2-3061/11

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2013 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді - Алтухової О.С.,

при секретарі - Щукіній О.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника третьої особи ДРУ ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_5, представника третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_10, 3-ті особи: Товарно-транспортна біржа, Донецьку РУ «ПриватБанк», ОСОБА_6, про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_8 звернулась до суду з позовом до відповідачів, посилаючись на наступні обставини: їй на праві приватної власності належав легковий автомобіль НОМЕР_1. 8 листопада 2007 р. вона видала відповідачу ОСОБА_2 довіреність на право розпорядження зазначеним вище автомобілем.

27 серпня 2008 р. ОСОБА_2 на підставі біржового договору (угоди) купівлі-продажу транспортного засобу № 920886, укладеного на Товарно-транспортній біржі, продав належний їй легковий автомобіль ОСОБА_9. Укладаючи біржовий договір (угоду) купівлі-продажу транспортного засобу № 920886 від 27 серпня 2008 р. ОСОБА_2 перевищив надані нею та визначені в довіреності повноваження, в тому числі, не узгодив з нею ціну продажу автомобіля та інші істотні умови договору.

Зауважила, що зазначений правочин нею не схвалювався, будь-яких дій, що свідчили б про наступне його схвалення, нею не вчинялись. Відповідач, як повірений, своє зобов'язання за договором доручення, передбачене п. 3 ч. 1 ст. 1006 Цивільного кодексу України, не виконав і отримані від ОСОБА_9 за проданий автомобіль грошові кошти їй не передав.

Вважає, що відповідач зобов'язаний був передати їй грошові кошти в сумі 18000 доларів США, що складало на той час вартість належного їй автомобіля.

Просила стягнути з відповідачів на свою користь грошові кошти у сумі, еквівалентній 18000 доларів США, а саме 143523 грн., суму штрафних санкцій у розмірі 25809,8 грн., із яких 10104 грн. - інфляція і 15705,8 грн. - 3% річних, а також витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні позивач пояснила, що видавала генеральну довіреність ОСОБА_6, через деякий час дізналась, що автомобіль був проданий ОСОБА_2, але грошей їй ніхто не повернув. Наполягала на задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_1, діюча на підставі угоди, в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3, діюча за довіреністю, в судовому засіданні пояснила, що автомобіль був проданий ОСОБА_2 за довіреністю, яка була видана ОСОБА_11 Отримані кошти за продаж автомобіля в розмірі 16 000 доларів США він передав ОСОБА_11 Просила відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи.

Представник 3-ої особи ОСОБА_6 ОСОБА_7, діюча за довіреністю, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Пояснила, що після того, як ОСОБА_6 видала довіреність в порядку передоручення на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_4, вона поїхала з міста приблизно на рік, а тому ніяк не могла отримати гроші від ОСОБА_2 Ніяких письмових доказів передачі грошових коштів від ОСОБА_2 до ОСОБА_6 немає. Просила відмовити у задоволені позову.

Представник 3-ої особи ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_5, діючий за довіреністю, просив вирішити спір згідно з діючим законодавством.

Представник 3-ої особи Товарно-транспортної біржи в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Свідок ОСОБА_12, допитаний в судовому засіданні, пояснив, що в жовтні 2007 року був на СТО ВІП-Авто і бачив автомобіль Мазда-6, який був в аварійному стані, двигун знаходився в багажнику, йому сказали, що ціна на нього не визначена. Після листопада 2007 року ОСОБА_6, яка є його знайомою, була відсутня в місті близько року.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Довіреністю, посвідченою 24.10.2007 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрованою в реєстрі за № 1113, ОСОБА_8 уповноважила ОСОБА_6 зняти з обліку та продати, поставити на облік, якщо в тому буде потреба, належний їй на праві власності автомобіль марки MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_2. Довіреність була видана з правом передоручення строком на три роки (а.с.39).

08.11.2007 року ОСОБА_6, діюча від імені ОСОБА_8, уповноважила ОСОБА_14, ОСОБА_10 продати автотранспортний засіб марки MAZDA, модель 6, який належить ОСОБА_8, та, в тому числі, отримати гроші, що підтверджується довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_15, зареєстрованою в реєстрі за № 5523 (а.с.38).

27.08.2008 року ОСОБА_2, діючий від імені ОСОБА_8, уклав біржовий договір купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до умов якого транспортний засіб марки MAZDA, модель 6, що належав ОСОБА_8, було продано ОСОБА_9 за договірну ціну.

Позивач підставою позову вказує, що ОСОБА_2 перевищив повноваження, надані нею, в тому числі не узгодив ціну продажу автомобіля та інші істотні умови договору. Однак, суд не може погодитися з доводами позивача, оскільки ОСОБА_2, як і ОСОБА_6, були уповноважені продати транспортний засіб та отримати гроші, при чому довіреностями не було визначено за яку саме ціну це необхідно було зробити, а тому продаж автомобіля був вчинений у чіткій відповідності до обсягу повноважень, наданих довіреністю.

ОСОБА_8 просить стягнути з відповідачів грошові кошти, при цьому посилається на приписи п. 3. ч. 1 ст. 1006 ЦК України, відповідно до яких повірений зобов'язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Суд зазначає, що до правовідносин, які склалися між сторонами по справі, не можуть бути застосовані положення Глави 68 Цивільного кодексу України, оскільки договір доручення є зобов'язанням, за яким повірений зобов'язується вчинити певні дії, а довіреність є документом, який надає право особі вчиняти певні дії від імені іншої особи. Тобто, видача довіреності на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_10 не зобов'язувала вказаних осіб взагалі вчиняти будь-які дії, а лише надавала право на вчинення продажу автомобіля.

Таким чином, по вказаних позивачкою підставах позову, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 240, 241, 1000, 1006 ЦК України, ст.ст. 5, 60, 88, 212-216 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_10, 3-ті особи: Товарно-транспортна біржа, Донецьку РУ «ПриватБанк», ОСОБА_6, про стягнення грошових коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського

районного суду м. Донецька О.С. Алтухова