Справа № 2507/3532/2012 Провадження № 22-ц/795/954/2013 Головуючий у I інстанції: Овчарик В. М.

Категорія: цивільна Доповідач: Харечко Л. К.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

13 травня 2013 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Харечко Л.К.,

суддів: Іваненко Л.В., Зінченко С.П.,

при секретарі - Шкарупі Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Чернігові апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Нафком-Агро" на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства „Нафком-Агро" про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок,

треті особи відділ Держкомзему в Ічнянському районі Чернігівської області та державна реєстраційна служба Ічнянського районного управління юстиції Чернігівської області,

в с т а н о в и в:

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства „Нафком-Агро" про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,96 га, розташованої в м. Ічня Чернігівської області за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, укладений 12 січня 2010 року між ОСОБА_1 та дочірнім підприємством „Нафком-Агро".

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,48 га, розташованої в м. Ічня Чернігівської області за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, укладений 12 січня 2010 року між ОСОБА_1 та дочірнім підприємством „Нафком-Агро".

Стягнуто з Дочірнього підприємства „Нафком-Агро" на користь ОСОБА_1 107 (сто сім) гривень 30 коп. судового збору, сплаченого останньою при подачі позову до суду.

В апеляційній скарзі представник ДП „Нафком-Агро" просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оспорювані договори оренди земельної ділянки повністю відповідають типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 03.03.2004 року № 220 із змінами від 13.12.2006 року та від 03.09.2008 року та укладені до внесення змін в законодавство, а саме до ст. 15 ЗУ „Про оренду землі".

ДП „Нафком-Агро" зазначає, що чинним законодавством окремо передбачені умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а саме положеннями ст. 133 ЗК України. З огляду на те, що в договорах оренди земельних ділянок відсутні зазначені істотні умови, які й так визначені законодавчо, апелянт вказує що сторони при підписанні договорів оренди погодилися зі змістом та усіма умовами договорів, а тому висновок суду про відсутність в оспорюваних договорах всіх встановлених законом істотних умов є необґрунтованим.

Крім того, апелянт вказує, що державна реєстрація уповноваженим органом укладених між сторонами договорів оренди землі, яка мала місце 06.05.2010 року, є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 12 січня 2010 року між позивачем ОСОБА_1 та ДП „Нафком-Агро" було укладено два договори оренди земельних ділянок площею 4,96 га та 0,48 га (а.с.9-14).

Зазначені договори були зареєстровані в Ічнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії „Центр ДЗК" 06 травня 2010 року, про що в Державному реєстрі земель були вчинені відповідні записи.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у спірних договорах оренди землі відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, то вони підлягають визнанню недійсними відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України і з ним погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

16 вересня 2008 року Верховною Радою України було прийнято Закон №509-VІ, яким внесено зміни до положень частини 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», якою визначено істотні умови договору оренди землі.

Зі змісту приписів частини 2 статті 115 ЦК України (вклад до статутного капіталу господарського товариства), статті 177 ЦК України (види об'єктів цивільних прав), частини 1 статті 576 ЦК України (предмет застави), вбачається, що чинним законодавством передбачена можливість внесення майнових орендних прав до статутного фонду товариства або передача їх у заставу, причому таку передачу може бути здійснено як орендарем - щодо права на оренду земельної ділянки, так і орендодавцем - щодо права вимоги орендної плати, а тому визначення умов реалізації сторонами вказаних прав, об'єктивно знайшло своє відображення в положеннях частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції Закону України від 16.09.2008 року №509-VІ, якими умову щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, законодавець визначив в якості однієї з обов'язкових істотних умов договору оренди землі.

Вказаний Закон України від 16.09.2008 року, який набрав чинності 14 жовтня 2008 року, за приписами ч.1 статті 5 ЦК України, підлягав застосуванню Ічнянським районним відділом ЧРФ Центру ДЗК при здійсненні державної реєстрації договорів оренди землі, як акт цивільного законодавства, що регулював правовідносини між сторонами на момент державної реєстрації договорів оренди землі.

Згідно частини 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також визнання договору недійсним відповідно до закону.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 215 ЦК України та частини 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі», якою передбачено визнання недійсним договору, у тексті якого відсутні умови щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання укладених між ОСОБА_1 та ДП «Нафком-Агро» договорів оренди земельних ділянок недійсними.

Твердження ДП «Нафком-Агро» стосовно того, що договори оренди землі були укладеними до внесення змін в законодавство, а саме до ст. 15 ЗУ „Про оренду землі", є необґрунтованими, так як договори оренди земельної ділянки укладені 12 січня 2010 року та зареєстровані в Ічнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії „Центр ДЗК" 06 травня 2010 року, а зміни до положень частини 1 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» були внесені 16.09.2008 року, та набрали чинності 14.10.2008 року, тобто ще до укладення договорів оренди земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги про те, що приписами ст. 133 ЗК України окремо передбачені умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а тому відсутність у договорах оренди земельних ділянок вказаної істотної умови не свідчить про їх недійсність, не можуть бути враховані, оскільки суперечать положенням ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», яка передбачає наявність усіх істотних умов у договорі оренди землі, встановлених цією статтею.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги повністю спростовуються обставинами даної справи, не свідчать про порушення судом норм матеріального або процесуального закону та не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Нафком-Агро" відхилити.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Судді: