взагалі не розглядалось питання про поновлення виплати пенсії громадянам, що виїхали за межі України до 07.10.2009 року. До того ж до наступного часу не визначено порядок виплати пенсії громадянам, що виїхали на постійне місце проживання за кордон. Таким чином, за фактичного існування ст.ст.49,51 Закону відсутній конкретний механізм його практичної реалізації та застосування. До того ж кошти ПФУ використовуваються виключно за призначенням та вилученню не підлягають (а. с. 14-15).
У запереченнях на позов від 28.03.2013 року, відповідач визнав, що ОСОБА_1 дійсно з 1995 року було призначено пенсію за віком, але у зв'язку з тим, що вона у 1996 році виїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїль, було припинено виплату пенсії.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов'язком держави. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону, виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Другим реченням ст. 51 Закону було встановлено, що під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року по справі № 1-25/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п.2 ч.1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Аналіз наведених норм свідчить, що після прийняття рішення Конституційним Судом України, Законом №1058-1 V не встановлено підстав для припинення пенсії в разі перебування пенсіонера за кордоном. Тобто ОСОБА_1 має право на отримання пенсії, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
Але разом з тим, згідно із ч. 2 ст. 49 Закону, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Згідно матеріалів справи, приводом для прийняття 01.11.2011 року оскаржуваного рішення відповідачем була заява ОСОБА_1 У зв'язку із цим, право оскарження відмови у поновленні пенсії у ОСОБА_1 виникає з дати прийняття рішення відповідачем про відмову їй у поновленні пенсії, тобто з 01.11.2011 року.
Але, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 дізналась про існування відмови від 01.11.2011 року лише після отримання відповіді на адвокатський запит 08.02.2013 року(а.с.11). Тобто строк для звернення до суду із позовом підлягає поновленню, про що просила представник позивача.
Порядок звернення особи за поновленням виплати пенсії передбачений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно зазначеного Порядку особі достатньо звернутися до відповідного УПФУ лише із заявою про поновлення виплати пенсії, оскільки відповідно до п.15 поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії. Матеріали справи містять відомості, що позивач зверталась із заявою про поновлення пенсійних виплат до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим особисто. Відсутність у відповідача пенсійної справи на даний час не є підставою для обмеження права позивачки на отримання пенсії.
Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення позову про визнання дій відповідача незаконними та про відновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 за період з 20.10.2011 року. Так, позивачка звернулась до відповідача особисто із заявою.
Разом із тим доводи УПФУ, викладені у запереченні, про відсутність законодавчого порядку виплати пенсії громадянам, які постійно мешкають за межами України, не можуть бути причиною обмеження права ОСОБА_1 на пенсію, і судом до уваги не приймаються.
При цьому суд вважає, що не підлягають застосуванню вимоги ст.256 КАС України щодо негайного виконання постанови.
Судові витрати сплачено на рахунок держави у повному обсязі, вимог щодо стягнення судових витрат з відповідача не заявлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати незаконною відмову Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя від 01.11.2011 року про відмову в поновленні виплати ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя поновити ОСОБА_1 пенсію за віком та здійснювати її нарахування та виплату, починаючи з 20.10.2011 року.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського Апеляційного Адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через Центральний районний суд м. Сімферополя протягом 10 днів.
Суддя: О. Ю. Благодатна