УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2013 року Справа № 116141/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів Запотічного І.І., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області на постанову Буського районного суду Львівської області від 20 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної допомоги «дітям війни», -

В С Т А Н О В И В :

17.03.2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Буському Львівської області (далі - УПФУ), в якому просить відновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2007 р. до 31.12.2007 року та з 01.05.2008 року до 31.12.2008 р., зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на його користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну надбавку за 2007-2008 роки в сумі 1546,47 грн.

Постановою Буського районного суду Львівської області від 20 червня 2011 року позов задоволено частково. Зобов'язано УПФУ здійснити нарахування і виплату в користь ОСОБА_1 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначена постанова мотивована тим, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, вимоги позивача є законними, а тому судом першої інстанції відновлено порушене право останнього.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною радою України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, тому будь-яких порушень законодавства з боку відповідача не вбачається.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням, а відтак, має право на підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень. При цьому згідно п.п. 5,6 резолютивної частини такого це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, вірно виходив з того, що невиплата підвищення до пенсії позивачу заподіяна протиправними діями відповідача. Колегія суддів вважає вірним способом відновлення порушеного права позивача покладення обов'язку на відповідача провести належне нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням виплачених позивачу сум.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування строку звернення до суду відповідно до ч.2 ст.99 КАС України та про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог щодо виплати підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, оскільки позивачем не наведено поважних причин пропуску строку, а на його застосуванні наполягав відповідач. Відтак, нарахування та виплата підвищення до пенсії за період з 22.05.2008 року, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

Оскільки правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії дітям війни є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Стосовно посилань апелянта на те, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то колегія вважає за необхідне вказати про наступне.

За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, слід застосовувати цей розмір.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Буського районного суду Львівської області від 20 червня 2011 року у справі № 2а-171/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя І.І. Запотічний

суддя І.Я. Олендер