ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
16.11.06 р. Справа № 32/409а
Господарський суд Донецької області у складі судді О.М. Сковородіної при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Гончаров В.М. довіреність від 01.03.06р.
Мілюта А.О. довіреність від 15.02.06р.
Сінявський Ю.М. довіреність від 15.02.06р.
від відповідача: не з’явився
за позовом: Приватного підприємства “СлавПак” м. Слов’янськ
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка
про визнання недійсним акту держінспекції енергонагляду та неправомірними дій службових осіб інспекції
в судовому засіданні оголошені
перерви з 04.04.-18.04.06р.,
06.11.-16.11.06р.
Позивач, Приватне підприємство “СлавПак” м. Слов’янськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Краматорського підприємства електричних мереж Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка про визнання недійсними актів державної інспекції енергонагляду (акт № 005295 від 30.09.05р., повідомлення № 3692 від 24.10.05р.) про припинення постачання електроенергії та неправомірними дій службових осіб інспекції, а саме: Шевченко А.Б., Бутова В.А., Резуненко В.Н., Бойко М.В.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що під час перевірки ПП „СлавПак” дотримання Правил користування електричною енергією, з боку посадових осіб відповідача мала низка порушень проведення перевірки, та за її результатами складений акт, висновки в якому не відповідають дійсним обставинам, які мали місце під час перевірки.
04.01.06р. позивачем було надане клопотання про уточнення позовних вимог, в якому він просить визнати невстановленим фактів порушення позивачем Правил користування електричною енергією на підставах, викладених в актах перевірки № 005295 та № 0012241 від 30.09.05р., та відсутність, у зв’язку з цим права у відповідача припинити постачання позивачу електричної енергії.
17.10.06р. позивачем було надане клопотання про уточнення позовних вимог, в якому він просить визнати, що відповідач не мав права вимагати від позивача оплати суми, нарахованої ним додатково за вказаними в позовній заяві актами, та припиняти постачання електроенергії, відповідно до повідомлень, зазначених у позовній заяві, з урахуванням обставин, встановлених в ході розгляду справи.
Ухвалою суду від 02.12.05р. до участі у справі в якості належного відповідача було залучено Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” м. Горлівка.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що вимоги про визнання неправомірними дій посадових осіб відповідача є такими, що непідвідомчі господарського суду, підстави для визнання недійсним акту №005295 від 30.09.2005р. – відсутні, розрахунок вартості недорахованої електроенергії також є правомірним.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.
30.09.2005р. працівниками відповідача був складений акт № 005295 про порушення споживачем ПП “СлавПак” “Правил користування електричною енергією”.
В цьому акті зазначено, що уповноваженими представниками відповідача, в присутності представника споживача, проведена перевірка дотримання “Правил користування електричною енергією” (далі - Правила). Перевіркою встановлено, що споживач порушив вимоги Правил, а саме було змінено технічні характеристики прибору обліку (заниження значення приборів обліку).
Після цього виробничою службою енергонагляду та збуту енергії Краматорських електричних мереж було складено акт обстеження, в якому зазначено, що в результаті перевірки прибору обліку позивача та візуального огляду встановлено, що технічна характеристика електричного лічильника СА4У-И45, заводський № 182446 не відповідає ГОСТу, а саме: має погрішність, яка складає 13,5%.
Також, 30.09.2005р. відповідачем був складений акт технічної перевірки розрахункових засобів обліку № 0012241. В цьому акті вказано, що цілісність силових та вимірювальних ланцюгів до обліку не порушено, за висновками технічної перевірки розрахункових засобів обліку – погрішність лічильника – 13,5%.
Позивач вважає, що викладені в акті порушення фактично не мали місце, та взагалі акт №005295 від 30.09.2005р. складений з порушеннями вимог Правил, тому не може вважатись належним доказом наявності порушень.
Крім того, вважає, що цілісність силових та вимірювальних ланцюгів до обліку, доводить те, що позивач не міг занижувати значення приборів обліку.
В судовому засіданні працівники позивача, які були залучені до участі в справі в порядку ст.30 ГПК України, пояснили суду, що під час перевірки взагалі не було електронавантаження, оскільки підприємство в цей день не працювало, та будь яке визначення погрішності прибору обліку було взагалі неможливо.
Представник позивача Сінявський Ю.М. пояснював, що акт №005295 від 30.09.2005р. з викладеному в ньому порушенні, був ним підписаний під впливом перевіряючих, які погрожували відключенням підприємства від електроенергії.
Зі свого боку працівники відповідача, які проводили перевірку стверджували про те, що перевірка проводилась портативним трифазним багатофункціональним лічильником електричної енергії та потужності TPZ 308 – 06 № 9627. Зазначали, що без навантаження вищезазначений прибор погрішність не зафіксував би. Він (прибор) фіксує погрішність при мінімальному навантаженні.
З метою встановлення, чи дійсно мало місце порушення позивачем Правил, судом було призначено незалежну судову експертизу (ухвала суду від 28.04.06р.)
За висновками судової електротехнічної експертизи № 4152 від 05.07.2006р., проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. професора М.С.Бокаріуса, встановлено, що актом № 0012241 зафіксовано непорушність силових та вимірювальних ланцюгів та опломбування лічильника. За таких умов, втручання споживача в роботу розрахункового приладу (електролічильника активної енергії СА4У-И45) не було можливим. Відносна похибка лічильника СА4У-И45, відображена в акті обстеження від 30.09.05р., складеним відповідачем, не обґрунтована визначенням навантаження, при якому відбувалось дослідження похибки.
На трете питання – чи могла виникнути погрішність, якщо вона є, після зняття прибору та його транспортуванні на експертизу, - поставлене в ухвалі суду про призначення експертизи, відповідь не була надана, оскільки зазначена експертна установа не проводить досліджень електровимірювальних приладів. Лічильник не надавався на експертизу, тому експерт не надав відповідь на це питання.
Після поновлення провадження у справі, суд, керуючись ст.38 ГПК України витребував від Державного підприємства “Донецький регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації” результати метрологічного дослідження прибору.
Відповідно до акту проведення експертної повірки лічильника електричної енергії СА4У-И45 було встановлено, що лічильник електричної енергії СА4У-И45 № 182446, який належить позивачу, непридатний до експлуатації з причини наявності самоходу (п. 2, 3, висновок).
Крім того, в акті відображено, що припустима погрішність прибору обліку при певних навантажень коливається від ±2,0% до ±3,5%, а фактична погрішність лічильника коливається від -1,9% до 1,5%. Тобто, фактична погрішність лічильника не перевищує припустиму.
Виходячи з вимог Правил, судом також встановлено, що акт № 005295 від 30.09.2005р. складений з певними порушеннями, а саме, в частині відсутності в ньому:1) конкретного пункту Правил, який порушено позивачем; 2) переліку струмоприймачів і не визначення їхньої потужності; 3) сили струму на момент перевірки (п.1.1. п.1 акту).
Викладені обставини, свідчать про спростування висновку, викладеному в акті №005295 щодо наявності порушення позивачем Правил, яка визначено в акті перевірки як заниження значення приборів обліку.
З іншого боку, частина позовних вимог відповідача, заявлені як в позовній заяві, так і в уточненнях (змінах) до неї, не підлягають задоволенню, а інші взагалі є непідвідомчими господарському суду, виходячи з наступного.
Так, визнання неправомірними дій посадових осіб відповідача є вимогою до відповідних фізичних осіб, тоді як, відповідачами в господарському процесі можуть бути виключно бути підприємства, організації, що мають статус юридичної особи (ст. 21 ГПК України). Тобто, такі вимоги є непідвідомчими господарському суду за суб’єктним складом сторін.
Вимога про визнання невстановленими фактів, взагалі не є позовною, в розумінні ст.1 ГПК України, та, як слід, є також непідвідомчою господарському суду за предметною підсудністю.
Далі, відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі спори про визнання недійсним актів на передбачених законом підставах. В такому випадку слід комплексно застосувати ст. 20 ГПК України, ст. 16 ЦК України, ст. 12 ГПК України.
Тобто, акт № 005295 від 30.09.05р. про порушення споживачем „Правил користування електричною енергією” є технічним документом і свідчить лише про те, що при проведенні перевірки були встановлені зазначені в ньому факти. В данному акті не аналізуються встановлені факти на предмет відповідності законодавству та умовам договору, а отже, він не відноситься до актів, які в розумінні ст. 12 ГПК України, що можуть бути визнані недійсними. Акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Акт, який оспорюється, цим вимогам не відповідає, а тому не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України, і спір про визнання його недійсним непідвідомчий господарським судам України. А отже, провадження у справі в частині визнання акту № 005295 від 30.09.05р. про порушення споживачем „Правил користування електричною енергією” підлягає припиненню на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.
Аналогічно, не є актом, в розумінні ст. 12 ГПК України повідомлення № 3692 від 24.10.05р., оскільки, саме повідомлення не породжувало певних правових наслідків для позивача. Тобто, не повідомлення, а дії (як неправомірні) по відключенню від енергопостачання, мали стати предметом позову.
Також, таке повідомлення не визначено діючим законодавством, як документ, що є обов’язковим до виконання.
Та останні вимоги, визнати, що відповідач не мав права вимагати від позивача оплати суми, нарахованої ним додатково за вказаними в позовній заяві актами, та припиняти постачання електроенергії, відповідно до повідомлень, є також невірно обраним способом захисту права.
Так, позивач має припускати, що особа не має певних прав, але ж до вчинення такою особою дій (за умови відсутності прав), права та охоронювані законом інтереси інших суб’єктів – не порушуються (наприклад, особа не має права оренди майна, але ж до моменту самовільного заволодіння нею цим майном, права власника не порушуються).
Тобто, якщо відповідач в цій справі не припинив постачання електричної енергії, та не отримав від позивача додатково нарахованих коштів, порушення прав останнього не відбулось.
Позивач у справі стверджував про те, що він здійснив перерахування суми електроенергії, донарахованої за наслідками перевірки. Проте, повернення цих коштів не є предметом цього позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині визнання неправомірними дій службових осіб інспекції, а саме: Шевченко А.Б., Бутова В.А., Резуненко В.Н., Бойко М.В., визнання акту № 005295 від 30.09.05р., повідомлення № 3692 від 24.10.05р. недійсними.
У вимогах про визнання, що відповідач не мав права вимагати від позивача оплати суми, нарахованої ним додатково за вказаними в позовній заяві актами, та припиняти постачання електроенергії, відповідно до повідомлень, суд відмовляє, в зв’язку з невірно обраним позивачем способом захисту права.
Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі „Правил користування електричною енергією”, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України
від 31 липня 1996 року N 28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р. за N 417/1442, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, керуючись п. 1 ст. 80, ст. ст. 1, 12, 21, 22, 33, 30, 38, 42, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
Припинити провадження у справі в частині визнання неправомірними дій службових осіб інспекції, а саме: Шевченко А.Б., Бутова В.А., Резуненко В.Н., Бойко М.В., визнання акту № 005295 від 30.09.05р., повідомлення № 3692 від 24.10.05р. недійсними на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.
Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо визнання, що відповідач не мав права вимагати від позивача оплати суми, нарахованої ним додатково за вказаними в позовній заяві актами, та припиняти постачання електроенергії, відповідно до повідомлень.
Рішення набирає законної сили 27.11.06р.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.
Суддя Сковородіна О.М.