Головуючий 1 інстанції Бичков П.Ю.
Категорія 34 Суддя доповідач Супрун М.Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Лоленко А.В.
суддів Супрун М.Ю., Солодовник О.Ф.
при секретарі Папоян К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства „Донецький завод високовольтних опор", третя особа: ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,
за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства „Донецький завод високовольтних опор" на рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2013 року,
ВСТАНОВИВ:
В червні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 22 вересня 2011 року приблизно о 14 годині 00 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ЗАЗ-Таврія 110557», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ПрАТ „Донецький завод високовольтних опор", рухаючись по 458 км. ділянки дороги „Знам'янка - Луганськ - Ізварино", виконуючи маневр розвороту, завчасно не зайняв відповідне крайнє положення на проїжджій частині, виконуючи його не з крайнього лівого положення, не впевнився, що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам, скоїв зіткнення з належним їй автомобілем «Lexus LS 460», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 Оскільки відповідач ухиляється від відшкодування їй у добровільному порядку спричиненої шкоди, просила стягнути з ПрАТ „Донецький завод високовольтних опор" матеріальну шкоду в сумі 288.164,32 грн., а також моральну шкоду у розмірі 300.000,00 грн.
Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, на її користь з відповідача стягнута матеріальна шкода в сумі 288.164, 32 грн., моральна шкода у розмірі 30.000,00 грн., судовий збір в загальному розмірі 3424,82 грн. та витрати, які пов'язані з проведенням судово - товарознавчої експертизи в сумі 1885, 44 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому зазначив, що суд безпідставно не прийняв до уваги те, що розслідування по кримінальній справі за фактом ДТП, яке мало місце 22 вересня 2011 року, не закінчено і на теперішній час для з'ясування механізму ДТП та наявності або відсутності вини будь-якої з сторін проводиться додаткова експертиза. Крім того, апелянт вважає, що позивачка не надала належних доказів на підтвердження спричинення їй відповідачем моральної шкоди.
В судовому засіданні апеляційного суду представники ПрАТ „Донецький завод високовольтних опор" - Дмитренко А.В. та Піпченко М.Л., діючі на підставі довіреностей, доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.
Представник позивачки ОСОБА_6, діючий за довіреністю, заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 22 вересня 2011 року приблизно о 14 годині 00 хвилин ОСОБА_2 керуючи автомобілем «ЗАЗ-Таврія 110557» реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ПрАТ «Донецький завод високовольтних опор», рухаючись по 458 км. Ділянки дороги «Знам'янка-Луганськ-Ізварино», виконуючи маневр розвороту, завчасно не зайняв відповідне крайнє положення на проїжджій частині, виконуючи його не з крайнього лівого положення, не впевнився, що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам, скоїв зіткнення з належним позивачці автомобілем «Lexus LS 460», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3
Зіткнення сталось внаслідок порушення ОСОБА_2 п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою судді Краснолиманського міського суду Донецької області від 17 травня 2012 року (а.с.10-13 ), а також іншими доказами.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено належний позивачці автомобіль «Lexus LS 460», реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується висновком автотоварознавчої експертизи від 30 листопада 2012 року, яким визначено розмір матеріальної шкоди в сумі 288.164, 32 грн ( а.с.87-98).
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що оскільки винна особа ОСОБА_2 управляла джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела підвищеної небезпеки - ПрАТ «Донецький завод високовольтних опор», матеріальну та моральну шкоду, заподіяну позивачці в результаті дорожньо-транспортної пригоди в повному обсязі повинен відшкодовувати відповідач.
Проте з такими висновками суду повністю погодитись не можна.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності здійснюється з метою відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових страхувальників.
Згідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/5118948 вбачається, що така відповідальність була застрахована власником ПрАТ «Донецький завод високовольтних опор» у страховика ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», забезпечений транспортний засіб: автомобіль марки «ЗАЗ-Таврія 110557», реєстраційний номер НОМЕР_1, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, складає 50000 грн (а.с.214)
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 16 постанови від 01 березня 2013 року № 4 « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.
З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність ПрАТ «Донецький завод високовольтних опор», як власника транспортного засобу за заподіяну третім особам шкоду під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу була застрахована, то відповідальність за відшкодування матеріальної шкоди в такому випадку в межах ліміту відповідальності має нести страховик, який застрахував таку відповідальність.
Враховуючи те, що згідно повідомлення ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», сума страхового відшкодування власнику автомобіля «Lexus LS 460», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 складає 50.000,00 грн. і якою позов до страхової компанії не заявлений, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню за мінусом ліміту страхового відшкодування, а саме в сумі 238164,32 грн., виходячи з наступного розрахунку: 288164, 32 грн. (сума матеріальної шкоди) - 50000,00 грн. (сума страхового відшкодування).
Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що розслідування по кримінальній справі за фактом ДТП, яке мало місце 22 вересня 2011 року, не закінчено і на теперішній час з'ясовується механізм ДТП та наявність або відсутність вини будь-якої з сторін, оскільки вина водія ОСОБА_2 в дорожньо-транспортній пригоді доведена повністю, зокрема вищезазначеною постановою судді Краснолиманського міського суду Донецької області від 17 травня 2012 року, яка у відповідності до ч. 4 ст. 61 ЦПК України є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої вона ухвалена.
Більш того, на час розгляду справи апеляційним судом кримінальне провадження за фактом ДТП за участю водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_2 постановою ст. слідчого СВ Ясинуватського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 15 квітня 2013 року закрите. З цієї постанови вбачається, що згідно з висновками автотехнічних експертиз НДЕКЦ ГУМВС України в Донецькій області, Донецького НДІСЕ та Київського НДІСЕ № 2376/2377/13-54 від 12.04.2013 року, у даній дорожній обстановці водій ОСОБА_2 мав технічну можливість попередити ДТП і його дії по невиконанню п.п.10.1 та 10.4 ПДР України знаходяться в причинному зв'язку з настанням ДТП. (а.с.227-229).
Крім того, згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 23 ЦК України, право на відшкодування моральної шкоди має особа, яка зазнала душевних страждань у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Верховний Суд України в п.5 постанови Пленуму від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», роз`яснив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п.9 даної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Встановивши факт заподіяння відповідачем моральної шкоди, характер моральних страждань і наслідків, які наступили, а також з урахуванням принципу розумності і справедливості, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди.
Оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, на підставі п.п 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду підлягає зміні в частині розміру стягнутої з відповідача на користь позивачки майнової шкоди, а тому - і в частині розміру судових витрат.
Керуючись ст. ст.303, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Донецький завод високовольтних опор" - задовольнити частково.
Рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2013 року в частині розміру майнової шкоди та судового збору змінити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Донецький завод високовольтних опор" на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у сумі 238164 (двісті тридцять вісім тисяч сто шістдесят чотири) грн. 32 копійки.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Донецький завод високовольтних опор" на користь ОСОБА_1 понесені витрати по оплаті судового збору в сумі 2496 (дві тисячі чотириста дев'яносто шість) грн. 34 копійки.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий
Судді: