2
Справа № 0907/2-1137/2011
Провадження №22ц/779/1213/2013
Категорія 34
Головуючий у 1 інстанції Бойчук О.В.
Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Горблянського Я.Д.
суддів Девляшевського В.А., Шалаути Г.І.
секретаря Турів О.М.
з участю: представника апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2013 року,-
в с т а н о в и л а:
В травні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовними вимогами, які збільшив в процесі розгляду справи, до ОСОБА_4 про стягнення з останнього 10187,42 грн. матеріальної шкоди витраченої для відновлювального ремонту автомобіля, 916,86 грн. - трьох відсотків річних, 350 грн. вартості послуг судового експерта-товарознавця, 80 грн. за доставку транспортного засобу та 3000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11.02.2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного дослідження всіх обставин справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд помилково прийшов до висновку про відсутність вини відповідача у вчиненні 23.08.2009 року дорожньо-транспортної пригоди.
Так постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.07.2010 року скасовано постанову Івано-Франківського міського суду від 23.11.2009 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Як вбачається з постанови апеляційного суду провадження у справі було закрито з формальних підстав та в зв'язку закінченням строку давності, а не у зв'язку з відсутністю вини ОСОБА_4
Апелянт зазначає, що з пояснень ОСОБА_4 в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 31.08.2009 року вбачається, що останній здійснював перестроювання в крайню ліву смугу у зв'язку з наявністю в правій крайній смузі перешкоди у вигляді припаркованого автомобіля. Таким чином, відповідачем було порушено Правила дорожнього руку, оскільки він не пропустив транспортний засіб апелянта, який рухався по тій смузі, на яку перестроювався відповідач, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди.
Апелянт вказує, що удар від автомобіля ВАЗ 2109 під керуванням позивача в автомобіль «Фольцваген Джета» відповідача прийшовся на лівий бік, що свідчить про те, що відстань між автомобілями була невеликою, а тому перестроювання в іншу полосу автомобіля відповідача вчинялось з порушенням ПДР.
Крім того, з показань свідків вбачається, що відповідач почав здійснювати маневр за 50 метрів до перешкоди - припаркованого автомобіля, що свідчить про те, що відповідач не правильно оцінив ситуацію та не пропустив автомобіль позивача, що призвело до зіткнення.
Зважаючи на наведені доводи, що підтверджують вину відповідача у створенні ДТП та завдання цим шкоди автомобілю, апелянт просить рішення Івано-Франківського міського суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення не відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що 23.08.2009 року в м. Івано-Франківську по вул. Івасюка трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю легкового автомобіля марки ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, та автомобіля марки Фольцваген Джета д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4
Постановою Івано-Франківського міського суду ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Так, в мотивувальній частині даної постанови встановлено, що ОСОБА_4 порушив п.10.3 ПДР, відповідно до якого у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
Постанова судді Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.07.2010 року про закриття адміністративної справи відносно ОСОБА_4 не звільняє останнього від відповідальності за спричинення шкоди автомобілю позивача, оскільки закриття провадження спричинене нереабілітуючими підставами - у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом першої інстанції при вирішенні спору ці обставини не з'ясовувалась, оцінка їм не давалася, ступінь вини позивача не визначався.
Колегією суддів оглянуто матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_4, а саме протокол про адміністративне правопорушення від 03.09.2009 року, підписаний ОСОБА_4 і на даний час є чинним, згідно якого вбачається що ОСОБА_4 порушив п.10.3 ПДР, внаслідок чого відбулося зіткнення автомобілів, а також постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та фототаблиці. Оцінивши в сукупності зібрані докази судом першої інстанції, покази свідків, надані суду першої інстанції та зібрані докази апеляційною інстанцією, колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 порушено п.10.3 правил дорожнього руху, що призвело до вчинення ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль ОСОБА_2
Вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 1208 становить 8085 грн.10 коп. згідно висновку №331 експертного авто-товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку від 28.09.2009 року.
Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом п.п. 1,2 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується.
Згідно акту виконаних робіт, видаткових накладних та товарних чеків вартість відновлювального ремонту фактично склала 10187,42 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. В частині 3 статті 22 ЦК України зазначено, що збитки власника відшкодовуються у повному розмірі. Частиною 2 цієї норми закону, зокрема, роз'яснено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що з ОСОБА_4 слід стягнути 10187,42 грн. відшкодування матеріальної шкоди, 350 грн. вартості послуг судового експерта-автотоварознавця та 80 грн. витрачених на доставку транспортного засобу, оскільки ці витрати підтверджені належними платіжними документами.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Колегія суддів вважає, що з врахуванням характеру правопорушення, вимог розумності та справедливості, ступеня вини відповідача, на відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 слід стягнути 500 грн.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми не підлягають до задоволення, оскільки в розумінні ст.625 ЦК України така відповідальність встановлена за порушення умов зобов'язання, а між сторонами існують деліктні правовідносини.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції постановлене з порушенням вимог процесуального права із неправильним застосуванням матеріального права, а тому воно підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
На користь позивача в порядку ст. 88 ЦПК України, також слід стягнути понесені ним судові витрати, які документально підтверджені.
На підставі викладеного, керуючись ст., ст.307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 10187,42 грн. (десять тисяч сто вісімдесят сім гривень сорок дві копійки) відшкодування матеріальної шкоди, 350 грн. (триста п'ятдесят гривень) вартості послуг судового експерта-автотоварознавця, 80 грн. (вісімдесят гривень) витрачених на доставку транспортного засобу, 500 грн. ( п'ятсот гривень) моральної шкоди, 190,25 грн. (сто дев'яносто гривень двадцять п'ять копійок) сплаченого судового збору та 120 грн. ( сто двадцять гривень) витрат на ІТЗ розгляду справи.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.
Судді: Я.Д. Горблянський
В.А. Девляшевський
Г.І. Шалаута