Справа № 2/0510/2424/2012 Головуючий в 1-й інстанції Колієв С.А.
Категорія 26 Cуддя-доповідач Супрун М.Ю.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 січня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Лоленко А.В.,
суддів Супрун М.Ю., Солодовник О.Ф.
при секретарі Бакунець Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про стягнення моральної шкоди
за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 22 листопада 2012 року,
в с т а н о в и в :
Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 22 листопада 2012 року вищезазначений позов ОСОБА_2 задоволено. З відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 15000 грн.
З вказаним рішенням не погодилось Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області та подало на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити. Відповідач зазначив, що суд безпідставно стягнув з нього на користь позивача моральну шкоду, оскільки завдання такої шкоди не було доведено ОСОБА_2 в судовому засіданні.
В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача не з»явився , був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Позивач ОСОБА_2 також в судове засідання апеляційного суду не з'явився, надав заяву, згідно якої просив справу за його відсутності, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції повно встановив обставини справи, перевірив доводи позивача, правильно застосував норми матеріального права, додержався норм процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачеві завдано моральну шкоду, яку має відшкодувати відповідач.
Так, при розгляді справи, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 01 вересня 1978 року перебував у трудових відносинах з ДП «Макіїввугілля» де на шахті «Холодна балка» працював гірником очисного забою з повним робочим днем в шахті. 17 квітня 2003 року позивач був звільнений з підприємства на підставі ст.38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію. Вказане підтверджується копією трудової книжки (а.с 5)
Згідно висновку лікарсько-експертної комісії Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань від 05.03.2003 року № 482, ОСОБА_2 було встановлено професійне захворювання: хронічний обструктивний бронхіт пилової етнології у фазі затухаючого загострення; легенева недостатність першого ступеня. (а.с.8).
За результатами проведеного розслідування випадку хронічного обструктивного бронхіту пилової етнології у хворого ОСОБА_2 був складений акт розслідування професійного захворювання №22 від 14.03.2003 року за формою П-4, відповідно до якого зроблений висновок, що професійне захворювання у позивача виникло у зв'язку з виконанням ним роботи на підприємстві; причиною професійного захворювання виявилися: несприятливий мікроклімат, тривала праця у запиленій атмосфері, де концентрація вугільно-породного пилу перевищувала максимально-допустиму концентрацію у 6 - 11,5 рази.(а.с.13)
Згідно довідки МСЕК від 01 квітня 2003 року ОСОБА_2 було первинно встановлено 50 % втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням безстроково, а також встановлена третя група інвалідності (а.с.15)
Відповідно до вимог, які викладено у п. п. «е»п.1 ч.І ст.21, ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві, професійного захворювання, що спричинило втрату працездатності»№1105-ХІУ від 23 вересня 1999 року, введеного в дію з 01 квітня 2001року, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Як зазначив Конституційний Суд України в п.4.1. свого Рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004, ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку професійного захворювання потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відмова потерпілому у праві на отримання грошової суми за моральну шкоду від Фонду соціального страхування від нещасних випадків залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер. Встановлення Законом (1105-14) обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (стаття 3).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 виконував тяжку фізичну роботу в небезпечних та шкідливих умовах, що призвело до отримання ним професійних захворювань. Відповідно до медичних документів, позивач систематично звертався до медичних установ з приводу цих захворювань, проходив курси амбулаторного та стаціонарного лікування (а.с. 9-12).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наявність моральних страждань позивача доведена і їх він зазнав у зв'язку з професійними захворюваннями, в результаті яких втратив працездатність.
Доводи апелянта про недоведеність факту моральної шкоди, отриманої позивачем не заслуговують на увагу суду, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування та таке інше, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Це також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань та з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача й інших обставин.
При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди з відповідача, суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступень втрати професійної працездатності та негативні наслідки погіршення здоров'я, і враховуючи конкретні обставини справи, вірно визначив розмір заподіяної моральної шкоди.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області - відхилити.
Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 22 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді