Справа № 22-ц-4936/12 Головуючий у І інстанції Підкурганний В.В.

Провадження № 22-ц/780/48/13 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д.О.

Категорія 36 16.05.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

15 травня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Приходька К.П.,

суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.,

за участю секретаря - Бобка О.В.,

розглянула матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: виконком Литвинівської сільської ради Вишгородського району Київської області, про визнання заповіту недійсним.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА :

У січні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до Вишгородського районного суду з позовом, в якому, з урахуванням поданих пізніше уточнень, просив визнати недійсним заповіт, складений 18.06.2007 року його батьком - ОСОБА_4, посвідчений секретарем Литвинівської сільської ради Вишгородського району Київської області та зареєстрований в реєстрі за № 75.

В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на те, що ОСОБА_4 наприкінці свого життя тяжко хворів на рак і приймав сильнодіючі медичні препарати, в тому числі і знеболюючі наркотичні речовини, які, на думку позивача, могли впливати на психічний стан батька, на його свідомість, та могли паралізувати його волю, тому він не міг усвідомлювати своїх дій при складанні заповіту на користь ОСОБА_2

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 13 липня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено, визнано недійсним заповіт, складений 18.06.2007 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на ім'я ОСОБА_2, посвідчений секретарем Литвинівської сільської ради Вишгородського району Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 75.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідачка ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову.

Зокрема, в обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначила, що в порушення норм цивільно-процесуального законодавства України, судом першої інстанції в основу рішення покладено як єдиний доказ - висновок Акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 75ц від 11.04.2012 року, складений експертною комісією відділення амбулаторних судово-психіатричних експертиз Обласного психіатрично-наркоологічного медичного об'єднання. При цьому, судом проігноровано інші докази по справі, які були подані нею в обгрунтування своїх заперечень, в тому числі покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Оскільки експертний висновок викликав певні сумніви у своїй достовірності та явно суперечив іншим матеріалам справи, а також даним медичної документації, нею було заявлено клопотання про призначення по справі повторної експертизи, проведення якої доручити іншим експертам. Однак, судом першої інстанції було безпідставно, на її думку, відмовлено в призначенні повторної експертизи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду вказаним вимогам закону не відповідає.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить копія повторного свідоцтва про смерть від 09.10.2007 року серії НОМЕР_1.

При житті, 18 червня 2007 року, ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповідав все належне йому майно своїй дружині - ОСОБА_2 Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Литвинівської сільської ради та зареєстрований в журналі реєстрації нотаріальних дій 2005-2007р.р. за № 75.

Позивач по справі ОСОБА_3 є рідним сином померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_10, про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 24.12.1987 року.

Встановлено також, що єдині спадкоємці - сторони по справі: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у передбачений чинним цивільним законодавством строк звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

З виписки історії хвороби № 1213 інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського та іншої мед. Д окументації, наявної в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_4 з 2006 року мав тяжке захворювання - центральний рак правої легені. В посмертному епікризі відзначено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, причиниа смерті: ракова інтоксикація, рак легень.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що згідно Акту № 75ц посмертної судово-психіатричної експертизи від 11.04.2012 року ОСОБА_4 на час підписання заповіту 18 червня 2007 року страждав на психічні розлади внаслідок ураження та дисфункції головного мозку і фізичної хвороби, ступінь виразності психічних розладів станом на вказану дату був таким, що ОСОБА_4 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

З огляду на висновки вказаної експертизи, суд першої інстанції вважав доведеним, що на момент складання оспорюваного заповіту волевиявлення ОСОБА_4 не було вільним та не відповідало його волі, що є правовою підставою для визнання заповіту недійсним.

Однак, колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погодитися не може, оскільки вони зроблені судом без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, оцінки наданих ними доказів, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Так, актом посмертної судово-психіатричної експертизи від 11.04.2012 року № 75ц встановлено, що ОСОБА_4, укладаючи та підписуючи заповіт 18 червня 2007 року, страждав на психічні розлади внаслідок ураження та дисфункції головного мозку та фізичної хвороби, що сталися з причин ракової інтоксикації на маніфестно-термінальній стадії раку легень, на фоні несприятливих побічних ефектів дії наркотичного анальгетику трамадолу, у вигляді психоорганічного синдрому, який супроводжувався больовим синдромом, вираженою астенією, епізодичним порушенням орієнтації, суттєвими порушеннями когнітивних функцій, пам'яті та емоційно- вольовою нестійкістю. Ступінь виразності психічних розладів, станом на 18 червня 2007 року у ОСОБА_4 був такий, що він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. (т. 2 а.с. 4-12)

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи свою позицію щодо наявності правових підстав для задоволення позову, не надав належної оцінки вказаному висновку судової експертизи у сукупності з іншими доказами, зібраними у справі. Зокрема не надано жодної правової оцінки показам відповідача ОСОБА_2, фельдшера ОСОБА_11, секретаря Литвинівської сільської ради ОСОБА_12, свідків - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 При цьому, на вказані докази посилалась відповідачка в обґрунтування своїх заперечень.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 29.10.2012 року у справі призначено повторну судово-психіатричну (посмертну) експертизу ОСОБА_4 в зв'язку з тим, що висновок експертизи суперечить матеріалам справи, містить внутрішні протиріччя між мотивувальною частиною та кінцевим висновком, що викликає сумніви в його правильності. (том 2 а.с. 86-87).

Висновком повторної посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи від 14 лютого 2013 встановлено, що у ОСОБА_4 на момент підписання заповіту 18 червня 2007 року, посвідченого секретарем Литвинівської сільської ради Вишгородського району Київської області, були відсутні психічні захворювання та психічні розлади. За своїм психічним станом ОСОБА_4 на момент підписання заповіту 18 червня 2007 року міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. (т. 2 а.с. 108-120).

Оцінюючи висновки вказаних експертиз з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження в сукупності із іншими доказами у справі, колегія суддів надає перевагу висновку повторної експертизи з таких підстав.

Повторна екпсертиза проводилась у найвищому за своїм ступенем експертному закладі судово-психіатричних експертиз - Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України.

При проведенні повторної експертизи експертами більш повно досліджувалась медична документація відносно ОСОБА_4, зокрема медична картка з Київського обласного онкологічного діспансеру; медична картка Київської обласної клінічної лікарні, завірена фотокопія історії хвороби з інституту фтізіатрії та пульмонології ім. Яновського, довідки лікарів психіатра та нарколога Вишгородської ЦРЛ від 25.02.2012 року.

Вказаний висновок повторної судової експертизи, як один із доказів взаємно пов'язаний з іншими доказами.

Так, свідки ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, показали суду, що спілкувались із ОСОБА_4 в період хвороби та безпосередньо в період, що передував складанню заповіту, і він висловлював свої наміри скласти заповіт на користь дружини - ОСОБА_2, був адекватним у своїх діях та розмовах.

З письмових пояснень фельшера ОСОБА_11 встановлено, що він зробив ОСОБА_4 першу ін'єкцію морфіну 1,0 мл о 20 годині 18 червня 2007 року, а останню ІНФОРМАЦІЯ_2. За час лікування з 18.06.2007 року по 15.07.2007 року ОСОБА_4 перебував в адекватному стані. Крім того, в судовому засіданні 02.12.2008 року, фельшер ОСОБА_11 стосовно психічного стану ОСОБА_4 повідомив суду, що у останнього «був нормальний адекватний стан до самого останнього дня, ми розмовляли на загальні теми, обговорюввали сімейні стосунки». Пізніше, в судовому засіданні 30.11.2011 року ОСОБА_11 давав свідчення аналогічні попереднім щодо відсутності психічних розладів у ОСОБА_4

Медична документація ОСОБА_4 також не містить прямих чи опосередкованих відомостей про наявність у нього ознак неадекватної поведінки, зниження пам'яті, інтелектуальної неспроможності, розладів свідомості чи будь яких інших психічних розладів здоров'я.

Відповідно до ч.3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З урахуванням обставин, встановлених при апеляційному розгляді справи, колегія суддів приходить до висновку що відповідно до ст. 309 ЦПК України суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, а ті обставини справи, які суд вважав встановленими, є недоведеними, неправильно застосував норми матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 липня 2012 року - скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: виконком Литвинівської сільської ради Вишгородського району Київської області, про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: